Регулювання фінансової звітності в Україні

      Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображують у БО та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Визнання доходів і витрат у БО та Звіті про фінансові результати регулюється одночасно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» і П(С)БО 16 «Витрати» (рис. 2.2.). 
 
 
 
 
 
 

Рис. 2.2. Нормативне регламентування принципу нарахування та відповідності доходів і витрат

      Принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймають на її основі. Вимого цього принципу забезпечується через встановлену функцію як для всієї фінансової звітності, визначену Законом про бух облік, так і для окремих її форм. Активи і зобов’язання визнаються у фінансовій звітності за умови, що вони генерують майбутні економічні вигоди у результаті їх утримання і використання. Надання суттєвої звітної інформації з дотриманням її якісних ознак, визначених відповідними П(С)БО, що відображають Концептуальну основу фінансової звітності, за умови повного висвітлення сприяє створенню меж оціночних суджень основних користувачів фінансової звітності.

      Вимоги  повного висвітлення інформації у відповідних формах фінансової звітності регламентуються не тільки затвердженим принципом фінансової звітності, а й функцією в цілому фінансової звітності й окремих її форм (рис. 2.3.). У цьому разі можна стверджувати, що вимоги повної, правдивої та неупередженої інформації поряд із вимогами щодо дохідливості, доречності, достовірності та зі ставності є якісними характеристиками фінансової звітності. Перша група цих якісних характеристик визначається функцією фінансової звітності, а друга – встановлена додатково П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Продовження рис. 2.3. 

Рис. 2.3. Регламентування принципу повного  висвітлення фінансової інформації

      Принцип послідовності передбачає постійне застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених Національними положеннями (стандартами) БО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Відповідно до П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» зміна облікової політики допускається у разі: зміни статутних вимог; зміни вимог органу, який затверджує П(С)БО; якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності. Цей принцип передбачає застосування обраної облікової політики для складання проміжної та річної фінансової звітності таким чином, щоб її показники формувалися з дотриманням встановлених методів і процедур в умовах звичайної діяльності.

      Принцип послідовності належить до організаційних, оскільки регулює дотримання встановлених обліковою політикою вимог щодо якісних показників фінансової звітності.

      Принцип автономності, основне призначення якого спрямоване на відображення у фінансовій звітності майна суб’єкта господарювання без включення майна його власників та інвесторів, які контролюють господарську діяльність, для формування реальної вартості активів, якими володіє суб’єкт і які можуть бути використані для погашення його зобов’язань перед учасниками бізнесу. Застосування принципу автономності забезпечується юридичними нормами Господарського і Цивільного кодексів, якими регулюються майнові відносини і відповідальність за зобов’язаннями, в тому числі із власниками суб’єктів господарювання [5; 25].

      Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності, тому є також організаційним, оскільки обумовлює строки складання звітності.

      Законом про бух облік визначено, що звітним  періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

      Принцип превалювання сутності над формою у фінансовій звітності має забезпечити облік операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, тому є основоположним серед інших принципів. Публічна фінансова звітність корпоративних підприємств має відображувати всі контрольовані активи, які приносять економічні вигоди від їх утримання та використання.

      Проведений  аналіз прояву принципів фінансової звітності в національних стандартах БО дав змогу класифікувати їх за такими ознаками:

1. основоположний – принцип превалювання сутності над формою;
2. принципи, які характеризують якісні ознаки формування інформації, - єдиного грошового вимірника, історичної собівартості, обачності, нарахування та відповідності доходів і витрат;
3. організаційні принципи – послідовності, безперервності, періодичності, автономності.

      Принцип повного висвітлення є якісною  характеристикою фінансової звітності, що визначено функцією як у цілому фінансової звітності, так і окремих її форм.

3. Коригування та напрямки удосконалення вітчизняного нормативного забезпечення в аспекті регламентування інформації, яка розкривається у фінансовій звітності

     Інформація, яка подається у фінансовій бухгалтерській звітності, не є вичерпною, проте вона є доречною для широкого використання системою управління суб'єктами господарювання.

     Передусім визначимо рівні нормативного забезпечення. До нормативного забезпечення складання фінансової бухгалтерської звітності підприємствами в Україні за винятком бюджетних установ (далі — підприємствами) слід відносити:

- на законодавчому рівні - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») [6];

- на нормативному рівні - П(С)БО, інші нормативно-правові акти відносно складання фінансової звітності, затверджені Міністерством фінансів України;

- на рекомендаційному рівні - методичні рекомендації із застосування П(С)БО, розроблені на основі П(С)БО відповідно до галузевих особливостей міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади в межах своєї компетенції.

     Проведемо критичну оцінку зазначеного нормативного забезпечення за сформульованими вище напрямами, визначимо існуючі недоліки, напрями їх усунення та шляхи загального вдосконалення нормативно-правових актів, що регламентують складання вітчизняної фінансової бухгалтерської звітності в контексті інформатизації користувачів.

