Виробничі запаси

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………….……………………………………………… 3

РОЗДІЛ I  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ…………... 5

1.1 Економічна сутність запасів, їх класифікація за завдання обліку…………... 5

1.2 Оцінка виробничих запасів…………………………………………………… 11

РОЗДІЛ ІІ СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ…………………………………………………………………. 15

2.1 Облік надходження  виробничих запасів…………………………………….. 15

2.2 Облік використання  та списання виробничих запасів…………………....… 18

2.3 Порядок відображення  інформації про виробничі запаси в облікових регістрах і звітності………………………………………………………….. 22

РОЗДІЛ ІІІ  ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ  ТА ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ ЇЇ РЕЗУЛЬТАТІВ……………………………………………….. 26

ВИСНОВОК………………………………………………………………………..….... 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..…… 36

ДОДАТКИ

 

 

ВСТУП

Найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, є запаси - вони займають особливе місце  у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

У собівартості промислової продукції частка витрат сировини і матеріалів становить близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80%. Тому актуальність цієї ділянки не викликає сумніву і потребує дослідження як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Запаси є  однією з найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність про отриманий  підприємством прибуток та збереження самих запасів.

Ефективність  господарської діяльності підприємств в значній мірі залежить від оцінки та раціонального використання виробничих запасів. На підприємстві запаси можуть мати різне призначення залежно від функцій, яку вони виконують у процесі виробництва, а також від особливостей підприємства.

Необхідними передумовами правильної організації обліку запасів  є:

• раціональна організація складського господарства;
• розробка номенклатури запасів;
• наявність інструкцій з обліку виробничих запасів;
• правильне групування (класифікація) запасів;
• розробка норм витрачання запасів.

Актуальність  теми полягає у тому, що добре  побудований, належним чином організований  облік виробничих запасів, тобто  якісна поінформованість про їх наявність  та рух мають суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства.

Теоретичне  і практичне значення вирішення  зазначених питань щодо обліку виробничих запасів на підприємстві і зумовили вибір теми, визначили основні  завдання і цільову спрямованість  курсової роботи.

Метою роботи є  дослідження теоретичних положень і діючої практики обліку виробничих запасів.

Завданням курсової роботи є:

• висвітлення теоретичної основи обліку виробничих запасів підприємства;
• аналіз порядку ведення обліку виробничих запасів;
• відображення інформації про виробничі запаси в облікових регістрах і звітності.

Об’єктом дослідження  є процес облікового забезпечення управління виробничих запасів.

Предметом дослідження  визначено методичні аспекти  обліку запасів в умовах ринкових відносин з урахуванням галузевої  специфіки.

Методи дослідження. Метод теоретичного узагальнення та порівняння для розкриття економічної сутності виробничих запасів, деталізація при їх обліку.

Інформаційною базою курсової роботи є: Закони України, Накази Міністерства фінансів, національні  стандарти бухгалтерського обліку, праці провідних вітчизняних вчених економістів.

 

 

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1.1 Економічна  сутність запасів, їх класифікація  за завдання обліку

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва  являється забезпечення його предметами праці (запасами) – сировиною, матеріалами, паливом та інші, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції (робіт, послуг).

Поняття запасів, порядок  їх обліку та оцінки містяться в  Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Згідно п.4 П(С)БО 9 запаси – це активи, які:

• утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, а також при управлінні підприємством
• знаходяться у процесі виробництва (НЗВ) з метою наступного продажу продукту виробництва;
• утримуються з метою подальшого продажу при умові звичайної діяльності.

Для цілей бухгалтерського  обліку запаси включають:

• сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючи вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємство ще не визнано доходу;
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані)та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються потягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
• молодняк тварин та тварини на вирощуванні та відгодівлі, продукція сільського та лісного господарства.

Запаси признаються  активами тоді, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, зв’язані з їх використанні, та їх вартість може бути достовірно визначена.

До складу запасів  включаються всі товарно-матеріальні  цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись предмети , що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Важливою передумовою  раціональної організації обліку запасів є їх класифікація.

Всі запаси, наявні в економіці, визначені як сукупні. Вони містять  у собі сировина, матеріали, основні  і допоміжні, напівфабрикати, деталі, готові вироби, а також запасні  частини для ремонту засобів  виробництва. Основна частина сукупних запасів виробництва являє собою предмети виробництва, що входять у матеріальний потік на різноманітних стадіях його технологічної переробки.

