Зміст та характеристика іпотечних цінних паперів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І НАУКИ  УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ІМені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 

КАФЕДРА БАНКІВСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ 
 

 

Зміст

Вступ

1. Зміст та характеристика іпотечних цінних паперів.
2. Принципи функціонування ринку іпотечних цінних паперів в Україні.
3. Світовий досвід функціонування ринку іпотечних цінних паперів.

Висновки

Список  використаної літератури

Додатки

 

Вступ

     Протягом  чверті минулого століття та останніх років ринок іпотечних цінних паперів зазнав стрімкого розвитку і значних змін у світовій економіці. Особливо відчутних зрушень даний ринок зазнав у Сполучених Штатах, Німеччині та Росії. Щодо української економіки, то ринок іпотечних цінних паперів почав фактично існувати нещодавно. У грудні 2005 року було прийнято закон «Про іпотечні облігації», з якого і почався розвиток ринку іпотечних цінних паперів в Україні.

     Іпотечне кредитування має велике значення безпосередньо для функціонування і підвищення стабільності та ефективності банківської системи, адже воно є важливим джерелом рефінансування коштів. Світовий досвід свідчить про те, що іпотечне кредитування є перспективним напрямом діяльності, держава повинна бути зацікавлена у його розвитку. За статистичними даними, сукупний обсяг іпотечних кредитів у розвинутих економіках сягає більше половини ВВП (для країн, що розвиваються, цей показник становить приблизно 20%)[1].

     На  сьогодні іпотечні цінні папери в  Україні ще тільки набувають популярності. Під час фінансової кризи їх об’єм  значно зменшився. У посткризовий період одним із пріоритетних напрямів держави повинне бути сприяння розвитку ринку іпотечних цінних паперів.

     Аналіз  останніх досліджень та публікацій. Зарубіжні науковці уже довгий час активно досліджують та вивчають механізми реалізації та обігу іпотечних цінних паперів, їх вплив на розвиток ринку нерухомості, участь фінансових організацій, зокрема банків, у їх випуску та реалізації. Особлива увага приділяється саме різновидам цих цінних паперів, структурі виплати дивідендів та основного боргу по кожному окремому виду, детально розглядалися інвестиційні ризики та прибутки від випуску інвестиційних цінних паперів.

     Щодо  вітчизняних науковців, то дана тема ще детально не досліджувалася, проте  такі науковці як Пересада А.А., Майорова Т.В. вивчали такі аспекти як курсова вартість та дохідність інвестиційних цінних паперів, зокрема іпотечних облігацій. Учений Нізков О.А. описав структуру грошових потоків за різними видами іпотечних цінних паперів та дослідив перспективи розвитку даного ринку в Україні. Питанням правового регулювання приділено достатньо уваги у роботах як вітчизняних так і зарубіжних вчених(А. Н. Корольов, Т. МакКарти, О. В. Плешанова, А. С. Селівановський, Д. И.)

     Метою роботи   є визначення поняття іпотечні цінні папери та їх місця в українській економіці, з огляду на національний ринок нерухомості, для чого необхідно дослідити природу іпотечних цінних паперів а також сучасний стан ринку нерухомості в Україні. Окремою задачею є вивчення досвіду таких країн, як Америка (де ринок іпотечних цінних паперів є найрозвиненішим та найбільшим), Німеччина ( у якій склалася особлива модель ринку іпотечних цінних паперів). Крім цього досліджується процес сек’ютеризації іпотечного кредитування.  

 

      Розділ 1

1. Зміст та характеристика іпотечних цінних паперів.

     Згідно  українського законодавства іпотечні  цінні  папери  -  цінні  папери,   випуск   яких забезпечено   іпотечним   покриттям   (іпотечним   пулом)  та  які посвідчують право власників на отримання від емітента належних  їм коштів[2]. У зарубіжній літературі ці папери називаються MBS (Mortgage-Backed Securities), що визначаються як боргові цінні папери, що рефінансуються за допомогою зобов’язань по іпотечних кредитах, або, іншими словами, це певні права, що забезпечені заставою об'єктів нерухомості.

     Світова практика виділяє велику кількість  іпотечних цінних паперів. Проаналізуємо  найбільш розповсюджені із них:

• Цінні папери, що забезпечені житловою іпотекою (Residential Mortgage-Backed Securities – RMBS) – це найбільш розповсюджена форма сек’ютеризації, забезпеченням якої виступає пул однорідних іпотечних кредитів, забезпечених житловою нерухомістю.
• Іпотечні цінні папери, забезпечені комерційною нерухомістю (Commercial Mortgage-Backed Securities - CMBS) – цінні папери, що забезпечуються одним або декількома пулами іпотечних кредитів. Забезпечення таких цінних паперів може складатися з одного або декількох кредитів, забезпечених комерційною нерухомістю ( офісними, торговими центрами, індустріальними будівлями та готелями).
• Облігація, що забезпечується іпотекою, або іпотечна облігація (Collateralized Mortgage Obligation - CMO) – цінні папери, що забезпечуються пулом іпотечних кредитів або певною комбінацією таких кредитів. Ці цінні папери випускаються, як правило, декількома класами з різними строками погашення та купонами [3].

     Загалом, випуск боргових цінних паперів (облігацій) , забезпечених раніше наданими іпотечними кредитами називається сек’ютеризацією. Продаючи облігації, емітент отримує гроші, які може спрямувати на видачу нових позик. Він гарантує, що коли не зможе виконати свої зобов’язання перед покупцем облігацій, то поверне кошти, продавши об’єкт застави, на основі якого випущені облігації.

