Визнання, оцінка та облік витрат підприємства

ВСТУП

 

 

 

  Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і  джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або  ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат.

Виробнича діяльність пов’язана  з ризиком вкладень у цю сферу. Для мінімізації цього ризику потрібен суровий контроль процесу виробництва, детальний його облік та виявлення факторів, які впливають на сам процес виробництва і витрати, необхідні для його здійснення.   Тому для кожного підприємства даної галузі важливий поглиблений аналіз витрат і ефективне управління ними для досягнення високого економічного результату.

Чітка побудова бухгалтерського  обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці  ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності.

Усі вище вказані фактори  обумовлюють важливість і актуальність даної теми.

Метою написання роботи є з'ясування сучасної природи витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування теоретичних  і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю, а також вивчення напрямків удосконалення бухгалтерського обліку з використанням автоматизованих систем обробки інформації.

В  роботі передбачається вирішення таких завдань :

• вивчити економічну літературу з питань формування і розподілу витрат підприємства;
• дослідити діючу практику обліку, контролю й аналізу витрат підприємств;
• на основі визначення проблем обліку витрат сформулювати висновки та пропозиції по його удосконаленню і практичному використанню контролю та аналізу витрат підприємства.

Об'єктом дослідження є процес обліку витрат на підприємствах.

 Предмет дослідження: наявна методика і практика обліку та аналізу витрат підприємств.

 Методи дослідження:

• загальнонаукові методи (аналіз, синтез, конкретизація);
• спеціальні методи дослідження (порівняння, групування, відносні, середні величини ланцюгових підстановок та різниць).

Практична цінність роботи полягає в розробці рекомендацій щодо удосконалення системи обліку, аналізу та контролю витрат діяльності підприємств.

В процесі дослідження  використано джерела інформації щодо документування обліку витрат підприємства ПМНВВП ”Контингент”.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

1. Економічна характеристика витрат підприємства

 

 

В умовах розбудови ринкових відносин в Україні якісно змінюються економічні важелі управління, в тому числі облік, контроль, аналіз і аудит.

Будь-яка діяльність господарюючого суб'єкта пов'язана з витратами  матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об'єктом є процес обліку, аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання.

У теорії та практиці економічної діяльності трактування категорії «витрати» не є однозначним. Це, насамперед, зумовлено використанням різних підходів до вартісної оцінки використовуваних у процесі господарської діяльності економічних ресурсів. Найпоширенішими в економічній літературі є такі підходи до розуміння витрат:

- витрати  у формі  виплат (економічні витрати);

- витрати, що формують  вартість продукції (вартісні  витрати).

Як зазначають Кемпбелл Р. Макконел та Стенлі Л. Брю, розуміння витрат економістами ґрунтується на факті обмеженості ресурсів та можливості їх альтернативного використання. Використання ресурсів для виробництва певного товару означає неможливість виробництва з них іншого альтернативного товару. Витрати в економіці безпосередньо пов’язані з відмовою від виробництва альтернативних товарів чи послуг. Тому економічні (чи часові) витрати будь-якого ресурсу, відібраного для виробництва товарів, дорівнюють його вартості чи цінності, за найкращого з усіх можливих варіантів використання цього ресурсу. Така концепція витрат має своє втілення в кривій виробничих можливостей. З огляду на це, деякі економісти вважають витратами всі платежі підприємств, як зовнішні (за придбання ресурсу у постачальників), так і внутрішні ( за використання власних внутрішніх ресурсів). У цьому разі витрати дорівнюють  сумі грошових коштів, що можуть бути отримані за самостійно використаний власний ресурс за найкращого із можливих способів його використання та нормальної суми прибутку, який необхідний для того, щоб залучити і утримувати ресурси в межах конкретного напрямку діяльності підприємства. [25, с. 9]

Розрахунок економічних  витрат має велике значення для прийняття  управлінських рішень щодо доцільності  подальшого залучення праці і  капіталу в певну сферу діяльності. Слід зауважити, що в багатьох випадках важко визначити граничну корисність і, відповідно, альтернативи витрат певного ресурсу. Окрім цього, за умов досконалої конкуренції на ринку, яка автоматично передбачає найвигідніше використання ресурсів, спрощено вважають, що діючі на ринку ціни відображають їх граничну корисність. Тому, вирішуючи дилему оцінювання витрат у їх вартісному аспекті, з практичних міркувань за масштаб беруть ціни відтворення. У зв’язку з цим більшість сучасних економістів розглядають витрати, як такі, що утворюють вартість і не пов’язані з потоками платежів за ресурси. Таке трактування витрат було сформульоване у 1925 році німецьким ученим Шмаленбахом, який вніс значний вклад у розвиток теорії витрат. [25, с. 9]

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.

