Фізичні особи як субєкти цивільного права

      Слід  також звернути увагу на те, що трапляються  випадки, коли громадянин тривалий час  відсутній у місці постійного проживання, не повідомляє про своє місце знаходження, а заходи по встановленню його місця знаходження не дають  позитивних наслідків.

      Виникає невизначеність у правовідносинах  за участю відсутнього. Якщо ця невизначеність тягне за собою юридично значимі  наслідки, то зацікавлена особа може захистити свої права за допомогою  двох цивільноправових інститутів: «Визнання  громадянина безвісно відсутнім» і «Оголошення громадянина померлим».

      Визнання  громадянина безвісно відсутнім  може мати місце при встановленні таких умов:

      а) громадянин протягом року відсутній  за місцем постійного проживання;

      б) про місцезнаходження громадянина  протягом цього ж строку зацікавленим особам нічого не відомо;

      в) вжиті заходи для встановлення місця  перебування громадянина не дали результатів;

      г) питання, заради яких заявник просить  визнати громадянина безвісно відсутнім, є юридично важливими і не можуть бути вирішені без такого визнання.

      Перебіг річного строку починається з  дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо  встановити цей день, початком безвісної  відсутності вважається перше число  місяця, що йде за тим, у якому  були одержані останні відомості. Коли ж неможливо встановити місяця, в якому були одержані останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з першого січня наступного року.

      Визнання  громадянина безвісно відсутнім  здійснюється в судовому порядку  за місцем його постійного проживання. Суд, крім врахування свідчень заявника про розшук безвісно відсутнього, вживає заходів для встановлення точніших відомостей про відсутнього (надсилає запити до органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів, виконкомів місцевих рад тощо).

      Якщо  заявник просить визнати безвісно відсутнім громадянина, стосовно якого  порушена кримінальна справа і який з місця постійного проживання зник, порушивши при цьому підписку про невиїзд, то суд таку заяву  повинен прийняти, дослідити всі необхідні умови для визнання цього громадянина безвісно відсутнім і, якщо умови будуть встановлені, — винести рішення по суті. Рішення суду про визнання такого громадянина безвісно відсутнім не повинно впливати на діяльність правоохоронних органів по розшуку цієї особи. Те ж саме можна сказати і про оголошення особи померлою.

      Які ж правові наслідки визнання громадянина  безвісно відсутнім?

      1. Над майном безвісно відсутньої  особи встановлюється опіка. З  цього майна видається утримання  громадянам, яких безвісно відсутній зобов'язаний за законом утримувати. За рахунок цього ж майна погашається заборгованість по інших зобов'язаннях безвісно відсутнього [11, ст.. 19, ч.1].

      2. Неповнолітні та повнолітні непрацездатні  діти, непрацездатні батьки, дружина,  незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає дітей безвісно відсутнього, які не досягли восьми років, вправі вимагати призначення їм пенсій у зв'язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім (ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.)

      3. Дружина безвісно відсутнього  набуває право розірвати шлюб  у спрощеному порядку через  органи РАГС (ст. 42 КпШС).

      4. Припиняються зобов'язання, тісно  пов'язані з особою безвісно  відсутнього (наприклад, дія доручення,  договір підряду).

      Якщо після визнання громадянина безвісно відсутнім він з'явиться в місці свого постійного проживання, або буде встановлене його місце перебування, то суд на підставі заяви зацікавлених осіб скасовує рішення про визнання цього громадянина безвісно відсутнім.

      Всі правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім в разі його повернення подальшому виконанню не підлягають.

      Оголошення  громадянина померлим провадиться  в судовому порядку за таких умов:–  громадянин протягом трьох років  відсутній за місцем свого постійного проживання;– протягом цього ж строку ніяких відомостей про його місцезнаходження не надійшло;– вжиті заходи для встановлення місця перебування цього громадянина не дали результатів;– визнання юридично поважними причини, заради яких заявник просить визнати громадянина померлим.

      Якщо  громадянин пропав безвісті за обставин, що загрожували смертю, або є підстави припускати його загибель від певного  нещасного випадку то трирічний  строк скорочується до шести місяців. Військовослужбовці або інші громадяни, які пропали без вісті у зв'язку з воєнними діями, можуть бути в судовому порядку оголошені померлими не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій. Як бачимо, є чимало спільного в діях суду при підготовці та розгляді справ про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошенні громадянина померлим. Але кожний з цих правових інститутів має й певні особливості. Різняться в них правові підстави їх виникнення і деякі юридичні наслідки. Оголошення громадянина померлим призводить до настання фактично таких же правових наслідків, як і при настанні смерті громадянина.

      4. Опіка та піклування 

      Дієздатність, як і правоздатність, природно припиняється із настанням смерті громадянина. Але  за життя він може бути обмежений  у дієздатності або визнаний недієздатним.