     Сек’.теризація – процес трансформування неліквідних активів банку в ліквідні цінні папери. Він є позабалансовим джерелом формування фінансових ресурсів [10].

     Далі  розглянемо більш детально сутність іпотечних цінних паперів з точки зору українського законодавства. В українському законодавстві виділяють наступні види іпотечних цінних паперів:

     - іпотечні облігації;

     - іпотечні сертифікати;

     - заставні.

     Іпотечні  облігації – це боргові цінні папери, які забезпечуються іпотекою. Іпотечні облігації є іменними  цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання  емітента  відшкодувати  йому номінальну  вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому  цим  Законом  та  проспектом  емісії,  а   в   разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити  свою  вимогу  за  рахунок  іпотечного покриття [закон про іпотечні блігації].

      Українські банки розпочали емітувати такі цінні папери відносно недавно – коли вступило в силу положення ДКЦПФР «Про порядок реєстрації випуску звичайних іпотечних облігацій, проспекту емісії». Іпотечні облігації вважаються дуже надійним інструментом, бо у випадку дефолту емітента право на заставу ( тобто іпотеку) переходить до утримувача цих цінних паперів. Саме тому випуск іпотечних облігацій дозволяє банкам залучати ресурси на найвигідніших умовах. Потенційними покупцями таких облігацій є, в першу чергу, банки, з огляду на те, що з 2008 року НБУ приймає такі цінні папери в якості забезпечення своїх кредитів комерційним банкам.

     Можуть  випускатися такі види іпотечних облігацій:

          1) звичайні іпотечні облігації;

          2) структуровані іпотечні облігації.

          Емітентом   звичайних   іпотечних  облігацій  є іпотечний  
кредитор,  що несе відповідальність за  виконання  зобов'язань  за  
такими  іпотечними  облігаціями  іпотечним покриттям та всім іншим  
своїм  майном,  на  яке  відповідно  до  законодавства  може  бути  
звернено стягнення.

       Емітентом    структурованих    іпотечних    облігацій    є  
спеціалізована іпотечна установа,  яка  несе  відповідальність  за  
виконання   зобов'язань  за  такими  іпотечними  облігаціями  лише  
іпотечним покриттям.

    Державну  реєстрацію випусків і проспектів емісії іпотечних облігацій  здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового  ринку. Дані щодо реєстрації випусків і проспектів емісії іпотечних облігацій  вносяться до окремого реєстру випусків іпотечних цінних паперів в установленому Державною комісією  з  цінних  паперів  та фондового ринку порядку.

    Емісія   іпотечних   облігацій   здійснюється  в  порядку, встановленому   законодавством, та нормативно-правовими  актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

    Умови  випуску  іпотечних  облігацій  та  вимоги   до   їх іпотечного покриття визначаються законодавством і проспектом емісії. Після розміщення   іпотечних  облігацій  зміни  до  проспекту емісії  можуть  вноситися  лише  за  згодою   їх   власників   або управителя.

    Проспект  емісії іпотечних облігацій,  що пропонуються для відкритого продажу,  підлягає опублікуванню  у  повному  обсязі  в офіційному  друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не менш як за 10  днів  до  початку  відкритого (публічного) розміщення іпотечних облігацій.

    На  момент  реєстрації випуску іпотечних  облігацій емітент зобов'язаний сформувати іпотечне покриття,  що відповідає вимогам, встановленим законодавством.

    Випуск  іпотечних облігацій здійснюється у бездокументарній формі.  Глобальний сертифікат випуску іпотечних облігацій  повинен містити   їх  найменування  (звичайна  чи  структурована  іпотечна облігація),  посилання на те,  що виконання  зобов'язань  емітента забезпечується   іпотечним  покриттям,  а  також  інші  реквізити, встановлені законодавством.

    Обіг  іпотечних облігацій,  облік та перехід прав власності на    них   здійснюються   відповідно   до   вимог,   встановлених законодавством.

    У разі випуску звичайних іпотечних  облігацій  договір  на депозитарне   обслуговування   укладає  емітент.  У  разі  випуску структурованих  іпотечних   облігацій   договір   на   депозитарне обслуговування укладає управитель[].

     Іпотечні  сертифікати згідно Закону «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» - це іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Іпотечні сертифікати поділяються на два види:

• Іпотечний сертифікат участі;
• Іпотечний сертифікат з фіксованою дохідністю.

     Дослідимо окремо кожен із видів та порівняємо їх.

     Іпотечний сертифікат участі – це іменний цінний папір, який затверджує долю її власника в праві загальної власності на іпотечне покриття, право на отримання грошових коштів за дотримання всіх обов’язків, вимоги по яких складають іпотечне покриття.

     Іпотечний сертифікат з фіксованою дохідністю – це цінний папір, підкріплений іпотекою, який затверджує заздалегідь встановлену величину надходжень. Цей вид іпотечного сертифікату передбачає, що власником іпотечних активів, а відповідно і платежів за ними, є емітент. 

     У таблиці 1 надано основні відмінності  між іпотечним сертифікатом участі та з фіксованою дохідністю[4].

Таблиця. 1 Порівняльна характеристика іпотечних сертифікатів участі та іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю

 

Сертифікати можуть бути випущені в одній з таких  форм:

1. іменні сертифікати  документарної   форми   випуску;
2. іменні сертифікати  бездокументарної  форми  випуску;
3. сертифікати на  пред'явника   документарної   форми   випуску.