Ринок праци и послуг

 

                                                        Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….2

1.Теорія поведінки споживача……………………………………………………4

      1.1.Поняття  корисності та потреби…………………………………………..4

      1.2.Споживчий  вибір………………………………………………………….6

      1.3.Кількісний (кординалістський) підхід до аналізу  корисності та   попиту……………………………………………………………………………...8

2.Якісна (ординалістська) теорія  корисності…………………………………..10

      2.1.Криві  байдужості, їх властивості…………………………………….....10

      2.2.Бюджетне  обмеження. Лінії бюджетного обмеження………………...14

      2.3.Вибір  споживача з ординалістських позицій…………………………..16

3.Моделювання поведінки  споживача та формування попиту……………….19

      3.1.Вплив  на криву попиту споживача  зміни його доходу. Крива «дохід  – споживання»……………………………………………………………………...21

      3.2.Зміна  вибору споживача в результаті  зміни ціни. Крива «ціна – споживання»  і формування індивідуального  попиту………………………….27

      3.3.Формування  ринкового попиту…………………………………………29

Висновки…………………………………………………………………………31

Список використаної літератури………………………………………………..33

 

 

 

                                                  Вступ

В сучасних умовах швидких  темпів розвитку ринкової економіки  перед нашою країною постало  чимало важливих питань, які потребують якнайшвидшого вирішення. Серед  них можна виділити низку, пов’язаних із проблемами споживання. Це і задоволення  споживчих потреб, і дослідження  мотивації споживача, і встановлення оптимальних цін на всі види продукції, і максимілізація корисності від  отримуваних товарів.

Основною метою споживання товарів та послуг є задоволення  потреб людини. Потреба – це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збільшуючи споживання благ. Задоволення, яке отримує людина від споживання благ, називається корисністю. Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.

В економічній науці поняття  корисності трохи відрізняється  від загальноприйнятого його значення. Воно відбиває суб'єктивну оцінку індивідом  ступеня бажаності того чи іншого блага незалежно від того, чи сприяє його споживання об'єктивному розвитку певного суб'єкта чи завдає йому шкоди. У цьому розумінні такі продукти, як алкоголь, наркотики, зброя економічно розглядаються як корисності, якщо вони бажані для споживача, приносячи  йому задоволення. Разом із тим корисність формується під впливом об'єктивних обставин. Корисними можуть бути лише доступні для споживача блага. Багатства, що лежать на дні океану чи в надрах далеких зірок і планет, не можуть розглядатися як економічні корисності, незважаючи на всю їх бажаність.

Вивчення теорії граничної  корисності дозволяє встановити зв’язок  між потребами, корисністю та попитом.

Величина задоволення  від споживання кожної додаткової одиниці  благ даного виду зменшується, доки не досягне нуля у точці повного  насичення потреби. Тут втілюється закон спадної граничної корисності. Під його впливом формується споживчий  вибір. Кожен споживач прагне забезпечити  собі максимальний рівень корисності. Він змушений діяти в межах  певних обмежень, насамперед бюджетних. За таких умов він повинен розподіляти  свої можливості між кількома благами, щоб максимально задовольнитися. Це можливе лише в тому випадку, коли кожна грошова одиниця, витрачена  на придбання одного блага, приносить  таку ж додаткову корисність, як і одиниця, витрачена на інше. Інакше кажучи, граничні корисності благ мають  бути однаковими.

Отже, вивчення теми даної  курсової роботи дозволяє дослідити  поняття корисності товару та рівноваги  споживача, їх специфіку та властивості, залежність зміни корисності від  обсягу споживання, можливості максимального  задоволення потреб суспільства, місце  та роль теорій граничності в розвитку економічної науки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.В основі формування ринкового попиту лежать рішення споживачів. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір. 
Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності. 
Обмеження – це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача. 
Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

1.1.Потреба - це об'єктивна необхідність окремої людини, сім'ї, колективу, суспільства, держави в життєвих благах, послугах, духовних і культурних цінностях. Потреби виникають з народженням людини і супроводжують все її життя (поїсти, поспати, прикраси, іграшки, зошити, одяг, зачіска тощо). Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний характер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспільних умов.

Сукупність суспільних потреб можна  розглядати під різним кутом зору. Наприклад, суспільні потреби поділяються  на економічні та неекономічні, виробничі  та невиробничі. Їх можна розподілити  з урахуванням суб'єкта споживання окремої людини, сім'ї, колективу  підприємства, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених  пунктів, суспільства в цілому або  окремого класу.

Широко відома класифікація потреб, запропонована американським ученим А.Маслоу. Він поділив їх на нижчі  та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім'ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих. Найвищою потребою у другій групі є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім'ї.

Термін корисність економісти використовують для позначення того стану задоволення  або насолоди, який отримують люди від споживання товарів або послуг. Вперше цей термін ввів англійський  філософ і соціолог І.Бентам (1748-1832), який вважав, що такі слова, як задоволення, задоволеність або щастя дуже маловиразні для того, щоб передати усю силу його власного бачення максимального  блаженства.

Справа в тому, що І.Бентам вивчаючи англійське законодавство, став його противником  і захопився ідеєю його реформування за принципом "найбільше благо  для найбільшого числа". Ним  був організований суспільний рух  утилітаризм, який мав сприяти розповсюдженню цієї ідеї. Через сторіччя термін "корисність" втратив свою містичну окрасу, яку  він мав для І. Бентама та його однодумців, але економісти продовжують  його використовувати для позначення мети, яку переслідують споживачі, коли вибирають товари і послуги для  свого користування.

Таким чином, корисність є метою  споживання. Але корисність поняття  індивідуальне - суб'єктивне і не має єдиного кількісного виміру.