      Опіка й піклування встановлюються відповідними відділами та управліннями державної  адміністрації районів, районів  міст Києва та Севастополя, виконавчими  комітетами міських чи районних у  місті рад народних депутатів  відносно:

• осіб, які не досягли 18річного віку і з різних причин залишилися без батьківського піклування;
• осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок нк душевної хвороби чи недоумства;
• осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами;
• осіб, які потребують піклування за станом здоров'я.

      Опіка й піклування встановлюються за місцем проживання особи, яка їм підлягає, або за місцем проживання опікуна  чи піклувальника. Всі установи та особи, яким стало відомо про існування осіб, які підлягають опіці й піклуванню, повинні негайно повідомити про це органи опіки й піклування. Останні впродовж місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки й піклування дізнається про необхідність встановити опіку й піклування, мають винести відповідне рішення.

      Для безпосереднього здійснення опіки  й піклування призначається опікун чи піклувальник, переважно з гурту  осіб, близьких до підопічного, і тільки з його згоди. Піклувальник повнолітніх  дієздатних осіб, які не можуть за станом здоров'я самостійно захищати свої права й виконувати обов'язки, може бути призначений тільки на прохання цих осіб.

      Не  можуть бути піклувальниками та опікунами  особи, які:

• не досягли 18річного віку;
• визнані в установленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними;
• позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню.

      Обов'язки з опіки й піклування виконуються  безкоштовно. Усі дії опікунів і  піклувальників можуть бути оскаржені  кожною особою, в тому числі й підопічним, до органів опіки й піклування за місцем проживання підопічного.

      Опікуни й піклувальники можуть бути увільнені  від своїх обов'язків на їхнє прохання чи в разі неналежного виконання  ними обов'язків і зловживання  правами.

      За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування згідно з ч.5 ст.32 ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права, тобто застосувати обмеження дієздатності фізичної особи.

      Підставою такого обмеження зазвичай є явно нерозважливе розпорядження коштами, використання їх, наприклад, на спиртні  напої, азартні ігри тощо. Після обмеження  можливості самостійно розпоряджатися доходами неповнолітня особа може вчиняти правочини за згодою законних представників, а при позбавленні її права самостійного розпорядження заробітком, стипендією чи іншими доходами відповідні правочини за нього вчиняють законні представники. Суд скасовує рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

      Неповнолітня  особа самостійно несе відповідальність як за порушення укладеного нею договору, так і за заподіяння шкоди при  відсутності договору [11, ст.. 33]

      Якщо  у неповнолітньої особи недостатньо  майна для відшкодування збитків  за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника, то додаткову (субсидіарну) відповідальність несуть батьки (усиновлювачі) або піклувальник такої фізичної особи. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи Функції піклувальника, додатково брати участь у відшкодуванні шкоди, що виникла внаслідок невиконання договору або завдання шкоди неповнолітнім, припиняється після досягнення фізичною особою повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

      Обмежену  цивільну дієздатність має також  фізична особа, яку суд обмежив у дієздатності через те, що вона страждає на психічний розлад, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також фізична особа, яку суд обмежив у дієздатності через те, що вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище Цивільний кодекс України.  [11, ст.. 36]

      Без згоди піклувальника фізична  особа, обмежена у дієздатності, не може:

      а) продавати, дарувати, заповідати, обмінювати, купувати майно, а також вчиняти  інші правочини щодо розпорядження  майном, за винятком дрібних побутових  [11, ст.. 37]

      б) самостійно одержувати заробітну плату, пенсію та інші види доходів (авторський гонорар, винагороди за відкриття, винаходи тощо). Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпорядження ними здійснюються піклувальником.

      Піклувальник  може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

      Піклувальники не можуть брати участь у правовідносинах, що пов'язані з особою підопічного. Вони контролюють лише правочини, які мають майновий характер. При цьому закон забороняє піклувальнику давати згоду на здійснення підопічним дій, пов'язаних з безоплатним відчужуванням майна. Піклувальник також не має права укладати з підопічним правочини щодо себе або стосовно членів своєї сім'ї.

      Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, ідо завдана нею іншій особі.

      У разі відпадання обставин, що послужили  підставою обмеження дієздатності фізичної особи (видужання, поліпшення психічного стану, припинення зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо), суд поновлює її цивільну дієздатність. Рішення суду про поновлення цивільної дієздатності є підставою припинення піклування, встановленого над фізичною особою [11, ст. 38]

      Факт  психічного одужання фізичної особи  підтверджується відповідним фаховим  медичним висновком, якщо особа знаходилась  в спеціальному медичному закладі  на лікуванні.

      Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Справа може бути почата за заявою членів сім'ї громадянина, громадських організацій, прокурора, органу опіки і піклування, психіатричного лікувального закладу в суді за місцем проживання громадянина чи за місцем знаходження лікувального закладу, де він перебуває. Суддя в порядку підготовки справи до судового засідання призначає судовопсихіатричну експертизу. В судовому засіданні беруть участь: сам громадянин, якщо це можливо за станом його здоров'я, члени його родини, прокурор, представник органу опіки і піклування.