Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Декабря 2011 в 13:39, отчет по практике
Я проходила виробничу практику на підприємстві Зінківської райспоживспілки «Зіньківському хлібокомбінаті» – (надалі «Зіньківський хлібокомбінат») є правонаступником спільного підприємства «Зіньківський хлібокомбінат» , має статус юридичної особи, керується в своїй діяльності Законом України «Про споживчу кооперацію», Закон України «Про підприємства в Україні», чинним законодавством в України, рішенням з’їздів, зборів Ради Укоопспілки, Правлінням Райспоживспілки, цим Статутом, має відокремлене майно, самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку з найменуванням, штамп, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, діє на принципах повного господарського розрахунку. Основним документом, що регулює діяльність «Зіньківського хлібокомбінату» є статут(додаток 1.1). Розташований «Зіньківський хлібокомбінат» за адресою м. Зіньків, вул. Леніна, 3.
1 Вивчення показників роботи і організації бухгалтерського обліку підприємства
2 Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості
3 Облік необоротних активів
4 Облік власного капіталу, забезпечення майбутніх витрат і платежів
5 Облік зобов’язань
6 Облік праці та її оплата
7 Облік на виробничих підприємствах
8 Облік доходів і витрат діяльності підприємства
9 Облік фінансових результатів діяльності підприємства
10 Облік розрахунків з бюджетом
11 Фінансова звітність підприємства
12 Аналіз фінансово-господарської звітності підприємства
Паливо
надходить від
постачальника за
рахунком-фактурою ,
товарно-транспортною
накладною(див. додаток
7.2) . В обліку відображається
такими проводками .
№ | Зміст господарської операції | Дебет | Кредит |
1. | Надійшло паливо за купівельною вартістю на транспортно-заготівельні витрати | 2031 |
631 |
2. | Податкова накладна завжди | 641 |
631 |
Аналітичний облік сировини , матеріалів і тари ведеться на компютері .
Кожного місяця в бухгалтерії перевіряються відповідність синтетичного і аналітичного обліку .
Випуск продукції, яка буде реалізована і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства.
Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками. В залежності від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: за економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.
При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватися вимогами П(С)БО 3, тобто врахувати, що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг необхідно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включені наступні позиції: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові Витрати і інші витрати.
Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції .(робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.
За ступенем залежності від обсягів діяльності, витрати поділяються на змінні та постійні.
Майже всі прямі витрати є змінними. Виключення складають амортизація спеціального обладнання, орендна плата та деякі інші прямі витрати.
Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються на постійні та змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу діяльності.
Підприємство може самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат і обирати методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.
Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені, наступні витрати:
Крім того, не визнаються витратами, а отже не враховується в калькуляції собівартості вироблених, готових і реалізованих продукції, товарів, робіт і послуг:
1) попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;
2) погашення одержаних позик;
3) платежі по договорам комісії, агентським узгодженням і іншим аналогічним договорам на користь комітента і принципалу;
4) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу у відповідності з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
5) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, якщо порушені обов'язкові умови достовірності оцінки витрат.
Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси –це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.
Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.
Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах – продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат).
Оцінка залишків незавершеного виробництва здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових • видів продукції. Допускається оцінка незавершеного виробництва за сумою прямих виробничих витрат. Розмір незавершеного виробництва уточнюється при проведенні інвентаризації.
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво».
Кореспонденція рахунку 23 «Виробництво»
№ | Зміст господарської операції | Дебет | Кредет |
1 | Нараховано амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються у виробництві | 23 | 13 |
2 | Відпущено зі складу товарно-матеріальні цінності на потреби виробництва | 23 | 20 |
3 | Відпущено у виробництво МШП | 23 | 22 |
4 | Відображено вартість послуг, наданих допоміжним виробництвом цеху основного виробництва (передача продукції з цеху в цех) | 23 | 23 |
5 | Списано на витрати виробництва втрати від технічно неминучого браку | 23 | 24 |
6 | Використано частину готової продукції на потреби виробництва | 23 | 26 |
7 | Оплачено готівкою витрати виробництва | 23 | 30 |
8 | Оплачено з
поточного або валютного |
23 | 31 |
9 | Оплачено з підзвітних сум витрати виробництва | 23 | 372 |
Заключним етапом обліку витрат є обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції (див. додаток 7.3).
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.
Організація обліку витрат залежить передусім від особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методом обліку витрат і калькулювання.
Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватися декількома методами: позамовним, попередільним та комбінацією цих двох методів.
Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів, що використовуються на виробництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.
Аналітичний облік по рахунку 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється.
Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.
Одним з основних видів втрат у виробництві є брак продукції.
На виробництві виникають відходи, які поділяються на технологічні втрати і технічно неминучий брак. До технологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації та виникають у виробництві внаслідок невідповідності виробничих запасів технологічним вимогам або непередбачених відхилень в здійсненні окремих операцій, недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу.
Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за підвищеними технічними вимогами, в тому разі, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.
Також не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції за якістю в нижчий сорт.
Виникнення браку у виробництві документують актом про брак, повідомленням, листком про брак або у відомостях. В цих документах зазначають дані про забраковану продукцію, її вид, сорт, типорозмір, одиницю виміру, кількість), причини виникнення браку, винну особу, вид браку. Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника керівника підприємства, головного бухгалтера, керівників відділів: матеріально-технічного, збуту, ціноутворення, виробництва. У разі, коли вартість матеріальних цінностей зменшується за рахунок втрат споживчих властивостей, комісія підприємства повинна мати пояснювальні записки від матеріально відповідальних осіб про неправильне зберігання або використання.
На підставі акту брак оцінюють за нормативною вартістю з урахуванням місця виникнення браку та технологічної операції.
Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві продукції передбачено рахунок 24 «Брак у виробництві». Цей рахунок активний, балансовий.
По дебету рахунку 24 «Брак у виробництві» відображаються витрати від виявленого зовнішнього та внутрішнього браку (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; по кредиту – суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, і суми, що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили виникнення браку продукції.
Аналітичний облік по даному рахунку ведеться за видами виробництва продукції, по якій виник брак, а також в розрізі статей калькуляції.
В кінці місяця рахунок 24 «Брак у виробництві» щомісяця закривається.
Втрати підприємств від браку продукції, який можна виправити, складаються з витрат на її повторну або додаткову обробку. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників за поставку неякісних матеріалів, які стали причиною браку. Суми витрат від браку відображаються на виробничих рахунках за мінусом втрат, які віднесені на винних осіб.
Собівартість внутрішнього виправного браку включає:
Загальновиробничі витрати включаються до собівартості технічно неминучого браку пропорційно сумі основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), за нормативним співвідношенням, обчисленим під час визначення кошторисних (нормативних) ставок.