Соціальна робота

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….....3 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИКО-МЕТЕДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ

1.1 Поняття «прийомної сім’ї»………………………………………….…………..5

1.2 Вплив спадковості та соціального середовища на поведінку дітей, які виховуються в прийомних сім'ях …………………………………………………..8

1.3 Нормативно-правова база соціально-правового захисту прийомної сім'ї….14

Висновки  до І розділу……………………………………………………………...17 

РОЗДІЛ  ІІ.  СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

2.1 Соціально  - педагогічна модель «ведення  випадку»………………………...18

2.2 Оцінка  потреб дитини та прийомної  сім'ї…………………………………….29

2.3 Планування, реалізація, завершення соціального  супроводження прийомних сімей…………………………………………………………………………………35

Висновки  до ІІ розділу……………………………………………………………..40

Загальні  висновки…………………………………………………………………..41

Список  використаних джерел……………………………………………………..44

Додатки……………………………………………………………………………...46 
 
 
 

Вступ

       Актуальність  дослідження. На сьогоднішній день в Україні в умовах економічної кризи, політичної і соціальної нестабільності, радикальної соціально-культурної трансформації постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних і дискомфортних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

       В останні десять років в нашій  державі вдвічі збільшилася кількість  таких дітей. Переважна більшість їх влаштовані в інтернатні заклади. Вихованці інтернатних закладів відрізняються від дітей, які виховуються в сім'ях, станом здоров'я, розвитком інтелекту й особистості в цілому, що підтверджено спеціальними психологічними дослідженнями .

       Дитина  в державних закладах отримує  комплекс освітніх, медичних, соціальних послуг, але спостерігаються значні відхилення у процесі її соціалізації, які проявляються у відсутності  навичок самостійного життя, невмінні самостійно будувати стосунки у сім'ї  та відкритому колективі.

       Вивчення  проблем влаштування дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського  піклування, довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні.

       Діти  повинні зростати в сім'ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою  біологічній родині може слугувати  інша сім'я.

       В Україні існує чотири форми сімейного  влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік такий - усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного  типу.

       Сімейні форми влаштування забезпечують соціальний захист, захист майнових та житлових прав дитини, догляд, виховання, корекцію та компенсацію розвитку, вирішення медичних проблем, подолання  психологічних травм, задоволення  щоденних потреб дитини, яка залишилася без піклування батьків. дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківської опіки , формування її особистості в умовах сімейного піклування в Україні розпочато роботу по створенню інституту прийомної сім'ї.

       Під час перебування дитини у прийомній  сім'ї держава не тільки фінансує, а й контролює утримання і  виховання дитини, надає допомогу у її розвитку, соціалізації, організовує  соціальний супровід сім'ї та дитини.

       Питання соціального захисту дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського  піклування, хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому  напрямку працюють відомі науковці Г.М.Бевз, А.Й.Капська, С. Мещерякова, І.В.Пєша , І.М.Трубавіна, Н.М.Комарова та інші.

       Зважаючи  на актуальність проблеми виховання  дітей-сиріт та дітей, позбавлених  піклування, визнання урядом України  доцільності функціонування прийомних  сімей, як сімейних форм опіки, необхідність розгляду комплексного підходу до соціального  виховання, визначено тему нашого дослідження: «Соціальний супровід прийомних сімей».

       Об'єкт  дослідження – прийомна сімя.

       Предмет дослідження – технологія соціального супроводу прийомної сім’ї.

       Мета  дослідження – дослідити етапи соціального супроводу прийомних сімей.

       Завдання:

       1. Проаналізувати поняття «прийомної сімї».

       2. Визначити вплив спадковості й соціального середовища на поведінку дітей, які виховуються в прийомних сім'ях.

       3. Проаналізувати нормативно-правову базу соціально-правового захисту прийомної сімї.

       4. Проаналізувати соціально-педагогічну модель «веденя випадку»

       5. Оцінити потреби дитини та прийомної сім'ї.

       6.Обґрунтувати значення планування, реалізації, завершення соціального супроводження прийомних сімей. 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИКО-МЕТЕДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ 

       1.1 Поняття «прийомної сім’ї»

       Роль  сім'ї для дитини надзвичайно  важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, у тому числі на право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають  відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь, життєві цінності та духовність, виховують  дітей, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні  й побутові навички, необхідні у  самостійному житті. Усі ці потреби  життєво важливі для кожної дитини, якого б віку вона не була.

