Принципи аудиту і професійна етика аудитора

- чи буде аудитор нести  будь-яку юридичну відповідальність  за розкриття. 

У випадках, коли професійний  бухгалтер змінює роботу або отримує  нового клієнта, професійний бухгалтер  може користуватися своїм набутим  раніше досвідом, але не повинен  розкривати конфіденційну інформацію отриману в результаті професійних  та ділових стосунків.

Основним критерієм ефективності аудиту служить дотримання принципів функціонування його системи. Якщо ці принципи в організації не дотримуються, система аудиту буде або недієвою, або дієвою, але нерезультативною. У будь-якому випадку вона не буде ефективною. Якщо в організації всі принципи дотримані, система аудиту може вважатися ефективною за обов'язкової умови перевищення значення показника її результативності над її вартістю.

Застосування основних принципів, викладених у Кодексі стосується професійних бухгалтерів, професійних бухгалтерів - практиків та професійних штатних бухгалтерів.

 

 

 

 

 

 

4.Складові незалежності  аудитора та фактори, їй загрожують

Незалежність аудитора полягає в обов'язковості відсутності у нього при формуванні його думки фінансової, майнової, спорідненої чи будь-якої іншої зацікавленості у справах перевіряється економічного суб'єкта, що перевищує відносини за договором на здійснення аудиторських послуг, а також будь-якої залежності від третіх осіб. Вимоги до аудитора в частині забезпечення незалежності та критерії того, що аудитор не є залежним, регламентуються нормативними документами з аудиторської діяльності, а також етичними кодексами бухгалтерів . Члени групи з надання впевненості і фірм мають бути незалежними від клієнта протягом періоду виконання завдання.

Насамперед, незалежність вимагається у разі виконання  завдання з надання впевненості.

Незалежність аудитора повинна забезпечуватися як за формальними ознаками, так і з точки зору фактичних обставин.

Незалежність має такі складові ділиться на незалежність думки та незалежність поведінки.

Незалежність думки :

- слідування прийнятій програмі перевірки, вимогам стандартів аудиту та етичним професійним вимогам;

- наявність власного  судження щодо предмету професійної  уваги, яке спирається на отримані  достатні та відповідні докази  та знаходиться в межах вимог  чинного законодавства, стандартів  аудиту, прийнятій політиці внутрішнього  контролю якості аудиторських  послуг;

- свобода судження від впливу третіх осіб (навіть роботодавця або керівника групи з виконання замовлення) чи авторитетів.

Незалежність поведінки :

- поведінка – це образ життя та дій. Професійна поведінка – це прийнятий образ надання аудиторських послуг та дії, які цей образ реалізують. До професійної аудиторської поведінки нами відноситься : дії по прийняттю замовлення, спілкування з клієнтом та його персоналом, організація процесу надання професійних послуг; організація внутрішнього контролю якості послуг; система спілкування в самій аудиторській фірмі або з субпідрядниками, процедури утримання клієнта та конкуренції на ринку професійних послуг, тощо. То б то, це всі ті дії, які здійснює аудитор або керівник аудиторської фірми знаходячись та активно функціонуючи на ринку аудиту в країні.

      Слід пам’ятати, що професійну незалежність ні в якому разі не слід сприймати як можливість казати та писати все, що завгодно та робити вчинки на власні забаганки.

Слова «незалежність» може створювати непорозуміння у суспільстві. Взяте окремо слово може призвести третіх осіб до припущення, що професіонал, який здійснює професійне судження, має бути вільною від усіх економічних, фінансових та інших відносин. Це неможливо, оскільки кожен член суспільства має стосунки з іншими особами. Тому значущість економічних, фінансових та інших стосунків також слід оцінювати з огляду на те, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, обґрунтовано вважатиме вплив цих стосунків неприйнятним.[6]

Незалежність професійної думки реалізується у текстах робочих документів та висновку  аудитора, у текстах консультацій аудитором замовника або у його експертних висновках, інших документах ; у публічних чи приватних висловлюваннях в ході спілкування з персоналом замовника чи третіми особами ; у публікаціях або публічних виступах перед громадськістю чи у засобах масової інформації.

При цьому професійна незалежність думки та поведінки не повинна протирічить загально людській етиці та нормам поведінки, прийнятими у цивілізованому суспільстві

       Кодекс професійної етики аудитора в частині незалежності базується на концептуальному підході, який враховує загрози незалежності. Фірми та члени груп з надання впевненості (виконавці замовлення) беруть на себе зобов’язання визначати та оцінювати обставини та стосунки, які створюють загрози для незалежності, а також вживати відповідних заходів для усунення таких загроз чи зменшення їх до прийнятного рівня за допомогою запобіжних заходів. 

