Застосування комп’ютерних технологій в аудиті

   Аудит запасів проводиться в кілька етапів. Спочатку аудитор перевіряє правильність організації обліку запасів; своєчасність складання первинних документів, дотримання правил під час приймання на склад і відпуску їх у виробництво.

   Перевіряючи відображення в бухгалтерському обліку запасів, аудитор повинен керуватися відповідними положеннями (стандартами), а також планом рахунків та інструктивними документами. Аудит установлює відповідність синтетичного та аналітичного обліку.

   Типові помилки під час здійснення операцій з матеріальними цінностями можуть бути такі:

• незадовільна організація складського господарства та зберігання цінностей;
• невиконання завдань щодо заготівлі матеріалів;
• придбання непотрібних матеріалів, наявність на складі матеріалів, що псуються;
• завищення собівартості заготовлених матеріалів;
• порушення правил приймання вантажів, неправильне визначення та оформлення нестачі;
• неповне оприбуткування запасів, що надійшли;
• необгрунтовані претензії до постачальників;
• нераціональне витрачання матеріалів на виробництво, порушення норм та лімітів відпуску;
• відпуск дефіцитних товарів під виглядом надлишковим на сторону;
• порушення порядку проведення інвентаризації;
• нестача, надлишок, присвоєння матеріальних цінностей;
• помилки та підробки в документах;
• підміна нових матеріалів старими;
• відпуск цінностей за заниженими цінами;
• незадовільне ведення бухгалтерського обліку;
• помилки у визначенні сум зниженої ціни, дооцінок запасів та їх відображення в обліку.

Джерела інформації контролю операцій із запасами:

• законодавчі та нормативні акти про поставки запасів, їх приймання і використання;
• розрахункова, нормативна документація із зберігання, реалізації і відпуску запасів;
• нормативно-правова документація з обліку та інвентаризації запасів і матеріальної відповідальності; договори і комерційні угоди поставок, первинна документація;
• реєстри аналітичного і синтетичного обліку, відомості інвентаризації матеріальних цінностей та її результатів;
• звітність про зберігання, реалізацію і використання запасів.

   Аудит каси та касових операцій – одна з найвідповідальніших ділянок документального контролю. Головна мета полягає у виявленні фактів нестач, розтрат і привласнення грошових коштів.

   Основними завданнями аудиту каси і касових операцій є перевірка:

• забезпечення умов збереження готівки та інших цінностей у касі та при їх доставці з банку;
• дотримання правил документального оформлення операцій по руху готівки;
• своєчасності та повноти оприбуткування одержаної готівки з банку та від інших осіб;
• дотримання касової дисципліни при проведенні касових операцій;
• цільвого використання готівки;
• дотримання ліміту готівки в касі, умов видачі на поточні потреби та на інші цілі;
• дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок, а також отримання по них готівки;
• стану обліку касових операцій, ведення касової книги, книг аналітичного обліку інших цінностей, які зберігаються в касі;
• дотримання граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків.

   Для підтвердження необоротних активів і довгострокових зобов'язань (основних засобів, інвестицій і довгострокових заборгованостей) аудитор, як правило, перевіряє записи, на підставі яких фо­рмуються залишки на початок періоду.

   В окремих випадках він може одержати підтвердження від третіх осіб, наприклад, щодо довгострокової заборгованості та інвестицій. За інших обставин аудиторові, можливо, треба здійснити додаткові аудиторські процедури.

   Предметом аудиту операцій з необоротними активами є господарські процеси та операції, пов'язані з наявністю, рухом і використанням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, а також відносини, що виникають при цьому всередені підприємства і за його межами.

   Метою аудиту необоротних активів є встановлення:

• достовірності первинних даних відносно їх руху;

повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових реєстрах;

• правильності ведення обліку необоротних активів та його відповідності обліковій політиці;
• достовірності відображення стану необоротних активів у звітності підприємства;
• відповідності методики обліку та оподаткування операцій чинному законодавству.