     Під час проведення критичної оцінки міжнародної практики було поставлено за мету не абсолютне прийняття існуючих міжнародних регламентів щодо складання фінансової звітності, а насамперед їх аналіз в аспекті корисності та можливості застосування в практиці вітчизняних суб'єктів господарювання.

     Вимоги до складання фінансової звітності в Україні викладено в П(С)БО [15 - 21], в міжнародній практиці поширеним є використання в цьому аспекті МСФЗ [13] та СААР. Регламентовані на нормативному рівні вимоги до складання фінансової бухгалтерської звітності можна згрупувати так:

1). вимоги до формального складу інформації, яку необхідно розкривати в фінансовій бухгалтерській звітності у вигляді обов'язкових реквізитів;

2). вимоги до змістовного складу облікової інформації, яку потрібно розкривати в фінансовій бухгалтерській звітності.

     У контексті дослідження особливостей формування формальної складової фінансової бухгалтерської звітності за обов'язковими реквізитами було проведено критичну оцінку мінімального переліку інформації, яка є обов'язковою для розкриття у фінансовій бухгалтерській звітності з метою її ідентифікації [8], що дало змогу дійти таких висновків.

     1. Обов'язковий реквізит фінансового звіту «Інформація, яка дає змогу ідентифікувати суб'єкт господарювання». Щодо цієї інформації базові переліки МСФЗ [13, с. 672], П(С)БО 1 [15] та ОААР є тотожними: необхідно зазначати назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу), короткий опис основної діяльності підприємства, назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії, середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

     Обов'язковою є інформація про звітний період, за який складена фінансова звітність. За вимогам МСФЗ [13, с. 672], П(С)БО 1 [15] та ОААР кожний фінансовий звіт має містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює.

     Основні фінансові звіти складають для кожного циклу поточної діяльності, який зазвичай дорівнює календарному року. При цьому регламентування на нормативному рівні зобов'язання підприємств у визначених випадках надавати цю звітність щокварталу є поширеною практикою багатьох країн. Так, компанії США, які надають звіти в Комісію по цінних паперах та біржах, зобов'язані щокварталу надавати фінансову бухгалтерську звітність широкому загалу. В Україні вимога надавати окремі фінансові бухгалтерські звіти щокварталу закріплена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку подання фінансової звітності». Отже, ця вимога є узгодженою з МСФЗ [13, с. 672], П(С)БО 1 [15] та ОААР.

     Для внутрішніх потреб системи управління більшість підприємств складає додатково фінансову бухгалтерську звітність за більш короткі звітні періоди (місяць, декаду тощо). З огляду на існуючі можливості надання цієї звітності за різні звітні періоди необхідним є чітке зазначення звітного періоду в кожному фінансовому звіті, що виключає можливість неправильного тлумачення облікової інформації, яку надано в фінансовій бухгалтерській звітності.

     Окремої уваги в цьому контексті заслуговує питання формування облікової інформації на визначену дату. Встановлення чітких дат складання звітності, з одного боку, забезпечує своєчасність її подання, а з іншого - обумовлює деяку неточність облікової інформації. Досить чітко цей аспект висвітлено американським економістом В.Дж.Лавом, який, зокрема, зазначає, що, оскільки при підготовці фінансових звітів використовується значна кількість суджень та оцінок, необхідно жертвувати відомою часткою точності заради своєчасного отримання інформації. Прикладом може бути сума дебіторської заборгованості, яка за різними причинами не буде погашеною. Якщо б при складанні фінансових звітів чекали миті, коли стан розрахунків з дебіторами визначиться, то можливо було б точно визначити резерв сумнівних боргів. Однак такі звіти швидше за все були б некорисні, оскільки інформація, що в них надана, була б безнадійно застарілою. Отже, облікова інформація має наближатися до абсолютної точності в межах встановленої облікової політики. При цьому треба розуміти, що за деякими напрямами їй завжди буде притаманний визначений ступінь умовності.

     З метою забезпечення вимоги щодо своєчасності подання фінансової бухгалтерської звітності пропонуємо вітчизняним суб'єктам господарювання встановлювати:

• конкретні терміни подання первинних бухгалтерських документів особам, відповідальним за їх відображення в бухгалтерському обліку, за кожний звітний період, які є підставою для формування облікової інформації в облікових регістрах й подальшого складання фінансової бухгалтерської звітності за відповідний звітний період з зазначенням кінцевого терміну приймання таких документів до обліку;
• конкретні терміни подання фінансової бухгалтерської звітності, що складається для потреб управлінського персоналу підприємства.

     Упровадження зазначених термінів у практичну діяльність підприємств сприятиме забезпеченню корисності фінансової бухгалтерської звітності за рахунок підвищення загального рівня визначеності працівників щодо термінів її складання.