За Кодексом, на незалежність потенційно впливають загрози власного інтересу, власної оцінки, захисту, особистих та сімейних стосунків та тиску.

«Загроза власного інтересу» має місце, якщо фірма чи член групи з надання впевненості можуть отримувати вигоди внаслідок фінансового інтересу до клієнта з надання впевненості чи конфлікту власних інтересів з ним.

       «Загроза власної оцінки» має місце, якщо  продукт чи судження у попередньому завданні з надання впевненості або завданні, не пов’язаному з наданням впевненості, треба оцінити повторно, щоб отримати висновки про завдання з надання впевненості, або якщо член групи з надання впевненості раніше був директором, посадовою особою чи працівником, який міг здійснювати прямий і значний вплив на предмет завдання з надання впевненості.

       Слід розуміти, що загроза власної оцінки виникає тоді, коли аудитор прямо або опосередковано вимушений перевіряти минулі результати своєї роботи у замовника.

       «Загроза захисту» має місце, якщо фірма або член групи з надання впевненості подає чи його можуть сприймати, ніби він подає, позицію чи думку клієнта таким чином, що це може, чи сприймається, ніби може, створити загрозу для об’єктивності. Це може бути , коли фірма або член групи з надання впевненості підпорядковували своє судження судженню клієнта.

       «Загроза особистих та сімейних стосунків» має місце, якщо завдяки тісним стосункам з клієнтом, посадовими особами чи працівниками, фірма або член групи з надання впевненості занадто співчуває інтересам клієнта.

      «Загроза тиску» має місце, якщо член групи з надання впевненості утримується від об’єктивних дій чи здійснення професійного судження під загрозами, фактичними чи відчутними, з боку директорів, посадових осіб чи працівників клієнта з надання впевненості.

Усі виконавці завдання з  надання впевненості або інших  аудиторських послуг, у т.ч. і аудиторська  фірма, мають бути незалежними від  замовника протягом періоду виконання  замовлення. Для виконання завдання з надання впевненості цей  період починається, коли група з надання впевненості починає виконувати послуги з надання впевненості та закінчується, коли надається висновок з надання впевненості. Якщо очікується, що завдання з надання впевненості буде повторюватися, період виконання завдання закінчується, коли будь-яка сторона повідомляє про закінчення професійних взаємовідносин чи про надання кінцевого висновку з надання впевненості, незалежно від того, що з цього відбувається пізніше.

Група з надання впевненості зобов’язана впровадити політику та процедури, які мають надавати достатню впевненість та дотримуються незалежності там, де цього вимагають Кодекс етики та Закон України «Про аудиторську діяльність».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Вирішення етичних  конфліктів

Важливим питанням у висвітленні теми спілкування аудиторів та партнера є проблема конфлікту. Адже немає такого спілкування, де б не виникали різного роду суперечності, коли б не зіштовхувались протилежності і неоднаковості. Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення) - зіткнення протилежних тенденцій у психіці окремої людини або у відносинах двох і більше людей, а також різних груп, соціальних об’єднань, зумовлене розбіжностями у поглядах, позиціях, інтересах.[26] Для розв’язання конфлікту необхідно мати глибокі знання щодо природи, сутності, шляхів подолання кризових ситуацій, вміння застосовувати на практиці дієві способи поведінки, відповідні технології дій. Конфлікт, як вузол проблем, які потребують нагального вирішення,  по-суті, і є основою розвитку, шляхом розв’язання якого розвиваються і вдосконалюються взаємостосунки, досягаючи вищого рівня.

          У конфліктній ситуації обов’язково зіштовхуються різні позиції, відмінні уявлення, ціннісні орієнтири, а тому одна сторона не погоджується із пропозицією іншої. Сукупність мотивів і цілей суб’єктивно усвідомлюються кожною стороною і кожен опиняється перед дилемою. В такій ситуації треба не стільки виконувати чиюсь вимогу, скільки розв’язувати сукупність накопичених проблем. Крайнє загострення суперечностей робить невідкладним завдання здійснення морального вибору за умови складної боротьби мотивів.

