Виробництво і потреби: взаємозв’язок і взаємодія

     Є тільки п’ять варіантів використання ресурсів при відповідній їхній  комбінації. Наприклад, варіант А  передбачає, що наявні ресурси використовують тільки для виробництва верстатів  і т. д. Оптимальний варіант вибору і використання має прагнути до такої  їхньої комбінації, яка б забезпечила необхідний фонд особистого споживання (телевізори) і водночас фонд виробничого споживання (верстати). Відповідно до запропонованих варіантів ресурси будуть використовуватися по-різному. При русі по кривій спостерігаються різні варіанти комбінації ресурсів. Точка К означає не повне використання ресурсів, що є невигідним для виробництва, а точка Р знаходиться поза межею виробничих можливостей. Це означає, що наявних ресурсів за даної технології не вистачить для забезпечення цього рівня виробництва.

     При виборі альтернативного варіанта використовують ті ресурси, які найбільше підходять  для нього. Далі за умови обмеженості  ресурсів ми змушені використовувати  менш придатні ресурси, при цьому  витрати на одиницю продукції  зростатимуть.

     Проте розміщення кривої може зміщуватися  ліворуч і праворуч.

     Лівобічне зміщення кривої виробничих можливостей (лінія А₁, В₁, С₁, D1) свідчить про неповне використання ресурсів. Відповідно став неповним і обсяг виробництва. Це можливе за умов економічної кризи, спаду виробництва, стихійного лиха і т. д.

     Правобічне  зміщення кривої (лінія А₂, В₂, С₂, D₂) свідчить про піднесення економіки, чого досягають на основі збільшення кількості та якості ресурсів, прогресивних змін у техніці й технології виробництва.

Рис. 6. Крива виробничих можливостей. 

     Для розгляду закону спадної продуктивності факторів виробництва нам необхідно  розглянути закономірності поведінки  виробника.

     Кожен виробник за умови відсутності визначених обсягів виробництва керується  у своїй діяльності принципом економічної доцільності. Це означає, що він буде діяти відповідно до власних інтересів, суть яких – в отриманні максимальних прибутків, і вироблятиме стільки продукції, обсяг якої даватиме найбільший прибуток. Кожна додатково вироблена одиниця продукції – це не тільки додаткова виручка на певну величину (що називається граничною виручкою), а й збільшення загальних витрат на величину граничних витрат (затрати на виготовлення одиниці продукції). Якщо збільшення обсягів виробництва забезпечує перевищення граничною виручкою граничних витрат, то прибуток зростатиме.

     Закон спадної продуктивності – якщо один із факторів виробництва (ресурсів) є  змінним, а інші – постійними, то, починаючи із певного моменту, гранична продуктивність кожної наступної одиниці цього змінного фактора зменшуватиметься. Для будь-кого виробництва є змінні й незмінні фактори. 

     2.3. Закон зростання потреб

   Закон зростання потреб є законом суспільного  прогресу. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових  і нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш різнобічного, багатого життя.

     На прикладі економічно розвинутих країн у XX ст. можна виділити три етапи розвитку потреб.

     Перший етап - до середини 50-х років, домінували матеріально-речові потреби. Однак, наприклад, у США вже в першій третині XX ст. спостерігався значний приріст вільного часу. В 20-ті роки робочий тиждень був законодавче обмежений 40 годинами.

     Другий етап почався з середини 50-х років з переходом до "економіки споживання", коли формуються такі соціальні потреби, як побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги та ін. На прикладі США можна простежити перехід до типу споживання, де панують послуги. Вже в 20-ті роки в структурі особистого споживання 40 відсотків становили витрати на послуги, більше 12 відсотків - на товари довгострокового споживання. Частка витрат на харчування в США становила 15 відсотків (у Західній Європі - 20 відсотків, Японії - 27 відсотків).

     Дію закону зростання потреб протягом XX ст. підтверджує динаміка вартості робочої сили. В 1970 р. порівняно з 1910 р. реальний зміст заробітної плати в США і ФРН зріс більше ніж у 8 разів, у Великобританії та Франції - в 3-4 рази, суттєво випереджаючи зростання вартості постійного капіталу, що припадає на одного робітника.

     Третій етап розвитку потреб  почав формуватись у 80-ті роки. Він завершить фундаментальні зрушення в бік гуманітарних потреб, пов'язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. Інтенсивний розвиток цих потреб вимагає як зміни характеру праці, так і зростання тривалості вільного часу.

     За даними опитування, 3/4 американців  ладні відмовитися від купівлі  більшості товарів на користь задоволення потреб нематеріального характеру. Від 14 до 42 відсотків усіх робітників і службовців висловлюються за збільшення вільного часу навіть за рахунок зменшення заробітків. 

   2.4. Практичне значення вивчення потреб

   У чому ж полягає дійсне практичне  значення вивчення потреб?

1. Глибоке дослідження потреб, визначення ієрархії їх широко використовується в менеджменті, при розробці теорій мотивації. Згідно з цими теоріями, менеджер має вивчати потреби різних категорій робітників і застосовувати такі стимули до праці, які відповідають найбільш нагальним потребам кожної категорії: робітник А буде добре працювати, якщо йому підвищити заробітну платню (бо на першому плані в нього фізіологічні потреби); Б - якщо йому запропонувати вищу посаду (у нього на першому плані потреба у визнанні, повазі); В - якщо йому запропонувати відповідальнішу творчу роботу, де він міг би розвинути свої здібності.
2. Вивчення потреб набуває великого значення в сучасній маркетинговій діяльності, адже концепція маркетингу передбачає визначення потреб як передумови виробничого процесу. Згідно з нею виробляти слід лише такі товари, які необхідні споживачам, тоді не треба докладати великих зусиль для реалізації їх.
3. Потреби є вихідним пунктом розробки національної економічної, соціальної і науково-технічної політики розвинутих країн. Так, суспільні потреби є основою для прийняття рішень у найважливішій для розвитку виробництва структурно-інвестиційній сфері. Отже, в умовах сучасного ринкового господарства потреба є і вихідним пунктом, і кінцевою метою виробництва.

