Природа та сутність бухгалтерського обліку у процесах інформативної системи прийняття управлінських рішень

Зміст.

Вступ…………………………………………………………………………..

1. Прийняття управлінських рішень……………………………

1.1 Сутність  та поняття процесу прийняття управлінських рішень ……………………………………………………………….

1.2 Класифікація  проблем і рішень …………………………….

1.3. Умови  та підходи до прийняття управлінських  рішень……

2. Природа та сутність бухгалтерського обліку у процесах інформативної системи прийняття управлінських рішень……..

2.1 Бухгалтерській облік у процесах інформативної системи прийняття управлінських рішень. Вимоги до інформаційної системи бухгалтерського обліку………………

2.2 Вимоги до інформаційної системи бухгалтерського обліку. Автоматизація бухгалтерського обліку - основа ефективного управління ………………………………..

3. Ефективне  використання інформативних систем в бухгалтерському обліку………………………………………….

3.1. Фактори  ефективного використання інформаційних  систем………………………………………………………………

3.2. Підготовка  до впровадження ІСБО…………………………

 

 

 

 

Різні автори в цілому дають  схоже визначення поняттю «рішення».  
Р. Дафт дає таке визначення «рішення»: «це вибір, здійснюваний з декількох варіантів». Ще одне визначення поняттю «рішення» представляє собою такий акт органів управління або керівника, в якому не тільки поставлена ​​мета, але і сформовано ряд завдань, передбачені виконавці, виділені керівники (трудові, матеріальні, фінансові), закріплена відповідальність.

Помічаючи, що багато хто  вважає вибір найважливішою частиною процесу прийняття рішення, Р. Л. Дафт каже, що мова йде не більш ніж про одну з його складових. У літературі дається різне визначення поняттю «прийняття рішення». Подібно до процесу комунікацій, прийняття рішень відбивається на всіх аспектах управління. На думку М.Х. Мескона «прийняття рішень - частина щоденної роботи керівника». Як каже проф. Френк Харрісон: "Прийняття рішень - це інтегральна частина управління організацією будь-якого роду. Більш ніж що-небудь інше, компетентність у даній галузі відрізняє менеджера від не менеджера і, що ще важливіше, - ефективно працюючого менеджера від його неефективно працюючого колеги".

Коли говорять про процес прийняття рішень, як правило, мають на увазі процес ідентифікації проблем і можливостей і подальші рішення про їх усунення або використання. Ще одне визначення дає Г.Я. Гольдштейн. Він визначає процес управління як діяльність об'єднаних у певну систему суб'єктів управління, спрямована на досягнення цілей фірми шляхом реалізації певних функцій з використанням методів управління. В області прийняття рішень Мінцберг виділив чотири ролі керівника - підприємець, фахівець виправлення порушень у роботі, розподільник ресурсів і фахівець з досягнення угод.

Управлінське рішення приймається тоді, коли з яких-небудь причин виникає проблемна ситуація. Дана ситуація всебічно вивчається: причини виникнення, можливі наслідки, можливі проблеми при її ліквідації. Прийняття рішень притаманне будь-якого виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи однієї людини, групи людей чи усього народу певної держави. Для того, щоб прийняти управлінське рішення, кожен менеджер повинен добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і досить кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці.

Управлінські рішення можуть бути: одноособові, колегіальні, колективні, стратегічні (перспективні), тактичні (найближчі), оперативні.  
Щоб знайти правильні шляхи вирішення проблеми, менеджер не повинен прагнути до негайного її вирішення, та це практично і неможливо, а повинен вжити відповідних заходів по вивченню причин виникнення проблеми на основі наявної внутрішньої і зовнішньої інформації.  
Як зазначено вище, але рішення - це вибір альтернативи. Це, по суті справи, відповідь на ряд питань. У сьогоднішньому складному, мінливому світі організацій багато альтернативи знаходяться у розпорядженні менеджерів і, щоб сформулювати мету перед групою людей і добитися її досягнення, необхідно дати відповіді на численні запитання. Кожна управлінська  функція пов'язана з кількома загальними, життєво важливими рішеннями, що потребують втілення в життя. Деякі з них перераховані в табл. 1.1.  
 
Таблиця 1.1. Рішення, типові для функцій управління

Планування

1. Яка наша над завдання або природа нашого бізнесу?

2. Якими повинні бути  наші цілі?

3. Які зміни відбуваються  в зовнішньому оточенні і як  вони відображаються і можуть  відбитися в майбутньому на  організації?

4. Які стратегію й тактику  варто було б нам вибрати  для досягнення поставлених цілей?

Організація діяльності

1. Яким чином слід структурувати  роботу організації? Як доцільно  укрупнити блоки виконуваних  робіт?

2. Як скоординувати функціонування  цих блоків, щоб воно протікало  гармонійно і не було суперечливим?

3. Прийняття яких рішень  на кожному рівні організації  слід довіряти людям, зокрема керівникам?

4. Чи слід нам змінювати  структуру організації через  зміни в зовнішньому оточенні?

Мотивація

1. Чого потребують мої  підлеглі?

2. В якій мірі ці  потреби задовольняються в ході  діяльності, спрямованої на досягнення  цілей організації?

3. Якщо задоволення роботою  та продуктивність моїх підлеглих зросли, то чому це сталося?

4. Що можемо ми зробити,  щоб підвищити рівень задоволеності  роботою й продуктивність підлеглих?

Контроль

1. Як нам слід вимірювати  результати роботи? 2. Як часто  потрібно давати оцінку результатів? 3. Наскільки ми досягли успіху  в досягненні наших цілей?

4. Якщо ми недостатньо  просунулися до поставлених цілей,  то чому це трапилося і які  корективи варто було б внести?

 

 

 

 

1.2 Класифікація  проблем і рішень  

Організаційне рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені ним посадою. Мета організаційного рішення - забезпечення руху до поставлених перед організацією задачам. Тому найбільш ефективним організаційним рішенням з'явиться вибір, який буде насправді реалізований і внесе найбільший внесок в досягнення кінцевої мети.

Організаційні рішення можна кваліфікувати як запрограмовані і незапрограмовані.

Запрограмовані рішення. Нобелівський лауреат Герберт Саймон використав термін запрограмовані, запозичений з мови комп'ютерної технології, для опису рішень у високій мірі структурованих. Запрограмовані рішення є результат реалізації певної послідовності кроків або дій, подібних тим, що робляться при рішенні математичного рівняння. Як правило, число можливих альтернатив обмежено, і вибір повинен бути зроблений в межах напрямків, заданих організацією.

Наприклад, інспектор лікарні  при складанні графіка роботи медсестер і санітарів може виходити з формули, що вимагає певного  співвідношення між числом пацієнтів  та обслуговуючого персоналу. Якщо регламентом  лікарні передбачена одна медсестра  на п'ять пацієнтів, то рішення приймається  автоматично - на поверсі з 50 пацієнтами потрібно мати 10 сестер. Подібним чином, якщо від начальника фінансового відділу зажадали вкласти надлишкову готівку в депозитні сертифікати, облігації муніципалітету або звичайні акції, в залежності від того, що саме в цей час забезпечує найбільший прибуток на інвестований капітал, вибір визначається результатами простого розрахунку по кожному варіанту і встановленням самого вигідного. Менеджеру достатньо один раз сформулювати правила прийняття таких рішень і його підлеглі, і інші працівники будуть просто виконувати їх.

Програмування можна вважати важливим допоміжним засобом у вживанні ефективних організаційних рішень. Визначивши, яким повинне бути рішення, керівництво знижує імовірність помилки. Цим також економиться час, оскільки підлеглим не доводиться розробляти нову правильну процедуру всякий раз, коли виникає відповідна ситуація. Не дивно, що керівництво часто програмує рішення під ситуації, що повторюються з певною регулярністю.

Керівникові дуже важливо мати впевненість у тому, що процедура прийняття рішень в самому справі правильна і бажана. Очевидно, якщо запрограмована процедура стає невірною і небажаною, рішення, прийняті за її допомогою, будуть неефективними, а керівництво втратить повагу своїх працівників і тих людей поза організації, на яких приймаються рішення позначаються. Більше того, надзвичайно бажано повідомити про обгрунтуваннях методології прийняття запрограмованих рішень тим, хто цією методологією користується, ніж просто запропонувати її для вживання. Нездатність відповісти на питання, що починаються з "чому" у зв'язку з процедурою прийняття рішень, часто породжує напругу і кривдить людей, які повинні застосовувати цю процедуру.

Незапрограмовані рішення. Рішення цього типу потрібні в ситуаціях, які в певній мірі нові, внутрішньо не структуровані або зв'язані з невідомими чинниками. Оскільки заздалегідь неможливо скласти конкретну послідовність необхідних кроків, керівник повинен розробити процедуру прийняття рішення. До числа незапрограмованих можна віднести рішення наступного типу: якими повинні бути цілі організації, як поліпшити продукцію, як удосконалити структуру управлінського підрозділу, як посилити мотивацію підлеглих. У кожній з подібних ситуацій (як найчастіше буває з незапрограмованих рішеннями) справжньою причиною проблеми може бути будь-який з факторів. У той же час, керівник має безліччю варіантів вибору.

На практиці деякі управлінські рішення виявляються запрограмованими або незапрограмованих в чистому вигляді. Швидше за все, вони суть крайні відображення деякого спектру у випадку і з повсякденними, і з принциповими рішеннями. Майже всі рішення виявляються десь між крайніми варіантами. Небагато запрограмовані рішення настільки структуровані, що особиста ініціатива особи, що приймає їх, цілком виключається. І навіть у ситуації самого складного вибору методологія прийняття запрограмованих рішень може бути корисна.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Управління підприємством  потребує систематичної інформації для прийняття економічно обґрунтованих  рішень у виробничій та фінансовій діяльності.

Бухгалтерський облік  залишається основним постачальником економічної інформації про господарську діяльність підприємства. Доля останньої, яка отримується через систему  бухгалтерського обліку, досягає  на підприємствах та об'єднаннях 70% і більше, крім того, вона є точною, повною, достовірною, на відміну від  оперативної та статистичної інформації.

Підприємство  є єдиною сферою застосування бухгалтерського  обліку. У зв'язку з цим доцільно розглянути мету, зміст і робочу функцію бухгалтерського обліку в системі управління окремим  підприємством (схема 1.1).

Система управління будь-яким підприємством, об'єднанням та ін., яка  являє собою динамічну систему, яка складається з керуючої та керованої частин.

Керуюча підсистема призначена організовувати та направляти виробничо-господарську діяльність. Вона діє з точки зору її впливу на результати діяльності об'єкта управління та використовує в своєму арсеналі такі заходи, як:

- принципи управління (науковість, економічність, обґрунтованість);

- функції управління (планування, організація, регулювання);

- методи управління (адміністративні,  правові,        соціально-психологічні);

- важелі управління (держрозрахунок, ціна);

- технічні засоби управління.

Керована підсистема виконує  безпосередню діяльність з перетворення виробничих ресурсів в готову продукцію, за якої створена відповідна система. Вона реалізується з позицій виявлення  резервів та найкращого використання ресурсів, підвищення ефективності виробництва, якості продукції, яку випускають.

Таким чином, можна зробити  такі висновки:

1. Головними етапами  управління є підбір, формування  та обробка економічної інформації  про діяльність об'єкту управління, тобто бухгалтерський облік. Дані  бухгалтерського обліку показані  на схемі як сукупність інформаційних  сигналів, зафіксованих у певний  проміжок часу t - БД(t ); аналіз цієї інформації - А j(t);

приймання рішень та контроль за їх виконанням - УР(t).

Тобто бухгалтерський облік  з точки зору управління - етап, який відбувається перед прийняттям рішень.

2. Бухгалтерський облік  виконує найважливішу функцію  у формуванні зворотних ПД(t) та прямих УР (t) зв'язків від керуючої та керованої підсистем. Ці зв'язки та потоки інформації і виступають основою прийняття управлінських рішень.

Під зворотним зв'язком будемо розуміти засіб, який привертає увагу через первині дані ПД(t) про існуючі проблеми господарсько-фінансової діяльності об'єкта управління, які необхідно оцінити методом обліку, проаналізувати та вжити заходи для їх усунення.

Зворотний зв'язок, як свідчить схема, є єдиним каналом, за яким передаються  дані про стан постачання ресурсів, виробництво та збут готової продукції.

Прямими каналами передаються управлінські рішення об'єкту управління, які готуються за допомогою методів і елементів бухгалтерського обліку та економічного аналізу.

Таким чином, бухгалтерський облік виступає попереду управлінських  рішень та дій, поряд з аналізом обґрунтовує  та готує їх. У цьому і полягає  основа наукового управління, його об'єктивності та ефективності.

Система управління підприємством  є ведучою, а система обліку –  ланкою яка забезпечує її, а тому основним завданням бухгалтерського  обліку є упорядкування вхідної  та вихідної інформації відповідно до потреб управління. При цьому внутрішня  структура системи бухгалтерського  обліку змінюється в напрямку своєчасного  забезпечення і отримання в повному  обсязі вихідної інформації для управління. Чим різноманітніша така інформація, тим більше рівнів управління вона забезпечує і тим складніша внутрішня структура системи обліку.