   Джерела інформації:

• наказ про облікову політику підприємства з відповідними додатками;
• первинні документи;
• акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша інформація, що узагальнює результати контролю;
• облікові реєстри, Головна книга, звітність;
• розрахунки нарахування амортизації;
• засновницькі документи, статут, договори оренди.

   Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

        Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудиторові повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відповідає вимогам норм (стандартів).

        Відповідно до П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

     Метою складання  фінансової звітності є надання  користувачам для прийняття рішень  повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух  коштів підприємства. Порядок надання  фінансової звітності користувачам  визначено чинним законодавством.

     Складові річної  бухгалтерської звітності:

• Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал;
• Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства;
• Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді;
• Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду;
• Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

     Якісні характеристики  фінансової звітності:

     Зрозумілість  – доступність для розуміння  користувачів, які мають достатні  знання у сфері бухгалтерського  обліку.

     Щоб бути  зрозумілою користувачам, фінансова  звітність має містити відомості  про: підприємство; дату звітності  й звітний період; валюту звітності  та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових активів.

     Доречність  – прогнозування результатів  діяльності, виправлення помилок  у господарській діяльності. Фінансова  звітність має містити тільки  доречну інформацію, що дає змогу  впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх  подій.

     Надійність  – у інформації, представленій  у звітності, не повинно бути  суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують правдиве  подання операцій і подій та  перевага сутності над формою.

     Нейтральність,  тобто відображення інформації  без мети здійснення впливу  на рішення для досягнення  бажаного результату.

     Обачливість  (обережність під час розрахунків)  – повнота (без пропусків).

     Термін подання  фінансової звітності встановлюється  Кабінетом Міністрів України.

     Суб’єкти малого  підприємництва та представництва  іноземних суб’єктів господарської  діяльності протягом кварталу  і за рік складають лише  спрощену форму звітності з  двох форм – балансу і звіту  про фінансові результати.

     Кожна стаття  наводиться у фінансовій звітності,  якщо відповідає таким критеріям:

• існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

• оцінка статті може бути достовірно визначена.

     Фінансова  звітність забезпечує інформаційні  потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу та  володіння цінними паперами;

- участі в капіталі  підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки здатності підприємства  своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- забезпеченості зобов'язань  підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; 

- регулювання діяльності  підприємства;

- інших рішень.

     Фінансова  звітність підприємства формується  з дотриманням таких принципів:

• автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

• безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

• періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

• історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

• нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

• повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

• обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

     Таким чином,  мета фінансової звітності визначає  цілий ряд вимог та принципів  її формування, з тим щоб довести  до користувачів дійсно правдиву  і неупереджену інформацію щодо  фінансового стану та результатів  діяльності підприємства.

     Кожна з  форм фінансової звітності з  різних точок зору висвітлює  діяльність підприємства. Це надає  можливість користувачам фінансової  звітності достатньо глибоко  аналізувати фінансовий стан  та результати діяльності підприємства  з метою прийняття рішень.

     Найважливішою  з обов’язкових форм звітності  є бухгалтерський баланс, який  містить інформацію про структуру  активів, зобов’язань та власного  капіталу. Дані в балансі (як  і в решті звітах) наводяться  на початок і кінець періоду,  що дає можливість виявити  зміни за певний період у  складі статей та проаналізувати  фінансовий стан підприємства. Метою  складання балансу є надання  користувачам повної, правдивої  та неупередженої інформації  про фінансовий стан підприємства  на звітну дату. Основна формула  балансу: Активи = Власний капітал  + Зобов’язання. У статтях активу  “Балансу” відображаються сальдо  рахунків класу 1 “Необоротні  активи”, 2 “Запаси”, 3 “Кошти, розрахунки  та інші активи”. У пасиві  – 4  “Власний капітал та  забезпечення зобов’язань”, 5 “Довгострокові  зобов’язання”, 6 “Поточні зобов’язання”.