Виробництво і потреби: взаємозв’язок і взаємодія

РЕФЕРАТ

     Виробництво – це вплив людини на матеріальний світ природи з метою надання  йому властивостей і форм природи, придатних  для задоволення потреб людини.

   Потреби - це категорія, що відбиває ставлення  людей до умов їх життєдіяльності. В  структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв'язок людей з умовами життєдіяльності: ставлення до природи; до існуючих засобів життя; до себе та інших людей; до праці та дозвілля .

   Взаємозв'язок потреб і виробництва характеризується насамперед впливом виробництва на потреби, який полягає в тому, що, по-перше, виробництво разом з фантазією створює нові потреби, перетворює їх з одиничних (властивих окремим людям) на масові, тобто забезпечує розширене відтворення потреб; по-друге, виробництво створює споживчі блага, отже, забезпечує задоволення потреб.

   У курсовій роботі використовуються такі рисунки:

Рис.1 – Ієрархія потреб;

Рис.2 – Структура суспільного виробництва;

Рис.3 – Процес виробництва – взаємодія виробничих факторів;

Рис.4 – Взаємозв’язок змін змісту праці та потреб;

Рис.5 – Крива виробничих можливостей.

 

     ЗМІСТ

Вступ 5 

Розділ 1 Зміст виробництва, сутність потреб.Взаємозв'язок потреб, виробництва

 і попиту 6

1.1. Зміст виробництва. Способи і форми виробництва. 6

1.2. Структура  виробництва 7

1.3. Економічні  ресурси або фактори виробництва. 8

1.4.Сутність потреб особливості їх розвитку 9

1.5. Виробництво — матеріальна основа задоволення потреб 12

1.6. Взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту 15

Розділ 2 Дослідження структури потреб населення 18

2.1. Невідповідність потреб людини і можливостей їх задоволення 18

2.2. Крива виробничих можливостей. Закон спадної продуктивності 21

2.3. Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва 21

2.4. Практичне  значення вивчення потреб 25

Розділ  3 Потреби та перспектива раціонального задоволення потреб 27 

Висновки 30

Використана література 31

 

ВСТУП

    Основна рушійна сила суспільного прогресу — людська особистість, яка є  водночас і діючим суб'єктом цілісної системи економічних відносин та економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й активно впливає на економіку загалом, бере участь у всіх галузях і сферах соціального життя. Побудувати ефективну, раціональну систему господарювання, досягти серйозних успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, лише реалізуючи у відтворювальній життєдіяльності все зростаючі потреби і виходячи з певних інтересів людини.

      Загальновизнано, що в основі  спонукання до трудової діяльності  лежать матеріальні потреби. Визначаючи їх спрямованість, потрібно виходити з того, що відтворення людини, як і виробничого процесу на макро- або мікрорівні, є обміном речовин з природним середовищем, який потрібно постійно підтримувати у динамічній рівновазі. Ця рівновага характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Відхилення від цих значень, їх очікування породжує стан напруження, спонукаючи до дії з метою його подолання. Такий стан, як вважають дослідники, можна назвати потребою.

      Потреба — це певною мірою  культурно оформлена необхідність, тобто у той або інший спосіб  усвідомлене внутрішнє спонукання  до певного блага. Потреби розвиваються  разом із поступальним рухом  суспільного виробництва й удосконаленням людини.

      Кінцевою метою суспільного виробництва  і рушійною силою його розвитку  є економічні потреби людей  зокрема і суспільства загалом.

      Потреби та інтереси не тотожні.  Якщо потреба, відображаючи необхідність  для людини певних умов її  існування, є одночасно і спонукальним мотивом, і метою, і наслідком виробництва, то інтерес – лише спонукальним мотивом, що зумовлює його спрямованість на досягнення цілі. Проте інтереси як спонукальний мотив виробництва не той об’єкт, що безпосередньо спонукає людей до економічної діяльності. Таким чинником є економічні стимули – форма реалізації економічних інтересів відповідно до їх внутрішньої спрямованості.

      Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси класифікації економічних потреб.

      Для досягнення цієї мети у  роботі вирішується ряд задач:

• визначити сутність економічних потреб;
• охарактеризувати класифікацію потреб суспільства;
• дослідити роль економічних потреб у економічному житті.

      Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема економічних потреб суспільства в сучасних економічних умовах.

      Об`єкт і предмет дослідження.  Об`єктом дослідження є економічні  потреби переважно перехідного  типу на мікро- і макроекономічному рівнях їх функціонування та розвитку. Предмет дослідження - виявлення найзагальніших принципів формування та зміни такого параметра функціонування економічних систем як економічні потреби суспільства.

    Хронологічні  рамки роботи охоплюють сучасний період становлення економіки України та розвитку економічних потреб суспільства.