 Для врегулювання кризової  ситуації не замінимими є прийоми  контролю над власними емоціями  і вміння сконцентрувати зусилля  задля можливості слухати інших.  При надто експресивному спілкуванні доцільно використовувати методи не рефлексивного слухання - вміння мовчати, не втручаючись у монолог співрозмовника, який зміг би подолати збудження і чіткіше сформулювати думки. У відповідь потрібно аргументувати краще власну позицію і якщо опонент помиляється, то не варто з ним погоджуватись, а продовжувати відстоювати свою позицію, підкріплюючи її відповідними аргументами.

Для вирішення етичного конфлікту  аудитор повинен тримати свою позицію згідно з прийнятою в  організації політикою. Починаючи  процес офіційного чи неофіційного розв'язання конфлікту, професійний аудитор, розглядає окремо або разом, такі складові цього процесу. До складових процесу відносяться: відповідні факти; етичні питання пов'язані з процесом; фундаментальні принципи, що стосуються цього питання; встановлені внутрішні процедури; альтернативні заходи.[6]

Розглянувши ці питання, професійний  бухгалтер визначає належні заходи, що відповідають визначеним фундаментальним  принципам. Професійний бухгалтер  також вивчає наслідки кожного з  можливих заходів. Якщо питання лишається  невирішеним, бухгалтер консультується з відповідними представниками фірми  чи організації, яка його наймає, для  отримання допомоги в розв'язанні проблеми.

В тих випадках, коли питання  стосується конфлікту з організацією або в організації, професійний  бухгалтер повинен розглянути можливість обговорення з найвищим управлінським  персоналом організації, наприклад, з  членами Ради директорів або комітету з аудиту.

Документування суті проблеми та подробиць проведених обговорень або прийнятих рішень стосовно справи може служити інтересам самого професійного бухгалтера.

Якщо не вдасться розв'язати  важливий конфлікт, аудиторові може виявитись  необхідним отримати пораду відповідного професійного органу або радників з  правових питань для розв'язання етичних  проблем без порушення конфіденційності. Так, професійний бухгалтер може викрити факт шахрайства, розкриття  якого порушить відповідальність професійного бухгалтера щодо дотримання конфіденційності. В такому випадку професійний  бухгалтер повинен звернутися за правовою порадою і визначити, чи існує вимога щодо розкриття цього  виявленого факту.

Якщо всі належні можливості вичерпані, а етичний конфлікт залишається  невирішеним, професійний бухгалтер  повинен, якщо це можливо, відмовитись  від подальшого вирішення питання, що спричинило конфлікт.

Професійний бухгалтер може визначити, що за таких обставин йому краще вийти з групи з виконання  завдання, чи взагалі відмовитись  від виконання завдання, або ж  звільнитись з фірми чи організації, що наймає його.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

      Від дотримання етичних принципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність та  здатність виконувати  складні завдання.

Підприємства України, що займаються аудиторською діяльністю в  період економічної нестабільності також переживають тяжке становище.

Результати проведеного  дослідження теми «Принципи аудиту і професійна етика аудитора»  дають підставу зробити такі висновки:

• аудит є обов'язковою  частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни;

• особливістю бухгалтерської професії є прагнення досягти  багатьох спільних цілей унаслідок  дотримання певних фундаментальних  принципів;

•   Кодекс етики професійних  бухгалтерів дає відповідні рекомендації, які конкретно визначають критерії поведінки, специфічні для даної професії;

•  Згідно з Кодексом цілі аудиторської професії полягають у  наданні професійних послуг відповідно до стандартів професії, в досягненні найкращих результатів діяльності і в цілому у задоволенні громадських  інтересів;

• обов’язок представників  професії перед суспільством може іноді видаватися таким, що суперечить безпосереднім особистим інтересам ;

• нагальною потребою сьогодні є зацікавленість громадськості  в формуванні професіонала, який-би міг виступати експертом щодо фінансового стану підприємства та реальності показників його фінансової звітності. Значущість такого фахівця, який мав-би довіру від суспільства  та захистити інтереси власника без  порушень інтересів всіх ділових  партнерів значно зростає. характерною  рисою професії аудитора є прийняття  відповідальності перед громадськістю. Що стосується бухгалтерів і аудиторів, то для них громадськість охоплює  насамперед клієнтів, кредиторів, уряди, роботодавців, працівників, інвесторів, ділові та фінансові кола, а також  інших осіб, що покладаються на об'єктивність і чесність професійних бухгалтерів  з метою підтримки впорядкованого ведення комерційної діяльності і її контролю. Ця довіра покладає на професійних бухгалтерів і аудиторів  відповідальність перед інтересами громадськості. Громадські інтереси визначаються як колективний добробут співтовариства людей та організацій, що їм надають послуги професійні аудитори ;