Таким чином, витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).[5, с. 209 ]

Елементом витрат є сукупність економічно однорідних витрат.

Об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. [5, с. 226]

 

 

 

2. Визнання, класифікація та оцінка витрат

 

 

Витратами звітного періоду  визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами  певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо  прямо пов’язати з доходом  певного періоду, відображаються у  складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

— платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала, тощо;

— попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

— погашення одержаних позик;

— зменшення власного капіталу підприємства в результаті його вилучення або розподілу власниками.

Бухгалтерський облік  витрат підприємства здійснюється у  двох напрямках: за видами діяльності та за елементами.

Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені  активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.[10, c. 180]

Класифікація видів  діяльності, яка використовується для  обліку витрат, наведена на рис. 1.1.

 

 

Рис. 1.1. Класифікація видів діяльності

 

 

Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здій- 
снення такої діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які  не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність —  операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих  необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність —  діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.

Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Елемент витрат представляє  собою сукупність економічно однорідних витрат.

За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.[10, c. 181]

На рис. 1.2. представлений взаємозв’язок розглянутих класифікацій витрат операційної діяльності.

 

 

Рис. 1.2. Структура операційних витрат і їх склад за елементами

 

 

Найбільш  широкою є класифікація  витрат наведена в Додотку А.

Отже класифікаційних ознак може бути безліч, відповідно до цього і видів витрат.

Як бачимо, питання управління витратами підприємства надзвичайно актуальне в сучасних у мовах переходу українських підприємств до ринкових умов господарювання. Конкретні параметри класифікації й обліку витрат підприємства визначаються як економічними і юридичними, так і організаційними та технологічними умовами, а також компетентністю керівників і, відповідно, їх потребами в управлінській інформації. Запропонована багатокритеріальна класифікація витрат за принципом "різні витрати для різних цілей" дає змогу менеджерам ефективно управляти ними, та досягати поставленої мети діяльності підприємства.

 

 

 

3. Аналіз нормативно-довідкової бази щодо обліку витрат підприємства

 

 

Облік і контроль будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях. Огляд нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження наведено у Додатку Б.

На більшості підприємств уся інформація щодо витрат здебільшого формується з використанням положень П(С)БО16 “Витрати”. Ця інформація необхідна як для визначення собівартості продукції так і для підведення результатів господарсько - розрахункової діяльності підприємства.

Взагалі інформація стосовно собівартості продукції, що формується на підставі вимог П(С)БО16 призначена для зовнішнього користувача, тобто інвесторів, акціонерів, банківських працівників, а на внутрішньогосподарському рівні необхідно надати підприємствам максимально можливу свободу у вирішення питань, пов’язаних з калькулюванням собівартості, а також визначити основні принципи, якими підприємство повинно керуватись при виборі того чи іншого варіанта організації планування та обліку витрат. [3, c. 59-63]

До того ж в П(С)БО 16 не дано визначення собівартості продукції, не запропонована класифікація витрат на виробництво, що є дуже важливим моментом.

А також хоча правила  формування собівартості продукції  згідно з П(С)БО 16 і підвищують достовірність  даних бухгалтерського обліку, але й знижують цінність цих даних для економічної роботи й аналізу собівартості продукції. Вони не передбачають визначення “повної” собівартості з урахуванням адміністративних, збутових витрат та інших.[28 с. 3-10]

Виходячи з вищесказаного, назріла необхідність у розробці нових “Типових положень” або “Методичних рекомендацій”, які б враховували прийняті зміни в П(С)БО 16 щодо формування собівартості продукції, та в той же час надавали б підприємствам свободу у вирішенні питань з вибором того чи іншого методу організації планування та обліку витрат, а також запропонували б модель взаємодії системи управлінського обліку та планування.