 

РОЗДІЛ 1 Зміст виробництва, сутність потреб. Взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту 

• 1.1 Зміст виробництва. Способи і форми виробництва

     Основним  засобом задоволення потреб людини є виробництво. Основна мета виробництва – задоволення споживчих благ. Усі потреби прямо або опосередковано залежать від виробництва.

     Виробництво – це вплив людини на матеріальний світ природи з метою надання  йому властивостей і форм природи, придатних для задоволення потреб людини.

     Виробництво матеріальних благ і послуг становить  основу існування будь-якого суспільства. Воно є рушієм технічного процесу  і розвитку людини. Для розуміння  змісту виробництва необхідно визначити  основні елементи процесу виробництва: працю, предмети праці та засоби праці.

     Праця – це цілеспрямована діяльність людей  для досягнення мети – виробництва  певного продукту.

     Предмети  праці – це об’єкти, на які діє  людина (земля, сировина, матеріали). Людини діє на предмети праці за допомогою засобів праці.

     Засоби  праці – це машини, інструменти, обладнання, виробничі споруди тощо. Засоби праці та предмети праці у  сукупності становлять засоби виробництва.

     Поєднання праці та засобів виробництва  використовують як критерії для виділення технічних етапів у розвитку виробництва. За цими критеріями розрізняють такі технологічні способи виробництва: реміснича (інструментальна) технологія, машинне та сучасне автоматизоване виробництво.

     У процесі виробництва люди вступають  між собою у відносини, які називають виробничими відносинами. Вони виникають при використанні ресурсів, розподілі прибутків, організації управління тощо.

     Суспільне виробництво – розвинута форма, що прийшла на зміну товарній. Основа його – поділ праці всередині гігантських компаній, коли їх філії у багатьох країнах є постачальниками деталей та вузлів, які не є товаром у повному розумінні цього слова.

     1.2. Структура виробництва

     У структурі виробництва виділяються  матеріальна і нематеріальна  складові.

     Матеріальне виробництво – це вирішальна сфера людської діяльності. Вона визначає виникнення, становлення і розвиток нематеріального виробництва. Водночас, нематеріальне виробництво має великий зворотний вплив на розвиток матеріального виробництва.

     Нематеріальне виробництво охоплює галузі, де створюють нематеріальні блага і послуги (охорона здоров’я, освіта тощо).

     Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг. Вона охоплює  підприємства й галузі, що виробляють як матеріальні, так і нематеріальні послуги.

     Праця у сфері обігу (оптової торгівлі) передбачає сортування, фасування, зберігання та пакування засобів виробництва, що також є продовженням процесу  виробництва. Роздрібну торгівлю, перевезення  пасажирським транспортом, зв’язок, що задовольняє потреби людей, відносять до нематеріальних послуг.

     Структуру виробництва можна розглядати також  з позиції того, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших. Відповідно до цього виділяють первинне, вторинне і третинне виробництво.

     Первинне виробництво базується на привласненні готових природних ресурсів (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство та ін.).

     Вторинне  виробництво ґрунтується на первинному. Воно охоплює галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.

     Третинне  виробництво – створення різноманітних  послуг, які обслуговують виробництво  й особисті потреби.

     Сукупність  галузей, які обслуговують виробництво, становлять виробничу інфраструктуру. Це підприємства транспорту, зв’язку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації, реклами тощо.

     Галузі, які надають особисті послуги  людині, становлять соціальну інфраструктуру. Соціальна інфраструктура охоплює  ті підприємства, які безпосередньо  впливають на стан і розвиток окремих людей, надаючи їм нематеріальні форми багатства, і задовольняючи соціальні та духовні потреби.  

     1.3. Економічні ресурси і фактори виробництва

     У соціально-економічній літературі є два основних підходи до характеристики передумов виробництва. В одному випадку їх називають економічними ресурсами, а в іншому – матеріальними й особистими факторами.

     Згідно  з першим, економічні ресурси поділяються  на матеріальні та людські. До матеріальних ресурсів відносять землю і природні матеріали та капітал, а до людських – працю і підприємницьку діяльність.

     Другий  підхід характерний для нашої  економічної науки. Згідно з ним  передумовами виробництва є матеріальні  й особисті фактори виробництва.

     До  матеріальних факторів відносять засоби виробництва, які включають засоби праці й предмети праці. До особистих факторів виробництва належать, з одного боку, робоча сила (праця), а з іншого – сама людина як носій робочої сили (праці).

     Робоча  сила – це потенційний фактор виробництва, який стає реальним лише тоді, коли відбувається процес праці. Праця – це процес взаємодії між людиною і природою, внаслідок якого предмети природи змінюють свою форму, набуваючи здатності задовольняти людські потреби, тобто життєвими благами.

     Важливе співвідношення процесів виробництва і праці. На цю проблему є два погляди: перший – ці два процеси ототожнюються, а в другому – розмежовуються.

     Спільними рисами для праці й виробництва  є робоча сила, засоби і предмети праці. Відмінність між ними полягає  у змісті.