Звіт з виробничої практики в ПАТ «Івано-Франківськгаз»

Майбутній прибуток підприємства створюється, в основному, на стадії виробництва, оскільки найбільш надійним і чесним способом його отримання є постійне скорочення витрат і зниження собівартості продукції за рахунок економного витрачання сировини та матеріалів; підвищення продуктивності праці та зниження трудових витрат; збільшення ефективності використання основних засобів і, відповідно, зменшення суми амортизації в розрахунку на одиницю продукції, а також за рахунок інших факторів.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318 зі змінами і доповненнями. Крім того, підприємствам з газопостачання та газифікації керуватись Методичними положеннями планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України за №394 від 20 жовтня 2006 року.

Порядок організації  обліку виробничих витрат наступний:

1. Організація обліку  витрат на виробництво передбачає:

– облік формування елементів  витрат за центрами первинного використання ресурсів;

 – облік розподілу  та перерозподілу елементів витрат  за напрямками відповідно до  характеру технології та організації  виробництва; 

– облік ведення витрат за центрами і відповідними особами;

– облік сукупної собівартості продукції, випущеної з виробництва;

– облік собівартості окремих видів продукції.

2. Витрати на виробництво  відображаються у групувальних  відомостях (матеріальних витрат, витрат  на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації, інших витрат), їх аналітичний облік здійснюється за видами виробництва, за статтями витрат, за видами продукції.

3. Групувальні відомості  є основою для записів у  регістри синтетичного обліку, а  з останніх здійснюються записи у Головній книзі, що використовується для складання фінансової звітності.

4. Аналітичний облік  витрат виробництва є основою  для оприбуткування готової продукції  та подальшої її реалізації, реалізації  наданих послуг, виконаних робіт.  Виробнича собівартість визначається за даними рахунка 23 «Виробництво», за дебетом якого відображаються прямі виробничі витрати і розподілені загальновиробничі витрати, за кредитом – суми фактичної виробничої собівартості готової продукції. Сальдо цього рахунка показує суму витрат, що відносяться до незакінченої виробництвом готової продукції.

На організацію обліку витрат впливають різноманітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характер виробництва, і продукції, яка виробляється, структура управління і розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва.

Можна виділити наступні загальні принципи організації обліку витрат:

• показники обліку витрат і калькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановими і нормативними показниками;
• документування витрат в момент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями від норм витрат ресурсів і оплати праці;
• всі витрати, які відносяться до виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до її собівартості;
• всі витрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об’єктами обліку витрат статями витрат;
• собівартість продукції калькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребує ідентифікації об’єктів обліку витрат з об’єктами калькулювання.

Для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на заходи із запобігання надзвичайним подіям з ліквідації їх наслідків  застосовувати відповідні субрахунки рахунків 90 – 99 Класу 9 «Витрати діяльності» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Витратами звітного періоду  визнаються:

1. Витрати відображаються  в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

2. Витратами звітного  періоду визнаються або зменшення  активів, або збільшення зобов’язань,  що призводить до зменшення  власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу  внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються  витратами певного періоду одночасно  з визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені. 

Витрати, які неможливо  прямо пов’язати з доходом  певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

4. Якщо актив забезпечує  одержання економічних вигод  протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом  систематичного розподілу його  вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витрати визнаються витратами  певного періоду одночасно з  визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені. Витрати, які  неможливо прямо пов’язати з  доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Не визнаються витратами  й не включаються до звіту про  фінансові результати:

1. Платежі за договорами  комісії, агентськими угодами  та іншими аналогічними договорами  на користь комітента, принципала тощо.

2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

3.  Погашення одержаних  позик.

4.Інші зменшення активів  або збільшення зобов’язань,  що не відповідають ознакам,  наведеним у пункті 6 цього Положення  (стандарту).

5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

6. Балансова вартість  валюти.

У процесі своєї виробничої діяльності підприємство проводить  безліч фінансово-господарських операцій і постійно несе витрати, пов'язані з їх проведенням. Одні групи витрат безпосередньо пов'язані зі здійсненням конкретної операції (із конкретним об'єктом витрат), інші — мають загальний характер і необхідні для забезпечення функціонування підприємства в цілому. Усі витрати — і матеріальні, і трудові, і фінансові — підприємство здійснює для забезпечення своєї виробничої діяльності.

Бухгалтерський облік  витрат підприємства здійснюється у  двох напрямках: за видами діяльності та за елементами. ПАТ «Івано-Франківськгаз» здійснює облік витрат за видами діяльності.

Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені  активи підприємства. Класифікація видів  діяльності, яка використовується для  обліку витрат, наведена на рис.2.1.

Рис. 2.1. Класифікація видів  діяльності

Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які  не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих  необоротних активів, а також  фінансових інвестицій, які є складовою  еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність —  діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються  від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.

Витрати від надзвичайних подій включають втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф  і аварій та інші. Їх облік ведеться за рахунком 99 «Надзвичайні витрати». Зміст записів за дебетом і  кредитом цього рахунка наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Зміст записів за рахунком 99 «Надзвичайні витрати»

Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати  на збут, інші операційні витрати.

За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

На рис.2.3 представлений  взаємозв’язок розглянутих класифікацій витрат операційної діяльності.

Рис. 2.3. Структура операційних  витрат і їх склад за елементами.

Елементи операційних  витрат ПАТ «Івано-Франківськгаз» у  відсотках наведена на діаграмі 2.1 та  у грошовому виразі у таблиці 2.1, які наведені нижче.

Діаграма 2.1 Елементи операційних витрат ПАТ «Івано-Франківськгаз» у відсотках.

Найменування  показника	станом  на 01.12.12
1	4
Матеріальні затрати	138 536
Витрати на оплату праці	88 390
Відрахування  на соціальні заходи	32 232
Амортизація	24 717
Інші операційні витрати	16 272
Разом	300 147

Таблиця 2.1 Елементи операційних витрат ПАТ «Івано-Франківськгаз» у грошовому виразі

Облік витрат за видами діяльності передбачає групування втрат за їх призначенням на рахунках класу 9 «Витрати діяльності».

Витрати операційної діяльності поділяються на такі, що безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи виконанням робіт, і витрати, що пов’язані з організацією, управлінням, обслуговуванням і забезпеченням основної діяльності. Перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), а друга обліковується відокремлено. До неї відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Структура собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) відображена на рис.2.4.

Рис. 2.4 Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг)

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) — основна  складова собівартості реалізованої продукції, яка формується протягом звітного періоду на рахунку 23 «Виробництво».

Структура виробничої собівартості представлена на рис.2.5.

Рис. 2.5 Структура виробничої собівартості

До прямих матеріальних витрат відносяться:

• вартість сировини та основних матеріалів;
• вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
• вартість допоміжних та інших матеріалів.

Прямі витрати на оплату праці включають:

• заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг;
• інші виплати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Інші прямі витрати  — інші виробничі витрати, які  можуть бути безпосередньо віднесені  до конкретного об’єкта витрат (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо).

Загальновиробничі витрати, як частина виробничої собівартості, мають непрямий характер, оскільки пов’язані з виготовленням групи або всієї продукції, виконанням усіх послуг чи робіт.

Загальновиробничі витрати включають:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
• амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання загальновиробничих приміщень;
• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища.