Управлінські рішення

В процесі  розробки альтернатив з метою  обмеження їх кількості необхідно  враховувати наступні вимоги до них:

• взаємовиключність альтернатив – випливає з визначення категорії “прийняття рішення” як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну;
• забезпечення однакових умов опису альтернатив (аби забезпечити можливості порівняння альтернатив, їх необхідно описувати в одних і тих самих умовах: часових, ресурсних, зовнішніх обмежень тощо). Дотримання цієї вимоги має гарантувати однакові “стартові” умови для кожної альтернативи та врахування усього комплексу результатів їх реалізації.

Оцінка  альтернативних варіантів. Зміст цього  етапу полягає у перевірці  кожної знайденої альтернативи за критеріями: реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх  обставин, не залежних від самої  організації. Зовнішні чинники часто  обмежують кількість прийнятних альтернатив.

До таких, зокрема, відносяться:

- юридичні  обмеження;

- можливості  існуючих технологій;

- моральні  та етичні норми тощо.

- відповідність  ресурсам, які має у своєму  розпорядженні організація;

-прийнятність  наслідків реалізації альтернативи.

Результат реалізації альтернативи у загальному випадку – це багатомірне явище. Реалізація альтернативи призводить до наслідків як пов’язаних, так і  не пов’язаних з досягненням встановленої мети. Якщо в процесі прийняття  рішення не прийматимуться до уваги  такі наслідки, можна отримати результат, який повністю нейтралізує очікуваний ефект. Тому в процесі виявлення  можливих наслідків реалізації кожної альтернативи необхідно враховувати:

• не тільки основні (пов’язані з досягненням мети), але і побічні результати;
• не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.

Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними  ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на закладі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення  суб’єкт управління має доповнити  результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними  знаннями про об’єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуіції суб’єкта управління.

Коли  критичним фактором є час, рішення  повинно бути прийнято індивідуально  у формі наказу. Менеджер самостійно приймає рішення та повідомляє підлеглим  про його зміст. Коли час не є критичним  фактором, необхідно прийняти до уваги  наступний фактор – ступінь довіри менеджера до підлеглих:

• якщо він є достатньо високим, менеджер може використати стиль “консультації”, тобто демонструвати зацікавленість у думках підлеглих щодо вирішення проблеми;
• якщо ступінь довіри є низьким, тоді необхідно брати до уваги відразу два наступні фактори: потрібної якості рішення і ступеня згоди підлеглих виконувати рішення.

Одним з  найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук  альтернативних варіантів. В управлінській  практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють  на три групи:

1. методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);
2. методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту);
3. методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

3. Методи обгрунтування управлінських  рішень

У сучасній літературі з теорії прийняття рішень існують різні підходи щодо класифікації методів обгрунтування управлінських  рішень. Один з найпоширеніших способів класифікації представлено на рис.4.  

Рис.4. Класифікація методів обгрунтування управлінських  рішень

Відповідно  до цього способу всі методи обгрунтування  управлінських рішень поділяються  на кількісні та якісні.

Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають  на вибір рішення, можна кількісно  визначити та оцінити.

Якісні  методи використовують тоді, коли фактори, що визначають прийняття рішення  не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному  вимірюванню. До якісних методів  належать в основному експертні  методи.

Кількісні методи залежно від характеру  інформації, яку має особа, яка  приймає рішення, поділяються на:

1) методи, що застосовуються в умовах  однозначної визначеності інформації  про ситуацію прийняття рішення  (аналітичні методи та частково  методи математичного програмування);

2) методи, що застосовуються в умовах  імовірностної визначеності інформації  про ситуацію прийняття рішення  (статистичні методи та частково  методи математичного програмування);

3) методи, що застосовуються в умовах  невизначеності інформації про  ситуацію прийняття рішення (теоретико-ігрові  методи, які залежно від того, що спричиняє невизначеність  ситуації: об’єктивні обставини  або свідомі дії противника, поділяються  на методи теорії статистичних  рішень та методи теорії ігор).

Дамо  загальну характеристику кожної з наведених  груп методів.

Аналітичні  методи характеризуються тим, що встановлюють аналітичні (функціональні) залежності між умовами вирішення задачі (факторами) та її результатами (прийнятим  рішенням). До аналітичних належить широка група методів економічного аналізу діяльності фірми (наприклад, побудова рівняння беззбитковості і  знаходження точки беззбитковості).

Статистичні методи грунтуються на збиранні та обробці статистичних матеріалів. Характерною  рисою цих методів є врахування випадкових впливів та відхилень. Статистичні  методи включають методи теорії імовірностей та математичної статистики. В управлінні широко використовують наступні з цієї групи методів: кореляційно-регресійний  аналіз; дисперсний аналіз; факторний  аналіз; кластерний аналіз; методи статистичного  контролю якості і надійності та інші.