   Виробництво в умовах адміністративно-командної  системи ґрунтувалося на плані і  спрямовувалося на виконання плану (адже головним було не те, задовольняє  чи не задовольняє вироблена продукція  потреби людей, а те, виконало чи не виконало підприємство план). Хоч формально планування повинно було ґрунтуватися на визначенні потреб, але фактично воно здійснювалося методом від досягнутого, бо ринковий механізм визначення потреб був відсутній (внаслідок державного ціноутворення). Безпосередньо ж визначити всю гаму суспільних потреб в рамках єдиного центру на певному етапі економічного розвитку стає практично неможливим.

   У кінцевому підсумку виробництво  в умовах адміністративно-командної  системи задовольняло суспільні  потреби, проте воно задовольняло: 1) лише вузьке коло потреб; внаслідок хронічного дефіциту, властивого цій системі, значна частка потреб взагалі не задовольнялася; 2) лише уніфіковані потреби, адже тільки останні, розраховані на забезпечення лише необхідних потреб пересічної людини, можуть бути закладені в централізований директивний план.

   Таким чином, виробництво в умовах адміністративно-командної  системи гальмувало розвиток широкого спектру потреб, обумовлювало обмеженість  їх та уніфікацію. В свою чергу, недостатньо  розвинені потреби стримували розвиток виробництва, негативно впливали на можливості економічного зростання: знецінювали працю; низька вартість робочої сили обмежувала можливості для нагромадження національного багатства, хоч і забезпечувала необхідні мінімальні потреби.

     Наслідком низького рівня потреб було також відтворення нецивілізованого способу споживання (надмірне вживання алкогольних напоїв у ряді регіонів та серед певних прошарків суспільства), що стало великою соціальною проблемою суспільства. Низькі потреби спустошують побут, зводять до мінімуму добровільну працю в сім'ї, сімейне дозвілля. Отже, нерозвинуті потреби є результатом і причиною гальмування суспільного розвитку

   Розділ 3. Проблеми та перспективи раціонального задоволення потреб

    Присутність суспільних потреб  виступає дуже важливим моментом. Відомо, що людина, як головна продуктивна сила є водночас рушійною силою соціально-економічного прогресу, виступає одночасно і суб‘єктом виробничих відносин, суперечностей й інтересів. В процесі реалізації своїх планів, інтересів людина здійснює активний вплив на економіку. Це, в свою чергу, зумовлює ситуацію, при якій суспільство повинно орієнтуватися на реалізацію економічних потреб та інтересів людини, які мають зростаючий характер, для того, щоб іти лінією соціально-економічного прогресу. Потреби – категорія, яка характеризує ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, виступають спонукальним моментом для людини до дії.

    Характер потреб у кожній країні  носить своє забарвлення та  залежить від сукупності суспільних  умов розвитку, що включає рівень розвитку продуктивних сил, відносин власності, особливостей розвитку виробництва тощо.

    В свою чергу, потреби впливають  на виробництво: задоволення потреб  відображає спрямованість виробництва,  а також призводять до стимулювання та розвитку виробництва, створення нових галузей і т.д. Таким чином, недорозвиненість потреб призводить до гальмівних процесів у динаміці виробництва та економічного зростання, що в кінцевому результаті відбивається на нагромадженні національного багатства країни. До того ж треба зауважити, що низький рівень споживання населення в умовах економічної кризи сприяє невідповідному відтворенні самих потреб. Слід зауважити, що врахування потреб присутнє у більшості визначень економічного потенціалу країни[2, c. 108-110].

   1. За характером задоволення соціальних  потреб соціальні нормативи поділяються  на:

  - нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;

  - нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;

    - нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

   2. За рівнем задоволення соціальних  потреб соціальні нормативи поділяються  на:

  - нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

  - нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб;

  - статистичні нормативи - нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

    Економічні потреби це ідеальний  внутрішній мотив людини, що спонукає  її до економічної діяльності  з метою забезпечення власного  добробуту та добробуту членів своєї сім’ї. Економічні потреби відображають відношення соціальних суб’єктів (людина, колектив, суспільство) до можливого споживання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації. Вони виявляються як необхідність у життєвих благах, як стимул до споживання[6, c. 57].

    Потреби — основне джерело  активності у пізнавальній і  практичній діяльності людини. Задовольняючи  свої потреби, людська істота  має віднайти для цього найкращі  шляхи і засоби в складній  соціальній ситуації, вона повинна вміти ставити перед собою і вирішувати теоретичні і практичні завдання. З огляду на це людське мислення — біосоціопсихологічний процес, покликаний забезпечувати пошук необхідних засобів і способів задоволення потреб, що виникли. Але не тільки мислення, а й людська воля спонукаються тими або іншими потребами. За допомогою вольових зусиль, цілеспрямованості, наполегливості людина долає труднощі, перешкоди, що виникають на шляху реалізації потреб. Потреби стають основними причинами певних психологічних станів, переживань, почуттів людини. Залежно від того, як задоволено або незадоволено потреби, людина переживає радість чи, навпаки, — зазнає численних або поодиноких психічних стресів, відчуває психологічний дискомфорт, горе, гнів, пригніченість діяльності тощо.