Виявлення помилок і шахрайства

n="justify">    Таким чином, аудитор повинен проаналізувати ті статті фінансової звітності підприємства, які суттєво пов'язані між собою  та впливають на інформацію, про  яку він дає свій висновок.

    Незважаючи  на це, аудитору слід визначити розмір суттєвості окремих компонентів фінансової звітності стосовно всієї звітності. Наприклад, дослідження залишку на якомусь одному рахунку може привести аудитора до прийняття ним меншого значення суттєвості, ніж встановленого ним значення при розгляді фінансової звітності загалом, виходячи з валюти балансу.

    Звіт  аудитора керівництву  господарюючого суб'єкта

    За  результатами проведеного аудиту аудиторська  організація зобов'язана надати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву економічного суб'єкта.

    У письмовій інформації аудитора наводяться свідчення щодо недоліків в облікових  записах, бухгалтерському обліку і  системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерській звітності.

    Аудиторська організація зобов'язана вказати у письмовій інформації аудитора всі помилки і перекручення, які суттєво впливають на достовірність фінансової звітності.

    Письмова  інформація аудитора може навести будь-які  відомості, що стосуються проведеного  аудиту та фактів господарського життя  економічного суб'єкта.

    Інформація  не може розглядатися як повний звіт про  всі недоліки, крім тих, які виявлені в процесі аудиторської перевірки.

    З урахуванням вимог законодавства  кожна аудиторська організація  має розробляти вимоги щодо форми  підготовки письмової інформації аудитора. Внутрішні вимоги повинні бути затверджені керівником аудиторської організації та забезпечувати відповідне оформлення даного документа для різних економічних суб'єктів.

    Аудитори, які здійснюють свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти акуратну і однакову форму надання письмової інформації. У даній інформації аудитора повинні міститись в обов'язковому порядку такі свідчення:

    • реквізити аудиторської організації, а саме:

    а) найменування і юридична адреса фірми  або прізвище, ініціали і адреса аудитора;

    б) номер і дата реєстраційного посвідчення;

    в) номер і дата реєстрації права  на здійснення аудиту;

    • реквізити економічного суб'єкта, а  саме:

    а) офіційне найменування і юридична адреса клієнта або прізвище, ініціали і  адреса фізичної особи — індивідуального підприємця;

    б) номер і дата реєстраційного посвідчення;

    в) перелік посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за складання бухгалтерської звітності юридичної особи;

    • вказівка на період часу, до якого відноситься документація суб'єкта, дата підписання письмової інформації аудитора;

    • виявлені в ході аудиту суттєві порушення;

    • результати перевірки організації  і ведення бухгалтерського обліку, складання звітності і функціонування СВК економічного суб'єкта. На додаток до обов'язкових свідчень, що вказані вище, залежно від обсягу, масштабів і специфіки аудиторської перевірки, розмірів і особливостей економічного суб'єкта слід включити у письмову інформацію аудитора такі свідчення:

    • особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором , а також особливості виконання роботи, що стали відомі в ході перевірки;

    • дані про кількісний склад працівників, які виконують бухгалтерський облік, про структуру бухгалтерії і особливості системи бухгалтерського обліку;

    • перелік основних галузей або  напрямів бухгалтерського обліку, які  підлягали перевірці;

    • свідчення щодо методики аудиторської перевірки, підтвердження того, що аудиторська  організація слідувала в роботі правилам (стандартам) аудиторської діяльності;

    • перелік зауважень, вказівок на недоліки і рекомендації як такі;

    • оцінку кількісних розходжень звітних або податкових показників суб'єкта і таких, що прогнозуються за результатами перевірки аудиторської організації;

    • у випадку перевірки великих економічних суб'єктів зі складною організаційною структурою — свідчення про здійснення перевірок філій і дочірніх фірм економічного суб'єкта;

    • при наступних аудиторських перевірках — оцінку і аналіз виконання або виправлення економічним суб'єктом зауважень, які є в попередній письмовій інформації аудитора;

    • у випадку відхилення від вимог  правил (стандартів) аудиторської діяльності і причин такого відхилення.