Корисність - це властивість товару задовольняти потреби споживача. Не можна ототожнювати корисність і користь, тобто функціональну придатність. Так, картини відомих художників можуть не приносити користі з практичної точки зору, але мають величезну корисність для любителів живопису.

Корисність товару має дві властивості:

1) вона є різною для різних  людей, оскільки залежить від  смаків і вподобань. Наприклад,  конкретна телевізійна програма (лялькова вистава) може давати  неоднакове задоволення чи корисність  для різних членів сім'ї. Якщо  діти будуть надзвичайно задоволені, дивлячись цю програму, то дорослі  можуть нудьгувати, бо віддають  перевагу серйозним фільмам чи  політичним програмам;

2) корисність від певних благ  є різною для однієї і тієї  ж людини в різний час і  за різних обставин. Наприклад,  тепле пальто взимку і влітку, ліки для здорової та хворої  людини, парасолька під час дощу  і за доброї погоди.

1.2.Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності.

Обмеження – це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача.

Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Люди істотно відрізняються  між собою по тим пріоритетам, які вони надають тим чи іншим  товарам в залежності від їх корисності. Пріоритет показує, яким альтернативам людина надає перевагу і яку з них він вибрав би собі. Пріоритет можна виразити тими рангами, які споживачі виставляють для альтернативних варіантів.

Не слід ототожнювати пріоритет  і операцію вибору.

Пріоритет це є симпатії і антипатії. Людям постійно приходиться співставляти свої мрії про те, щоб вони хотіли придбати, зі своїми бюджетами. Бюджети  залежать від доходів та цін на товари і послуги. Споживачі повинні  вибирати, як найкращим чином задовольнити свої пріоритетні потреби, не витрачаючи більше, ніж дозволяє бюджет.

Той факт, що ви їздите на «Запорожці»  зовсім не свідчить про те, що ви надаєте  йому пріоритет і не бажаєте їздити на «Роллс-Ройсі».

Виходячи з індивідуальних наборів  пріоритетів формуються основні  припущеннями, які покладені в  основу теорії споживацького вибору:

• Здібність до ранжування альтернатив.

Це здібність людей ранжувати  альтернативні комбінації товарів  та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання. Якщо є дві альтернативи, споживач може або віддати перевагу одній з них, або не розрізняти їх між собою.

• Транзитивність потреб споживача.

Це послідовність задоволення  потреб, певний логічний зв'язок між  різними ступенями задоволення  потреб. Якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а  набору В перед набором С, це означає, що набір А має перевагу перед  набором С. Транзитивність означає  узгодженість у відданні переваги.

• Ненасичуваність, тобто більша кількість товару має перевагу над меншою. Споживач завжди захоче отримати більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні. Потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком насиченими.
• Субституціональність, тобто споживач згоден відмовитись від невеликої кількості блага А, якщо йому запропонують замінити більшою кількістю блага-субститута.
• Спадна гранична корисність. Гранична корисність будь-якого блага зменшується зі збільшенням загальної кількості , яку споживач має.

Свій вибір споживач завжди робить серед множини товарів. Але для  спрощення з'ясування механізму  вибору будемо вважати, що вибір відбувається поміж двох товарів X та Y. Або можна  говорити, що споживач робить вибір  між товаром X і всіма іншими благами Y. Це припущення дає змогу надати достатню наочність механізму вибору споживача.

1.3. Кількісна (кардиналістська) функція корисності має місце в тому випадку, коли ми не тільки можемо визначити розташування і послідовність класів байдужості, а і вказуємо, як ми оцінюємо різницю в рівнях добробуту, що відповідають кожному з таких класів. 

Гіпотези кількісної теорії корисності:

Споживач витрачає свій бюджет таким чином, щоб одержати максимальне задоволення від сукупного споживання благ.

Споживач може висловити  своє бажання придбати деяку кількість  блага за допомогою кількісної оцінки корисності цього блага. Одиниця, яка  є масштабом виміру корисності —  ютіль.

При цьому кожний вид блага  має для споживача загальну корисність і граничну.

Загальна корисність —  це сума корисностей всіх наявних  у споживача одиниць цього  блага.

Гранична корисність —  це зміна загальної корисності набору благ при зміні кількості даного блага на одиницю.

п+1  п

ми = Х и-X и,. (4.3)

І=1 і=1

При диференційованості функції  споживання гранична корисність блага даного і-го виду є першою частковою похідною функції корисності и, яка виражає загальний рівень добробуту даного споживача в даній ситуації (по змінній Х1, що відповідає величині споживаного блага даного і-го виду) і позначається Ми(Х1) або Миі:

дИ

миі = - <«).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Якісна (ординалістська) функція корисності виражає тільки визначену послідовність, порядок, в якому розташовуються класи байдужості або групи рівноцінних для даного споживача наборів благ (благ, які мають однакову корисність), наприклад, від тих, які мають меншу перевагу, до тих, які мають більшу перевагу.

Гіпотези якісної теорії корисності

Якісна (ординалістська) теорія корисності базується на наступних гіпотезах:

Ненасичуваності: за інших  однакових умов споживач надає перевагу тому набору благ, який містить більшу кількість благ.

Повної упорядкованості: за наявності двох різноманітних  наборів, споживач завжди віддає перевагу одному з них по відношенню до іншого або приймає їх рівноцінними.

Транзитивності: якщо споживач віддає перевагу набору А по відношенню до В і В віддається перевага по відношенню до С, то набору А віддається перевага по відношенню до С.

Рефлективності: за наявності  двох однакових наборів споживач вважає, що будь-який з них не гірше іншого.