Трансфертне ціноутворення

Деякі фірми (наприклад, компанії "General Motors", "Ford") приділяють

велику увагу аналізу  ринкових цін конкурентів, що вимагає  значних витрат.Так, відомо, що компанія "Ford" систематично закуповує автомобілі конкурентів, щоб потім демонтувати їх, дослідити і порівняти з власними ціни основних деталей з урахуванням порівнянного рівня якості. При цьому одночасно вивчаються нововведення і технологічні вдосконалення.Слід зазначити, що часто застосовуються і не зовсім коректні методи ринкового ціноутворення. Ряд фірм традиційно виробляє дуже дорогі і престижні речі, у тому числі елітні автомобілі, мисливську зброю, оптичні вироби тощо. І хоча якість останніх не завжди відповідає вартості, висока ціна створює ефект нібито дуже високої якості. Це так звана тактика «зняття вершків» ("price-skimming"), що давно використовується і при визначенні цін на нові престижні товари. Дуже широко застосовується і так звана «ціна впровадження» ("penetration"), коли для стимулювання початкового попиту встановлюється низька ціна на продукт, який вводиться на ринок. Залежно від зростання попиту вона підвищується.

 

ІІІ. Проблема трансфертного  ціноутворення в Україні

 

На сьогодні системи регулювання трансфертного ціноутворення в Україні не існує. Однак окремі формальні елементи законодавчого забезпечення можна виділити, зокрема положення Податкового кодексу України, який діє з 1 січня 2011 р. (в частині податку на прибуток – з 01 квітня 2011 року). До вступу в силу Податкового кодексу України низка положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 1994 р. започаткували систему регулювання трансфертного ціноутворення, зокрема в параграфі 20 статті 1 цього закону було наведено визначення справедливої ринкової ціни, яке відповідало принципу ринкової ціни в системі регулювання США: «Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь­якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг)» .

У Податковому кодексі України наведено визначення звичайних цін та передбачено методи визначення та порядок застосування звичайної ціни. Згід­но з п. 14.1.71 Податкового кодексу звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Відповідно до ст. 39 Податкового кодексу звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: бартерних операцій; операцій з пов’язаними особами; операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності .

Визначення звичайної ціни відповідно до положень Податкового кодексу здійснюється за одним з таких методів:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) «витрати плюс»;

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов’язаними особам у внутрішньофірмових умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються внутрішньо­фірмовими, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом. Державне регулювання трансфертного ціноутворення деяких країн СНД знаходиться на більш високому рівні порівняно з Україною. Наприклад, в Казахстані діють закон «Про трансфертне ціноутворення» від 05.07.2008 р., який, зокрема, визначає поняття «трансфертного ціноутворення», методи визначення ринкової ціни, підстави контролю ціни тощо , Правила порядку взаємодії уповноважених органів при проведенні контролю з питань трансфертного ціноутворення, затверджені наказом Мінфіну Казахстану 26.03.2009 року. У Росії в 2011 р. було прийнято закон, спрямований на вдосконалення принципів визначення цін, ефективну протидію використанню трансфертних цін з метою ухилення від сплати податків і зборів .

У той же час одним із дієвих методів контролю з боку державних органів за цінами на товари, які перетинають митний кордон, за зовнішньоекономічними операціями, є контроль митної вартості товарів, яка виступає базою для нарахування і сплати мита, податків та зборів. Зокрема в Україні у главі 46 Митного кодексу України пе­редбачені порядок та методи визначення митної вартості товарів. Згідно з положеннями цієї глави визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами :

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору  щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання  вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервний. 

При цьому основним є метод  визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), однак у разі виникнення певних обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості митний орган України може визначити митну вартість товарів самостійно на основі вищенаведених методів, застосовуючи їх послідовно (кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу).

 

 

 

 

 

Висновок

 

Трансфертне ціноутворення  є невід’ємною складовою системи управлінського обліку на підприємствах .  Запровадження трансфертної політики повинно ґрунтуватися на дотриманні принципів об’єктивності, реалізму, справедливості для усіх сторін, скорочення часу на переговори для усіх сторін, скорочення часу на переговори та вирішення суперечок, зниження ризику недостатньої оптимізації виробництва та управління, точності і достовірності відображення економіки кожного центру прибутку .