Сукупні запаси виробництва  підрозділяються на два види: виробничі  і товарні запаси.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також важливим є, що саме виробничі запаси повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції.

Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для  подальшого перепродажу.

Виробничі і товарні запаси підрозділяються на поточні, підготовчі, страхові, сезонні і перехідні .

Поточні запаси забезпечують безперервність постачання виробничого  процесу між двома постачаннями, а також організацій торгівлі і споживачів. Поточні запаси складають  основну частину виробничих і товарних запасів. Їхній розмір постійно змінюється.

Підготовчі запаси виділяються  з виробничих запасів при необхідності додаткового їхній підготування перед використанням у виробництві (сушіння лісу, наприклад). Підготовчі запаси товарних засобів виробництва формуються в разі потреби підготувати матеріальні ресурси до відпустки споживачам.

Гарантійні запаси (або  запаси страхові) призначені для безупинного  постачання споживача у випадку  непередбачених обставин: відхилення в періодичності й у розмірі партій постачань від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки постачань у шляху. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів - розмір постійна. При нормальних умовах роботи ці запаси недоторкані.

Сезонні запаси утворяться при сезонному характері виробництва продуктів, їхній споживання або транспортування. Сезонні запаси повинні забезпечити нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні або в транспортуванні продукції.

Перехідні запаси - це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони призначаються для забезпечення безперервності виробництва і споживання в звітному і такому за звітним періоді до чергового постачання.

Виробничі запаси формуються в організаціях-споживачах. Товарні запаси знаходяться в організацій-виготовлювачів на складах готової продукції, а також у каналах сфери обертання. Запаси в каналах сфери обертання розбиваються на запаси в дорозі і запаси на підприємствах торгівлі. Запаси в дорозі (або транспортні запаси) знаходяться на момент урахування в процесі транспортування від постачальників до споживачів.

Кожна окрема організація  в ланцюжку постачальників і споживачів є, з одного боку, організацією-постачальником, а з іншого боку - організацією-виготовлювачем. Отже, виробничі і товарні запаси завжди є на підприємстві.

Виробничі запаси в бухгалтерському обліку відображають у розрiзi класифiкацiйних груп. Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженим наказом Мiнiстерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 та зареєстрованим у Мiнiстерствi юстиції України 21.12.99 р. за № 882/4185, видiленi такі рахунки для обліку виробничих запасів:

201 «Сировина  й матеріали»,

202 «Купівельні  напівфабрикати та комплектуючі  вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й  тарні матеріали»,

205 «Будівельні  матеріали».

206 «Матеріали, передані в  переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського  призначення»,

209 «Інші матеріали».

За призначенням матеріали класифікують у такому порядку:

1. Сировина та основні  матеріали. До них належать  предмети праці, що входять  до складу вироблюваних продуктів i становлять їх основу.

2. Допомiжнi матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм певних споживчих якостей (лаки, фарби), або витрачаються для обслуговування процесу виробництва.

З. Паливо. Економічно цей  вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється  в обліку у зв’язку з його важливістю в народному господарстві i великою питомою вагою в загальних витратах матеріалів.

4. Тара. До якої належать предмети, призначені для пакування продукції, пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так i та, що є під матеріалами i готовою продукцією). Тара, що призначена для виробничих або господарських потреб належить до основних засобів або малоцінних предметів, залежно від терміну служби. Тара одноразового користування в особливу групу не виділяється i входить до собiвартостi матеріалів.

5. Запасні частини для  ремонтів — окремі запасні  частини для ремонтів машин,  обладнання, транспортних засобів. Призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо.

У деяких галузях промисловості, наприклад, у машинобудування, підприємства купують у порядку виробничої кооперацi напівфабрикати, наприклад, деталі, які підлягають подальшій обробці або витрачається безпосередньо на збирання готової продукції. У цих випадках напівфабрикати розглядають як основні матеріали.

Важливою умовою правильної організації бухгалтерського обліку матеріалів є розроблення номенклатури матеріалів.

Перелік матеріалів, згрупованих  за характерною для них ознакою i вiдповiдним чином зашифрованих iз  вказівкою одиниці виміру, називається  номенклатурою матеріалів. На кожному документі на надходження або витрати має бути вказано не тільки назву матеріалу, а і його номенклатурний номер.

Однією з  важливих умов правильної організації  бухгалтерського обліку матеріалів є попереднє розроблення норм запасу матеріалів за кожним номенклатурним номером i норм витрат кожного виду матеріалів. На кожний вид виробленої продукції, що потрібно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним використанням у виробництві.