       Метою утворення прийомної сім'ї є  забезпечення належних умов для зростання  в сімейному оточенні дітей-сиріт  і дітей, позбавлених батьківського  піклування, шляхом влаштування їх у сім'ї на виховання та спільне проживання. 
           Усиновлення, опіка та піклування над дітьми - перевірені часом форми сімейного виховання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тоді як альтернативні форми, що набули розвитку останнім часом, - прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу є новацією сімейного законодавства України.

       Відповідно  до Закону України «Про охорону дитинства» «прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно  взяла із закладів для дітей - сиріт  і дітей, позбавлених батьківського  піклування, від 1-го до 4-х дітей на виховання та спільне проживання». Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (2002р.)[1].

       Метою створення прийомних сімей є  забезпечення належних умов для виховання  в сімейному оточенні дітей сиріт  та дітей, позбавлених батьківського  піклування. Прийомні діти влаштовуються в сім'ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання професійно - технічних чи вищих навчальних закладів, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку.

       Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування  долі дитини, батьки якої за певних обставин(хвороба, засудження тощо) певний проміжок часу не можуть займатися вихованням. У такому випадку дитина влаштовується у прийомну сім'ю на той проміжок часу, поки родина не справиться з проблемами, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати необхідний рівень життя і розвитку.

       Діти, уражені ВІЛ - інфекцію, можуть влаштовуватися на виховання і спільне проживання у прийомній сім'ї за наявності  відповідних висновків органів  опіки та піклування і закладів охорони  здоров'я. Їх загальна кількість не повинна перевищувати трьох осіб. Влаштування в родині дітей з  таким діагнозом потребує проходження  прийомними батьками та спеціалістами, які здійснюють соціальний супровід, відповідної підготовки.

       Особливістю прийомної сім'ї як альтернативної форми сімейного влаштування  дітей, які залишились без батьківського  піклування, є те що:

• дитина, яка виховується в прийомній сім'ї, не позбавляється статусу дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, за нею залишаються всі пільги передбачені законодавством для таких категорій дітей;
• кандидати в прийомні батьки обов'язково проходять курс підготовки, розрахований на осмислення батьками проблем, пов'язаних із приходом в сім'ю нового вихованця, опанування соціального статусу - вихователя прийомної дитини;
• прийомні батьки у вирішені проблем прийомної дитини співпрацюють з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї;
• Соціальний працівник виступає посередником між прийомною сім'єю і державними структурами, які опікуються проблемами дітей;
• утримання прийомної дитини в сім'ї фінансується державою, одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення;
• сім'я отримує статус «прийомної» на підставі рішення місцевого органу виконавчої влади, між прийомними батьками та органом, який приймає рішення про створення прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання, який визначає права та обов'язки обох сторін[8].

       У прийомну сім'ю може бути влаштовано від однієї дитини до чотирьох прийомних  дітей. Між батьками і прийомними дітьми сімейних правовідносин не виникає. За вихованцями зберігається статус дитини - сироти або дитини, позбавленої  батьківського піклування, що передбачає збереження раніше призначених аліментів, пенсій, інших виплат державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним  дітям, переходять у розпорядження  прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.

        Прийомні батьки влаштовують дитину на власну житлову  площу, ніяких пільг щодо поліпшення житлових умов при оформленні прийомної  сім'ї законодавством не передбачено. Однією з умов улаштування прийомної  дитини є можливість виділити їй індивідуальне  місце проживання в прийомній  родині.

На прийомних  дітей щомісячно виділяється  державна соціальна допомога, що становить  два прожиткові мінімуми для дітей  відповідного віку.

       Призначення і виплата соціальної допомоги та грошового забезпечення здійснюється управліннями праці та соціального  забезпечення населення за місцем проживання дитини. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового  звернення батьків. Грошове утримання  і соціальна допомога на дітей  у прийомній сім'ї перераховується  на особистий рахунок одного з  прийомних батьків, відкритий в  установі банку за місцем проживання.

       Проаналізувавши поняття «прийомна сім’я», можемо розглянути питання про вплив  соціального середовища і генів  на особистість дитини, яку взяли  на виховання до прийомної сім'ї.

       1.2. Вплив спадковості й соціального середовища на поведінку дітей, які виховуються в прийомних сім'ях

       Відомо, що на формування особистості впливають  спадковість та соціальне середовище. Тому одне з перших і основних питань, яке виникає у прийомних батьків: як генетична спадковість впливатиме на розвиток дитини?

       Навіть  при однаковому вихованні діти будуть відрізнятися один від одного в силу своїх спадкових особливостей. Однак, кінцевий результат не визначається генами. Відомо, що діти, усиновлені в  благополучні сім'ї, за рівнем інтелектуального розвитку виявляються близькими  до своїх прийомних батьків і  можуть значно перевершити біологічних.