Товарные операции

1 ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ  В РОЗДРІБНІЙ

ТОРГІВЛІ 

     1.1 Роздрібна торгівля як суб'єкт  підприємницької діяльності

     Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу  товарів народного споживання з метою отримання прибутку. [17]

     Основним  об’єктом торговельної діяльності є  товар під яким розуміється продукт  праці, що має вартість і розподіляється у суспільстві шляхом обміну (купівлі-продажу). На території України може здійснюватися продаж виключно тих товарів та послуг, які не загрожують життю та здоров'ю громадян, вироблені вітчизняними підприємствами або імпортовані з-за кордону. Реалізація деяких товарів та послуг може здійснюватися лише за наявності спеціальних дозволів.

     Основною  суспільною функцією торгівельної діяльності є просування товару від виробника  до споживача, задоволення потреб і  запитів покупців. Причому формування саме того асортименту і якості товарів, що відповідають запитам споживачів.[25]

     Продаж  являє собою процес обміну товару на гроші. Рух сукупного суспільного продукту в товарній формі від виробників до споживача називається товарним обігом (товарообігом). [27] Це один з основних показників діяльності торгового підприємства. Товарообіг виражається в сумі грошової виручки за продані товари. Товарообіг є роздрібний (у роздрібній торгівлі). [29]

     Роздрібна торгівля — це сфера підприємницької  діяльності щодо продажу товарів  або послуг на підставі усного чи письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання. Вона є завершальним етапом руху товарів у сфері обігу. [17]

     Роздрібні торгові підприємства реалізують товари як безпосередньо населенню, так і окремим установам (дитячим, дошкільним установам, школам, лікарням та ін.) дрібним оптом.

     Поряд зі спеціалізованими торговими підприємствами реалізацію товарів можуть здійснювати промислові, сільськогосподарські та інші підприємства через фірмові магазини, що сприяє кращому вивченню споживчого попиту на їх продукцію і дає змогу оперативно реагувати на зміни споживчого ринку.

     Виходячи  з цього підприємства торгівлі виконують  ряд завдань, які конкретизують виконання вказаних функцій. Конкретний перелік завдань торгівельного підприємства залежить від виду діяльності і найзагальнішому вигляді включає [25]:

• продаж і просування товару на ринки;
• закупівлі та формування товарного асортименту, участь у процесі сортування товарів;
• складування, зберігання товарів, їх розміщення у торгівельних приміщеннях;
• транспортування;
• прийняття ризику з реалізації товару;
• консультативні послуги, інформування покупців за допомогою реклами, а також через персонал;
• забезпечення реалізації маркетингових рішень та інші.

     Торговельна діяльність може здійснюватися громадянами  України, громадянами інших держав, які не обмежені в правоздатності або дієздатності в законодавчому порядку; а також юридичними особами всіх форм власності. Такі господарюючі суб'єкти можуть здійснювати торгівельну діяльність, якщо це зазначено в статуті та за наявності відповідних дозволів.

     Здійснення  торгівельної діяльності у значній  мірі регламентується законодавчими  і нормативними актами.

     Класифікація суб'єктів роздрібної торгівлі може здійснюватись за різними ознаками (рис. 1.1) [23], що впливає на застосування нормативної бази у практичній діяльності.

     Рис. 1.1. Класифікація суб'єктів торгівлі [23]

     Суб'єкт  підприємницької діяльності (юридична або фізична особа) для здійснення торгівельної діяльності повинен мати такі документи:

1. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
2. Дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі або договір про оренду приміщення.
3. Ліцензії на проведення окремих видів торгівлі.
4. Електронний контрольно-касовий апарат та/або товарно-касову книгу (у випадках, передбачених законодавством).
5. Торговий патент для кожного окремого торгівельного об'єкта.
6. Книгу обліку доходів та витрат для приватного підприємця.
7. Приходні документи на товар.

     Згідно  з Податковим Кодексом України (далі -- ПКУ)N 2755-VI від 02.12.2010 р. встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює продаж товарів уроздріб, повинен придбати торговий патент, який засвідчує його право чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатись торговельною діяльністю. [40]

     З 01.01.2011 р. замість звичної плати за торговий патент з'явиться збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

     Збір  за здійснення деяких видів підприємницької  діяльності віднесено до місцевих зборів (п. п. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу) і його місцева рада зобов'язана встановити. Як передбачено п. 5 Розділу XIX «Прикінцеві положення», органи місцевого самоврядування повинні забезпечити в місячний термін з дня набрання чинності Податкового кодексу прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, у тому числі збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

     Конкретний  розмір ставки збору встановлюється місцевою радою з розрахунку на календарний  місяць у певному розмірі від  мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.

     Перелік суб'єктів, на яких не поширюється вимога про необхідність отримання торгового  патенту, дещо розширився.

     Також звільнено від сплати збору за здійснення деяких видів підприємницької  діяльності (в частині здійснення торговельної діяльності) платники фіксованого сільськогосподарського податку.

     Податковий  кодекс також встановлює перелік  видів діяльності, здійснюваних з  придбанням пільгового торгового патенту. Умовно можна виділити три групи  видів такої діяльності:

• торговельна діяльність, здійснювана виключно з використанням певних видів товарів (незалежно від країни їх походження);
• торговельна діяльність виключно з використанням певних товарів вітчизняного виробництва;
• торговельна діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, які мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами - резидентами України.

