Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади зі спеціальним статусом

     4. Положення  цього  Закону  поширюються  на  Антимонопольний комітет України,  Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення  і  радіомовлення  України,  інші утворені Президентом України  центральні  органи  виконавчої   влади   зі   спеціальним статусом,  крім  випадків,  коли  Конституцією  та законами  України,  актами  Президента  України   визначені   інші особливості організації та порядку їх діяльності.

Як ми можемо побачити – на час прийняття закону існували тільки три центральні органи зі спеціальним статусом, наразі їх п’ять: Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Національне агентство України з питань державної служби були створенні відповідними указами Президента вже пілся прийняття закону, але так само керуються ним. [9] [13]

Детальніше засади функціонування цих органів будуть розглянуті в подальшому в окремих пунктах, присвяченних кожному центральному органу зі спеціальним статусом окремо.

2.1 Антимонопольний комітет України

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.  

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства. Ці особливості полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених, голів територіальних відділень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів.  

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, що ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Відповідно до статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» під час виконання покладених на Антимонопольний комітет України завдань органи та посадові особи Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень керуються законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб’єктів господарювання, а також політичних партій та інших об’єднань громадян чи їх органів. Втручання вказаних суб’єктів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики України, яка здійснюється за наступними напрямами:

1)  здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 

2)  контроль за концентрацією та узгодженими діями суб’єктів господарювання;

3)  контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

4)   сприяння розвитку добросовісної конкуренції (включає в себе, зокрема: взаємодію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; надання обов'язкових для розгляду рекомендацій та внесення зазначеним суб’єктам пропозицій щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції; участь у розробленні та внесення в установленому порядку пропозицій щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки; міжнародне співробітництво з питань, які належать до компетенції Антимонопольного комітету України);

5)   методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції (складається з узагальнення та аналізу практики застосування законодавства про захист економічної конкуренції, здійснення офіційного тлумачення власних нормативно-правових актів та надання рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції).

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. Державні уповноважені є членами Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу.  З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України. Відповідно до Конституції України і Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова Антимонопольного комітету призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України. 

В областях України, містах Києві та Севастополі утворено територіальні відділення Антимонопольного комітету України, які є юридичними особами та виконують завдання Антимонопольного комітету України на регіональному рівні. 

В Антимонопольному комітеті України, його територіальних відділеннях утворюються відповідно  адміністративні колегії Антимонопольного комітету України та адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України, які розглядають питання, віднесені законом до їхньої компетенції.                                

Антимонопольний комітет України (як вищий колегіальний орган), адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.   [1]

2.2 Державний  комітет  телебачення  і  радіомовлення  України Держкомтелерадіо України є центральним органом виконавчої  влади зі   спеціальним   статусом,  діяльність  якого  спрямовується  та координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомтелерадіо України є  головним  у  системі  центральних органів  виконавчої  влади  з  формування  та реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення,  в інформаційній  та видавничій сферах.

Держкомтелерадіо України здійснює свою діяльність на підставі законодавства, що ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із указа Президента України «Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України», закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та закону України «Про телекомунікації».

На Держкомтелерадіо України покладений широкий перелік повноважень.

Що саме належить до діялності цього органу - перерахуємо надалі:

     1) узагальнює  практику  застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції,  розробляє пропозиції  щодо  його вдосконалення,  готує проекти законодавчих актів, актів Президента України,  Кабінету Міністрів України та  в  установленому  порядку вносить  їх  на  розгляд Президентові України,  Кабінету Міністрів України;
     2) погоджує проекти законів,  інших актів законодавства,  які надходять  для  погодження  від  міністерств  та інших центральних органів виконавчої влади;
     3) розробляє   заходи   щодо   запобігання   внутрішньому   і зовнішньому  інформаційному  впливу,  який  загрожує інформаційній безпеці держави, суспільства, особи;
     4) бере участь у формуванні єдиного інформаційного  простору, сприянні розвитку інформаційного суспільства;

     5) реалізує  разом з іншими державними органами завдання щодо забезпечення інформаційної безпеки;
     6) готує пропозиції  щодо  вдосконалення  системи  державного управління  у сфері телебачення і радіомовлення,  інформаційній та видавничій сферах, поліграфії; Кабінету Міністрів  України  пропозиції  щодо  інформаційного
наповнення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади;

     8) проводить  моніторинг інформаційного наповнення веб-сайтів органів виконавчої влади та надає пропозиції зазначеним органам;