Трансфертні ціни - це ціни, вживані усередині фірми при  реалізації продукції між підрозділами компанії, а також різних, але  таких, що входять в одне об`єднання  компаній. Під трансфертними маються  на увазі ціни, по яких здійснюється купівля-продаж сировини, комплектуючих  і інших ресурсів родинними компаніями.

Мета системи трансфертного ціноутворення:

1) Надавати інформацію, яка  спонукає менеджерів підрозділів до прийняття виважених та обґрунтованих управлінських рішень;

2) Забезпечувати корисною  інформацією для оцінки показників внутрішньогосподарської діяльності центрів відповідальності;

3) Цілеспрямовано переміщувати частину прибутку між підрозділами та місцями їх розміщення;

4) Гарантувати, що автономність діяльності підрозділів не порушується;

5) Забезпечення внутрішнього контролю за результатами взаємовідносин між центрами відповідальності.

Високий рівень трансфертних цін збільшить прибуток підрозділу, який

виступає продавцем продукції (послуг) та зменшить прибуток підрозділу  -покупця, тому важливо оптимально розробити ефективний механізм трансфертного ціноутворення для об’єктивного відображення доходів та витрат центрів відповідальності в управлінському обліку. Трансфертна ціна буде справедливою лише в тому випадку, якщо забезпечить можливість об’єктивної оцінки результатів діяльності кожного центру відповідальності, що на практиці важко досягнути та іноді суперечить стратегічним інтересам підприємства.

В основному виділяють  три основні типи визначення трансфертних цін: на основі ринкових цін, на основі витрат, на основі переговорів. Внаслідок своїх особливостей трансфертна ціна істотно впливає на кінцеві показники діяльності центрів відповідальності, тому при використанні трансфертних цін важливим є вибір оптимальних методів трансфертного ціноутворення. Використання того чи іншого методу формування трансфертних цін є складовим елементом стратегії підприємства. Відсутній однозначний підхід до формування трансфертних цін, тому в залежності від цілей компанії в середньо- та довгостроковому періоді, ринкової кон’юнктури, фінансового стану компанії чи групи  компаній та інших факторів, фінансово-економічна служба має впроваджувати відповідний метод формування трансфертних цін чи розробляти власний, що адаптований під певні умови та враховує проведені дослідження.

Системи регулювання трансфертного ціноутворення в Україні не існує, навіть відсутнє законодавче визначення поняття «трансфертна ціна», хоча окремі елементи у нормативно­правовому забезпеченні такої системи уже передбачено, зокрема в Податковому кодексі передбачено методи і підстави визначення звичайної ціни, а в Митному кодексі – методи визначення митної вартості імпортованого товару. У то й же час в Україні відсутні будь­які санкції за зловживання трансфертними цінами, механізми, які б регламентували діяльність податкових органів у випадку виявлення несправед­ливих трансфертних цін, а також методики використання пропонованих методів трансфертного ціноутворення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755­VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 92 (10.12.2010). – Ч. 1, ст. 3248.
2. Атамас П.Й. Управлінський облік: навчальний посібник. [Текст] - Д. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 440 с.
3. Дзюба П. Трансфертне ціноутворення:економічний зміст і специфіка // Економіка України. – 2006. -  № 1. – С. 14-22.
4. Друри К. Управленческий и производственный учет. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 1071 с.
5. Нападовська Л.В. Управлінський облік. [Текст] – К.: Книга, 2004. – 544 с.
6. Никитин С.М., Глазова Е.С., Степанова М.П. Трансфертное ценообразование: зарубежный опыт/[Текст] / Финансовый менеджмент. – 2006. - № 3. С. - 104-118.
7. Радецька Л.П., Овод Л.В. Управлінський облік. [Текст] – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 352 с.
8. Дзюба П.В. Перспективи впровадження системи регулювання трансфертного ціноутворення в Україні (в контексті аналізу досвіду США) / П.В. Дзюба // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2005. – № 12 (160). – С. 32–36.