     Збір  сплачується:

     а) за торговельну діяльність або надання  платних послуг (крім пересувної торговельної мережі) - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з  надання платних послуг;

     б) за торгівлю валютними цінностями - за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти;

     в) за діяльність у сфері розваг - за місцезнаходженням пункту надання  послуг у сфері розваг;

     г) за торгівлю через пересувну торговельну  мережу - за місцем реєстрації таких  платників;

     д) за торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткострокових заходах, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, - за місцем здійснення такої діяльності.

     Терміни сплати збору залишилися незмінними:

     а) за здійснення торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніше ніж за один календарний день до початку здійснення такої діяльності;

     б) за здійснення торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному місяцю;

     в) за здійснення діяльності у сфері  розваг - щокварталу не пізніше 15 числа  місяця, що передує звітному кварталу.[40]

     Крім  того, потрібно мати на увазі, що згідно з Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [2] на окремі види торговельної діяльності (оптова торгівля спиртом етиловим і плодовим, оптова і роздрібна реалізація алкогольних та тютюнових виробів, лікарських засобів, реалізація особливо небезпечних хімічних речовин та реалізація виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння) потрібно придбати ліцензію (спеціальний дозвіл). Ліцензія — це державне свідоцтво, що надає дозвіл на право здійснення суб'єктом підприємництва окремих видів діяльності, яке видається органами державного управління.

     Дохід торгівлі формується за рахунок встановленої націнки на товари.

     Ціна  товару в роздрібній торгівлі складається з ціни оптової торгівлі (або підприємства) і торгової націнки.

     Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір) розраховуються понад визначену ціну реалізації на всіх етапах реалізації товарів. У роздрібній торгівлі націнка встановлюється з урахуванням ПДВ. Розмір націнки торгові підприємства визначають самостійно, виходячи із стану ринку.

     Згідно  із Законом [3] підприємства торгівлі повинні  здійснювати розрахунки із застосуванням  реєстраторів розрахункових операцій (РРО).

     Реєстратор  розрахункових операцій — це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО належать: електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

     РРО повинні бути зареєстровані та опломбовані  у встановленому порядку. Дозволяється застосовувати тільки ті РРО, які включені до Державного реєстру. Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 р. затверджено вимоги до реалізації фіскальних функцій РРО.

     У разі виходу РРО з ладу або відключення  електроенергії (не більш, як 72 год.) розрахункові операції здійснюються з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.

     Статтею 17 Закону [3] передбачено штрафні санкції за невикористання РРО.  

     Згідно  зі ст. 10 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України [9] затверджений перелік окремих форм та умов проведення діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено не використовувати РРО, а вести розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій. Зокрема, без РРО можуть здійснюватись пересувна торгівля, роздрібна торгівля на ринках (крім кіосків, магазинів тощо), торгівля газетами, журналами на підприємствах поштового зв'язку, якщо обсяг їх в асортименті перевищує 50 %, продаж транспортних квитків у кіосках і салонах транспортних засобів, продаж страв, безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних закладів тощо.

     Усі перелічені та інші особливості торговельної діяльності зумовлюють специфіку організації  бухгалтерського обліку в торгівлі [17, 21, 22]:

1. облік товарів у роздрібній торгівлі ведеться у вартісному вираженні за цінами продажу (за винятком окремих цінних товарів - ювелірних виробів, автомобілів тощо);
2. торговельна націнка у роздрібній торгівлі включає суму податку на додану вартість, сплачену постачальнику, власну торговельну націнку підприємства торгівлі та ПДВ на суму цієї торговельної націнки. Облік торговельних націнок ведеться на окремому регулюючому (контрарному, контрактивному) субрахунку 285 «Торгова націнка»;  
3. у балансі торгового підприємства залишок товарів відображають за собівартістю придбання (без суми торгової націнки) з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, тому сальдо рахунка 28 «Товари» показують згорнутим;
4. товар, прийнятий на комісію, залишається власністю комітента до його реалізації, тому облік такого товару ведуть окремо і його залишок на кінець звітного періоду у балансі торгового підприємства не відображають;
5. транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) включають до собівартості придбаних товарів, тому їх обліковують на рахунку 28 «Товари» або безпосередньо у вартості придбаного товару, або на окремому субрахунку 289 аналогічної назви; 
6. у галузі оптової та роздрібної торгівлі відсутній процес виробництва, а у громадському харчуванні він досить специфічний, що зумовлює ряд особливостей в організації обліку цієї стадії кругообігу засобів торгово-виробничого підприємства;
7. інші витрати торговельної діяльності (витрати обігу) не включають до собівартості реалізованих товарів, а обліковують окремо як операційні витрати (витрати періоду) і списують безпосередньо на фінансові результати у періоді їх виникнення.
8. Специфіку торговельної діяльності відображає рахунок 28 "Товари", на якому ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Торгові організації і підприємства громадського харчування на цьому рахунку також ведуть облік тари (як купівельної, так і власного виробництва, крім інвентарної). Облік інвентарної тари, яка використовується для виробничих і господарських потреб, ведуть на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи", субрахунок 115 "Інвентарна тара", або 20 "Виробничі запаси", субрахунок 204 "Тара і тарні матеріали".