     9) узагальнює і подає Кабінету Міністрів  України  інформацію про проведення органами виконавчої влади системної роз'яснювальної роботи з пріоритетних питань державної політики та пропозиції щодо вдосконалення такої роботи;

     10) аналізує  та прогнозує розвиток ринку у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, поліграфії;

     11) сприяє розвитку вітчизняних засобів масової інформації;

     12) вживає разом з іншими органами державної влади заходів із розвитку книговидання та книгорозповсюдження;

     13) розробляє     заходи    з    популяризації    вітчизняної книговидавничої продукції;

     14) забезпечує дотримання державної мовної політики  у  сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах;

     15) вживає  спільно з іншими органами державної влади заходів із  підвищення  художньої  якості  вітчизняних   телерадіопрограм, захисту    суспільства    від    негативного   впливу   аудіо-   і відеопродукції, яка становить загрозу суспільній моралі;

     16) забезпечує підвищення  кваліфікації  працівників  засобів масової інформації, видавничої, поліграфічної сфер;

     17) сприяє   створенню   системи  суспільного  телебачення  і радіомовлення,   впровадженню   ефірного    наземного    цифрового телерадіомовлення;
     18) забезпечує єдність вимірювань,  здійснення метрологічного контролю   та   нагляду   у   сфері   державного   телебачення   і радіомовлення;
     19) готує    пропозиції   та   рекомендації   щодо   захисту, ефективного використання і розподілу національного радіочастотного ресурсу,  призначеного для потреб телерадіомовлення, та подає їх у встановленому законодавством порядку;

     20) бере участь у розробленні державних стандартів для потреб цифрового телерадіомовлення;

     21) є  замовником  на  виробництво  і розповсюдження теле- та адіопрограм,  випуск  видавничої  продукції,  виконання  наукових досліджень  у  сфері  засобів масової інформації,  книговидавничої справи та інформаційно-бібліографічної діяльності;

     22) веде Державний реєстр України видавців,  виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції;
     23) видає  видавництвам  і  підприємствам книгорозповсюдження довідку про випуск та/або розповсюдження не менш як  50  відсотків книжкової продукції державною мовою;

     24) здійснює    методологічне   забезпечення   та   координує діяльність державних телерадіоорганізацій, інформаційних агентств, видавництв,     поліграфічних     підприємств     і    підприємств книгорозповсюдження,  установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомтелерадіо України;

     25) забезпечує  впровадження  сучасних  цифрових технологій у державних телерадіоорганізаціях;

     26) проводить  моніторинг  змістовного  наповнення  теле-  та радіопрограм, вироблених державними телерадіоорганізаціями;

     27) вносить   Кабінету   Міністрів  України  пропозиції  щодо створення за кордоном мережі кореспондентських  пунктів  державних телерадіоорганізацій та інформаційних агентств;

     28) веде реєстрацію (облік),  наукову систематизацію, отримує обов'язкові примірники книжкових та періодичних друкованих видань, здійснює   контроль   за   своєчасним  доставлянням  обов'язкового примірника;
     29) забезпечує державну стандартизацію  у  видавничій  сфері, організовує   та  здійснює  контроль  за  присвоєнням  міжнародних стандартних номерів виданням,  за їх реєстрацією в національних  і міжнародних бібліографічних базах даних;

     30) здійснює   інформаційне   та  організаційне  забезпечення участі  України  у  міжнародних  телекомунікаційних  і   книжкових виставках, ярмарках, форумах;

     31) забезпечує  в установленому порядку підготовку та подання пропозицій щодо призначення премій і стипендій в інформаційній  та видавничій сферах;
     32) здійснює  організаційне  забезпечення  роботи Комітету зі щорічної премії Президента України "Українська книжка року";

     33) вживає  заходів   щодо   надання   державної   фінансової підтримки  засобам  масової  інформації,  творчим  спілкам у сфері засобів масової інформації;

     34) забезпечує     в     межах     повноважень     міжнародне співробітництво,  бере  участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України, забезпечує їх виконання;

     35) узагальнює  інформацію  органів  виконавчої   влади   про інформування   громадськості   з  питань  європейської  інтеграції України;
     36) організовує   розгляд   звернень   громадян   з   питань, пов'язаних  із  діяльністю Держкомтелерадіо України,  підприємств, установ та організацій,  що належать до сфери його  управління,  а також стосовно актів, які ним видаються;

     37) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку  призначає  на  посади  та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників  підприємств,  установ та  організацій,  що належать до сфери правління Держкомтелерадіо України;