    У письмовій інформації аудитора повинні  бути обґрунтування кількісних розрахунків і оцінок, посилань на документи законодавства.

    У письмовій інформації аудитора в обов'язковому порядку повинно бути вказано, які із зауважень є суттєвими, які — ні, чи впливають або не впливають перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором.

    У випадку підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного висновку, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій інформації (звіті) аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які призвели до такої думки аудитора.

    Письмова інформація може бути передана таким особам:

    а) особі, яка підписала договір (контракт, лист-зобов'язання) на надання аудиторських послуг;

    б) будь-якій іншій особі — у випадку  письмової вказівки на те, що в адресу аудиторської організації, підписаної особою, яка засвідчила договір (контракт, лист-зобов'язання) на надання аудиторських послуг.

    Додаткова підсумкова документація, що передається замовнику

    Така  документація не є обов'язковою і  передається замовнику тільки в  тому разі, якщо аудитор вважає це за потрібне або якщо це обумовлено договором.

    Додаткова підсумкова інформація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається  на неї. В противному разі додаткова  документація не є самостійним документом.

    Форму і зміст додаткової документації визначає аудитор самостійно, але додержуючи таких визначених назв:

    — Аудиторський звіт;

    — Звіт про проведення аудиту;

    — Звіт про результати проведення аудиту;

    — Звіт про експрес-огляд;

    — Експрес-огляд;

    — Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки;

    — Лист-інформування клієнта.

    Після закінчення аудиту як мінімум один примірник додаткової підсумкової інформації передається замовнику. Така інформація має конфіденційний характер.

    Строк зберігання підсумкової інформації визначається виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових міркувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Аудит має досить значну історію. Слово  «аудит» виникло в латинській мові більш двох тисяч років тому. В перекладі з латинської «auditor» - той, хто слухає.

    На  сьогоднішній день у світовій практиці аудиту мають місце різноманітні підходи до визначення його сутності.

    Класичне  визначення аудиту дають такі відомі автори, як Е.А.Аренс і Дж.К.Лоббек. згідно з цим визначенням «аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник, накопичує та оцінює інформацію, яка піддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської системи, щоб визначити і висловити в своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим нормативам».

    Згідно  із Законом України «Про аудиторську  діяльність», аудит – це перевірка  публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої  інформації, що стосується фінансово-господарської  діяльності суб’єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності діючому законодавству та встановленим нормативам. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

У ході контрольної роботи я розглянула такі питання:

1. Виявлення помилок і шахрайства.

    Де  показала класифікацію помилок і шахрайства, оцінку ризику під час планування аудиту.

2. Процедури виявлення помилок і шахрайства.

    В цьому питанні розкрито, які правила  повинні використовуватись для  цього. Також показано операції за якими  реалізується процедура контролю: у комп’ютерному середовищі; у системі паперової обробки; процедури контролю точності; за додержанням законності господарських операцій; за збереженням активів, а також додаткові процедури.

3. Аудиторські докази, їх класифікація.

    В цьому питанні висвітлено, що аудиторські докази залежать від джерел їх отримання і які вони є, а також всі інші шляхи отримання доказів. Розглянуто класифікацію, джерела та процедури отримання аудиторських доказів.

4. Суть робочої документації.

    Документація  – це матеріали або робочі документи, підготовлені аудитором і для аудитора або одержані ним у зв’язку з проведенням аудиторської перевірки та зберігаються в нього.

5. Складання аудиторських висновків спеціального призначення та оцінка фінансової інформації.

    Де  зазначено з яких розділів складається аудиторський висновок та основні його елементи.

    Отже, аудит є дуже важливим, так, як проводиться  з метою визначення достовірності  звітності, обліку, його повноти і  відповідності діючому законодавству. 
 
 
 
 

    Асоціація навчальних закладів України

    приватної форми навчання

    Волинський  інститут економіки і менеджменту 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота 

з дисципліни: Аудит 
 
 

                                                         

              
 
 

     
 
 

      Виконала:

      студентка III курсу

      заочної форми навчання

                                                             група з МЗЕД-31-06

                                                Веселуха Н.С                                                                     

     

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        
 
 
 
 

Луцьк-2009

    Зміст