Методи  математичного програмування. Математичне  програмування – це розділ математики, який містить теорію та методи рішення  умовних екстремальних задач  з кількома змінними. В задачах  математичного програмування необхідно  вибрати значення змінних (тобто  параметрів управління) так, аби забезпечити максимум (або мінімум) цільової функції за певних обмежень. Найбільш широко методи математичного програмування застосовуються в сферах планування номенклатури і асортименту виробів; визначенні маршрутів виготовлення виробів; мінімізації відходів виробництва; регулюванні запасів; календарному плануванні виробництва тощо.

Методи  теорії статистичних рішень використовуються, коли невизначеність ситуації обумовлена об'єктивними обставинами, які або  невідомі, або носять випадковий характер.

Теорія  ігор використовується у випадках, коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника. Докладніше теоретико-ігрові методи розглядаються  наприкінці лекції.

Конкретними інструментами реалізації методів  обгрунтування управлінських рішень, що широко використовуються на практиці є: прогнозування, платіжна матриця, "дерево рішень".

Під прогнозом  розуміють обгрунтоване твердження про можливий стан об'єкту в майбутньому, про альтернативні шляхи досягнення такого стану. Прогнозування управлінських  рішень тісно пов'язано з плануванням. Прогноз в системі управління є передплановою розробкою багатоваріантних моделей розвитку об'єкта управління.

Метою прогнозування  управлінських рішень є одержання  науково обгрунтованих варіантів  тенденцій розвитку проблемних ситуацій.

У науковій літературі наводяться різні класифікації методів прогнозування. Практичне  застосування тих чи інших методів  визначається такими факторами, як об'єкт  прогнозу, точність прогнозу, наявність  вихідної інформації. Серед методів  прогнозування управлінських рішень виокремлюють кількісні та якісні.

До першої групи відносять: нормативний метод; параметричний метод; метод екстраполяції; індексний метод.

До другої групи методів відносять: експертний метод; функціональний метод; метод  оцінки технічних стратегій.

Метод платіжної  матриці дозволяє дати оцінку кожної альтернативи як функції різних можливих результатів реалізації цієї альтернативи.

Основними умовами застосування методу платіжної  матриці є:

1. наявність кількох альтернатив вирішення проблеми;
2. наявність декількох ситуацій, які можуть мати місце при реалізації кожної альтернативи;
3. можливість кількісно виміряти наслідки реалізації альтернатив.

В концепції  платіжної матриці ключовим є  поняття "очікуваного ефекту". Очікуваний ефект - це сума можливих результатів  ситуацій, які можуть виникнути в  процесі реалізації альтернативи, помножених на імовірність наставання кожної з  них. В методі платіжної матриці  критично важливим є точна оцінка ймовірностей виникнення ситуації в  процесі реалізації альтернатив.

 

Висновок

Прийняття рішення – це процес, який починається  з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

Управлінське  рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації, а також складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

В теорії управління виділяють три основні  моделі прийняття рішень:

1. класична модель;

2. поведінкова  модель;

3. ірраціональна  модель.

В теорії прийняття рішень виділяють два  основних напрямки досліджень: нормативний  та описовий.

В теорії прийняття рішень альтернативи розглядаються  як екзогенні фактори. Проте складність управління і полягає в опрацюванні  щонайповнішої сукупності альтернатив, яка містить всі допустимі варіанти дій для досягнення встановленої мети. З іншого боку, збільшення кількості альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обгрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень.

Всі методи обгрунтування управлінських рішень поділяються на кількісні та якісні.

Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають  на вибір рішення, можна кількісно  визначити та оцінити.

Якісні  методи використовують тоді, коли фактори, що визначають прийняття рішення  не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному  вимірюванню. До якісних методів  належать в основному експертні  методи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питання

1. Що таке  управлінське рішення?

2. Які моделі  прийняття рішень розрізняють?

3. Основні  характеристики класичної моделі?

4. Основні  характеристики поведінкової моделі?

5. Для яких рішень використовується  ірраціональна модель?

6. Які напрямки розрізняють в  теорії прийняття рішень?

7. Які підетапи включає діагноз проблеми?

8. Що таке актуальність?

9. В чому полягає зміст етапу  оцінки альтернативних варіантів?

10. Коли використовуються якісні  методи обґрунтування управлінських  рішень?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповіді

1. Управлінське рішення — результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

2. В теорії  управління виділяють три основні  моделі прийняття рішень: класична модель; поведінкова модель; ірраціональна модель.

3. Основні  характеристики класичної моделі  такі:

особа, яка  приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;

особа, яка  приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

особа, яка  приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і  наслідків їх реалізації;

особа, яка  приймає рішення, має раціональну  систему впорядкування переваг  за ступенем їх важливості;

мета  особи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити  вибір, який максимізує результат діяльності організації.

4. Поведінкова  модель має такі основні характеристики:

особа, яка  приймає рішення, не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;