Аналіз адміністративно-правового статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців

Третьою причиною зазначених проблем  є невисокий рівень правової культури державних службовців, у тому числі  й працівників правоохоронних органів.

Виходячи з цього та враховуючи, що Українаяк суб’єкт міжнародних  відносин зобов’язана дотримуватись  норм міжнародного права, Декларації прав і свобод людини та інших міжнародно-правових актів, необхідно:

- визначити концепцію національної політики відносно біженців та осіб, які шукають притулок на території України;

- творити загальноукраїнську мережу правових консультаційних пунктів для біженців та осіб, які шукають притулок;

- інформувати всіх іноземців, які прибувають на територію України, про правила та місця їх реєстрації в нашій країні, а також про правила перебування іноземців і осіб без громадянства в нашій державі. Цю інформацію можна підготувати у вигляді пам’яток;

- врегулювати нормативно процедуру вилучення та знищення незаконних документів, що посвідчують особу, у біженців і осіб, які шукають притулок. Ця процедура має носити цивілізований, не принижуючий людську гідність характер;

- органам виконавчої влади організувати роз’яснювальну і правову просвітницьку роботу з керівниками РАЦСів, управлінь просвіти різних рівнів, дитячих дошкільних закладів, шкіл, медичних закладів з питань прав біженців та осіб, які шукають притулок;

- налагодити просвітницьку і виховну роботу з державними службовцями, які працюють з іноземцями, спрямовану на недопущення порушень прав людини, приниження честі та гідності особистості;

- налагодити тісну співпрацю з міжнародним співтовариством з метою залучення коштів міжнародних організацій та країн-донорів для вирішення цієї проблеми.

Від розв’язання цих завдань  залежить авторитет нашої молодої  держави, що прагне стати цивілізованою  демократичною країною.

 

2.3 Відповідальність іноземців, осіб без громадянства і біженців за порушення законодавства України.

 

Особи, яким надано статус біженця  в Україні, є іноземцями чи особами  без громадянства, які перебувають  в Україні на законних підставах. Ст. 19 Закону України „Про біженців”  Статтею 29 Закону України « Про  правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи  без громадянства, які вчинили  злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

Таким чином, на вказаних осіб поширюються  всі види юридичної відповідальності, які поширюються на громадян України: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна відповідальності.

Однак в силу особливого правового  статусу іноземців та осіб без  громадянства на них покладаються додаткові  підстави притягнення до юридичної  відповідальності.

Так, за порушення іноземцями та особами  без громадянства встановленого  порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або  проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку  реєстрації або пересування і  вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також  за недотримання Правил транзитного  проїзду через територію України  до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.

Іноземцю та особі без громадянства, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено  визначений йому термін перебування  в Україні.

Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні.

Рішення про скорочення терміну  тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні  приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.

Іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне  правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного  стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного  стягнення приймається органом  внутрішніх справ за місцем його перебування  з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну  строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного  рішення. Порядок виконання рішення  про заборону подальшого в'їзду в  Україну визначається законодавством України.

Крім зазначеного випадку, іноземець  та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів  охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах  контрольованих прикордонних районів  при спробі або після незаконного  перетинання державного кордону  в Україну) або Служби безпеки  України з наступним повідомленням  протягом 24 годин прокурора про  підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без  громадянства грубо порушують законодавство  про статус іноземців та осіб без  громадянства, або суперечать інтересам  забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або  коли це необхідно для охорони  здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію  України у строк, зазначений у  рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному  документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право  перебування в Україні.

Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для  виїзду з України після прийняття  зазначеного рішення.

Орган внутрішніх справ чи орган  охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити  з України іноземця або особу  без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом  за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону  або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття  рішення про видворення або є  обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.

Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування  на території України (в порушення  заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності  визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для  перебування в Україні (транзитного  проїзду через її територію), у  тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового  перебування іноземців та осіб без  громадянства, які незаконно перебувають  в Україні, з регламентованим  внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому  порядку, але не більше ніж шість  місяців.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону  або Служби безпеки України про  видворення іноземця та особи без  громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє  виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного  видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.

Видворення іноземців та осіб без  громадянства, які затримані у  межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після  незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення  про видворення здійснюється органом, який його прийняв.

Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують  витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи  без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок  держави.

Фізичні або юридичні особи, які  запрошували чи приймали цих іноземців  та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані  державі видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.

Стосовно біженців ст. 22 Закону України  „Про біженців” встановлено, що особа, яка отримала повідомлення суду про  підтвердження рішення про відмову  в оформленні документів для вирішення  питання щодо надання статусу  біженця чи у наданні статусу  біженця, або втрату чи позбавлення  статусу біженця, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновоки

 

Таким чином, з вищенаведеного можна  зробити наступні висновки.

В чинному законодавстві чітко  зазначені такі терміни, як «іноземець», «особа без громадянства» та «біженець».

Відповідно до Закону України   “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ” від 22 вересня 2011 року , особою без громадянства є особа,  яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

       Відповідно до  Закону України   “Про правовий  статус іноземців та осіб без  громадянства  ” від 22 вересня  2011 року іноземцем є  особа,  яка не перебуває у громадянстві  України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно з Законом України  «Про біженців» від 21 червня 2001 року, біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих  побоювань стати жертвою переслідувань  за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися  цим захистом внаслідок таких  побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися  до неї внаслідок зазначених побоювань.   

У роботі я підтвердила актуальність теми, яка зазначена у вступі.

В роботі була використана  науково-теоретична основа дослідження  якою стали положення, ідеї та підходи, вітчизняних і зарубіжних вчених, роботи яких присвячені визначенню поняття  іноземця, особи без громадянства та біженця, авторами яких є:  Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Аверьянов В. Б,Ківалов С.В. та чинні нормативно-правові  акти: Закон України   “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства  ” від 22 вересня 2011 року , Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 року, Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Була досягнута мена яка полягає  в поглибленні теоретичних засад  визначення адміністративно-правового  статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців та обгрунтуванні напрямків  і шляхів удосконалення законодавства  України з питань формування та реалізації цього статусу у правозастосовчій практиці.

Укурсовій роботія вирішила наступні основні завдання :

-  дослідила теоретичні засади та розкрила зміст поняття адміністративної правосуб’єктності іноземців, осіб без громадянства та біженців ;

- визначила особливості правового положення іноземців, осіб без громадянства та біженців  як суб’єкта адміністративно-правових відносин;

• розкрила основні права, свободи та обовязки іноземців, осіб без громадянства та біженців ;
• визначила гарантії прав і свобод іноземців, осіб без громадянства та біженців;
• зазначила  відповідальністьіноземців, осіб без громадянства та біженців за порушення ними законодавства України.

З моєї курсової роботи видно, що іноземці, особи без громадянства та біженці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці,  особи без  громадянства та біженці є рівними  перед законом незалежно від  походження, соціального і майнового  стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Законодавством України  іноземцям, особам без громадянства та біженцям гарантуються недоторканність  особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних  повідомлень, повага їх гідності нарівні  з громадянами України. Іноземці, особи без громадянства та біженці мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав.