Виробничі запаси

Є різні шляхи витрачання виробничих запасів підприємством, зокрема це: використання виробничих запасів для потреб виробництва, для загальновиробничих потреб, для адміністративних потреб, для потреб буту, для потреб невиробничих підрозділів, запаси для виправлення браку, використання виробничих запасів для капітального будівництва, яке здійснюється підприємством, для виготовлення основних засобів, списання нестачі запасів (якщо винні особи не виявлено), передачі матеріалів на переробку.

У процесі господарської  діяльності може виникнути ситуація, коли зникає потреба в певних видах матеріальних запасів. В таких випадках підприємства можуть реалізувати ці запаси. Існує певна специфіка реалізації стороннім особам, як юридичним, так і фізичним, виробничих запасів (сировини, напівфабрикатів, палива тощо) для виробничих потреб та товарів для продажу.

Усі операції з вибуття  товарно-матеріальних цінностей на складах відображають у картках  чи книгах складського обліку. Книги мають бути пронумеровані, а кількість сторінок у кінці потрібно засвідчити підписами керівника і головного бухгалтера й скріпити печаткою. Книги чи картки складського обліку видають під розписку з відображенням у реєстрі їх видачі. На окремих аркушах книги чи картках вказують дату, порядковий номер картки, шифр матеріалу, його назву, вимірники, ціну; їх підписує головний бухгалтер (бухгалтер з обліку матеріалів). Записи операцій із вибуття матеріалів у книгах чи картках здійснює завсклад (або бухгалтер складу) на основі первинних документів.

Для обліку витрат виробничих запасів у виробництві основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (форма № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи) здійснюється за вимогами (форма № М-10 та № М-11).

Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробництві матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:

23 «Виробництво» (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг);

91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих і загальногосподарських потреб);

93 «Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів, використаних на утримання об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення) та ін.

Для того щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових цін за формулою

С% = (В + В¹) • 100 : (М₃ + М₀),

де В - сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця;

В¹ - сума відхилення за звітний місяць;

М₃ - вартість залишку запасів за обліковими цінами на початок місяця;

М₀ - вартість оприбуткованих за обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом місяця.

Шляхом множення вартості витрачених у виробництві запасів за обліковими цінами на визначений середній процент відхилення і ділення на 100 визначають суму відхилення, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. Визначену суму відхилення від облікових цін списують з кредиту аналітичного рахунка «Транспортно-заготівельні витрати» (або рахунок «Відхилення між плановою і фактичною собівартістю запасів») на дебет тих самих рахунків, на які протягом місяця були списані запаси за обліковими цінами (тобто дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін.). Отже, до собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) матеріали включаються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі).

Запаси можуть бути списані з балансу внаслідок  надзвичайних подій (стихійних лих, землетрусів, повеней та ін.). Окрім того, до складу надзвичайних витрат відносять прямі витрати, здійснені підприємством для запобігання цим подіям або (коли вони сталися) для ліквідації їх наслідків. До таких витрат відносять заробітну плату працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, використані матеріали, оплату послуг сторонніх організацій та інші витрати.

Таким чином, списання активу з балансу з відображенням  його у складі витрат у Звіті про  фінансові результати може здійснюватися  у випадку неможливості одержання надалі економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

При передачі запасів  як внеску до статутного фонду іншого підприємства підприємством-учасником  відображається в обліку здійснення інвестиції. При цьому внесок запасів  до статутного фонду іншого підприємства, на відміну від внеску необоротних активів, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

При списанні запасів  внаслідок передачі до статутного капіталу іншого підприємства на суму внеску виписується  накладна та податкова накладна. При вибутті виробничих запасів на виробництво та іншому вибутті згідно з п.16 П(с)БО 9 “Запаси” їх оцінка здійснюється за одним із методів.

При списанні товарно-матеріальних цінностей внаслідок надзвичайних подій ПДВ не „сторнується", якщо підприємство має відповідно оформлені документи, що підтверджують ці події.

2.3 Порядок  відображення інформації про  виробничі запаси в облікових  регістрах і звітності

Для узагальнення інформації за окремими статтями загальновиробничих, адміністративних i збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності (витрат на дослідження i розробки, собiвартостi реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів, списання сумнівних i безнадійних боргів, втрати від операційної курсової рiзницi, втрат від знецінення виробничих запасів, нестач та втрат від псування цінностей, визнані пені, штрафи, неустойки та інші витрати), призначено Журнал 5. Крім цього, він містить дані про надзвичайні витрати (збитки від стихійного лиха, збитки від техногенних катастроф i аварій та інші подібні збитки).

Кредитові обороти  на рахунках обліку запасів відображаються у розділі III Журналу 5 (для підприємств, які для обліку витрат використовують тільки рахунки класу 9 «Витрати діяльності»). У випадках, коли підприємство веде облік класу 8 «Витрати за елементами», необхідно використовувати для узагальнення витрат Журнал 5А. Цей журнал відрізняється від Журналу 5 тим, що в ньому в роздiлi III Б відображаються витрати за елементами.

При цьому дебетуються  рахунки 80 «Матерiальнi витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операцiйнi витрати», а кредитуються рахунки матеріальних витрат 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 39 «Витрат майбутніх перiодiв», 66 «Розрахунки за виплатами працівників», 65 «Розрахунки за страхуванням» та переносяться дані з інших Журналів.

Після відображення витрат за елементами в роздiлi III Б, дані переносяться в розділ ІІІ А - витрати діяльності. Витрачання виробничих запасів підприємства можуть наводити за сумою їх облікової вартості та сумою розподілених транспортно-заготівельних витрат.

Аналітичні  дані про операції з товарами і  торговою націнкою узагальнюються у  розділі IV Журналу 5.

Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості 5.1 визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної собівартості виробничих запасів від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.

Записи у  Відомості 5.1 здійснюються на підставі документів, у яких узагальнені надходження  до матеріально відповідальних осіб (складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття  з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий проміжок часу – декада тощо).

Для складання  Журналів 5 i 5А використовуються дані первинних документів, накопичувальних  відомостей, аркушiв-розшифровок, інших  журналів тощо.

На пiдставi первинних  документів дані про витрати діяльності відображаються в облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та фінансової звітності.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності  за найменшою з двох оцінок: первісною  вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана  ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва  та реалізацію.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу, очікуваних витрат на завершення виробництва і збут (п.26 П(с)БО 9“Запаси”).

Сума, на яку первісна вартість запасів  перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів  списуються на витрати звітного періоду. Одночасно суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців зараховуються на позабалансовий рахунок. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду з одночасним списанням такої заборгованості з позабалансового рахунку.

Якщо чиста  вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, проводиться дооцінка запасів з визнанням іншого операційного доходу (П(с)БО 9“Запаси”, п.28, П(с)БО 6“Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, пп.6–8).

У Примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

• методи оцінки запасів;
• балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;
• балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
• балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;
• суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(с)БО 9“Запаси”.

Якщо для оцінки запасів  використовується метод ЛІФО, то в  Примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартості, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ  ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ ЇЇ РЕЗУЛЬТАТІВ

Інвентаризація  – це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального  відображення у поточному обліку.

Згідно із Законом  України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ” №996-ХІV від 16 липня 1999 р. підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність стан і оцінка.

Інвентаризація запасів на підприємствах проводиться значно частіше, ніж інших видів активів. Необхідність проведення інвентаризації обумовлена значним асортиментом і кількістю виробничих запасів та їх постійним рухом як на підприємстві, так і за його межами.

Порядок проведення інвентаризації матеріальних запасів  визначається Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.04.1994 р. № 69 (зі змінами).