Предмет та методи бухгалтерського обліку

     Конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгалтерського обліку є специфічними для економічної науки. Розрізняють прийоми документалістики, двоїсті, органолептичні та балансово-звітні.

     Прийоми  документалістики  полягають  у  суцільному  безперервному  документуванні господарських операцій, які відображаються в бухгалтерському обліку суб’єкта підприємницької діяльності. Первинною  процедурою  обліково-аналітичного  процесу  є  оформлення господарських операцій юридично достовірним документом на папері  чи  іншому носії інформації. Виходячи з контрольних функцій бухгалтерського обліку первинна документація підлягає юридичній перевірці  на  правомочність  і  достовірність  за  формою та  змістом (із застосуванням прийомів юридичного обґрунтування), взаємному контролю операцій і логічному контролю. За допомогою документації в бухгалтерському обліку  відображають обіг капіталу, його використання, заощадження та збільшення. Крім того, за документацією можна здійснювати первинне спостереження за відображеними господарськими операціями, у ній закріплюється матеріальна відповідальність працівників за отримані цінності, відображається оплата праці працівників.

     Розрахунково-аналітичні прийоми застосовують у бухгалтерському обліку з метою оцінювання господарських операцій в єдиному грошовому  вимірнику,  а  також  натуральних,  трудових  та  інших  вимірниках об’єктів обліку.

     Двоїсті прийоми передбачають відображення структури капіталу та його використання у процесі обігу під час здійснення господарської діяльності,  тобто  подвійне  відображення  господарських  операцій у системі бухгалтерського обліку. Для цього застосовують прийоми класифікації системи рахунків бухгалтерського обліку господарської діяльності та їх групування за економічно однорідним змістом і призначенням. Прийоми аналітичного та синтетичного групування даних обліку застосовують для деталізації та узагальнення інформації про господарську діяльність з метою активного впливу на неї через систему управління.

     Органолептичні (від  грецьк.  organon -  знаряддя,  інструмент) прийоми застосовують для контролю правильності даних обліку цінностей, здійснення інвентаризації, контрольних замірів робіт вибірковими та суцільними спостереженнями господарських операцій, коштів і матеріальних цінностей[19, c.159]. У бухгалтерському обліку ці прийоми застосовують у разі передавання грошей або матеріальних цінностей від  однієї  матеріально  відповідальної  особи  до  іншої,  приймання товарів від постачальників та в деяких інших випадках (наприклад, у разі стихійного лиха чи пожежі).

     Балансово-звітні прийоми передбачають узагальнення даних бухгалтерського обліку на певну дату для підбиття підсумку фінансово-господарської діяльності, обчислення податків, розрахунків із бюджетом, оплати праці працівників, розрахунків із контрагентами тощо.

     При цьому здійснюють синтезування даних  обліку в Головній книзі, балансове  відображення  стану  капіталу  на  звітну  дату (його  наявність  і  розміщення),  звітне  узагальнення  господарської  діяльності.

     Зміст цих методичних прийомів визначається інформаційними, контрольними та загальноекономічними функціями бухгалтерського обліку в мікро-та макроекономіці, а також національним законодавством і нормативно-правовим регулюванням органів державного управління економікою.

     Метод бухгалтерського обліку складається з ряду елементів, головні з яких[21, c.82]:

     1) документація;

     2) інвентаризація;

     3) рахунки;

     4) подвійний запис;

     5) оцінка;

     6) калькуляція;

     7) баланс;

     8) звітність.

     Практичне використання кожного з них обумовлене відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими і затвердженими державними органами. Зупинимося на їхній характеристиці.

     Документація  являє собою відображення господарських  операцій у визначених носіях інформації - на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, перфострічках, дискетах); це письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

     Інвентаризація  - це спосіб перевірки в натурі наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру й оцінки всіх залишків господарських засобів і порівняння з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація - це спосіб бухгалтерського обліку майна, коштів підприємства, що забезпечує відповідність облікових даних їх фактичній наявності.

     Рахунки (бухгалтерські) - призначені для обліку наявності і руху господарських засобів, коштів та їх джерел.

     Подвійний запис. Уперше сутність подвійного запису було розкрито й логічно обґрунтовано в праці італійського математика Луки Пачолі, надрукованій 1494 р. під назвою "Трактат про рахунки і записи". Звідси поняття "подвійна італійська бухгалтерія". Пачолі називають батьком системи подвійної бухгалтерії. Першу друковану працю з бухгалтерії було невдовзі видано іншими мовами, тож вона породила чимало наслідувачів у Німеччині, Франції, Англії. Одну з таких робіт було перекладено російською мовою за правління Петра Першого.

     Система подвійного запису, вихідні позиції  якої було викладено Пачолі, витримала  іспит часом і ось уже понад 500 років використовується (в тих чи інших варіантах) всюди, де необхідний систематичний облік господарської діяльності. Подвійний запис - це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків.

     Подвійний запис випливає з економічної  суті відображення операцій. Кожна  господарська операція викликає зміни  у двох видах господарських засобів, грошових коштів, або у двох видах  джерел, або в одному виді засобів чи коштів, і в тій же сумі змінюється відповідний вид джерел.

     Розглянемо  використання подвійного запису для  відображення на рахунках початкового сальдо і визначення сальдо на активних, пасивних і активно-пасивних рахунках.

     Приклад.

     І. Сальдо на 1.03.09 р.:

     на  дебеті рахунка "Каса" - 30 грн.

     на  дебеті рахунка "Поточні рахунки  в національній валюті" - 1 500 000

     на  дебеті рахунка "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

      (оптова база № 1)         - 200 000

     на  кредиті рахунка "Розрахунки з  постачальниками та підрядниками"

     (магазин  № 5)               - 640 000

     II. Господарські операції за березень 2009 р.

     1) 3 рахунка "Поточні рахунки в національній валюті" надійшло до каси підприємства на господарські потреби 600 грн. (грошей в касі збільшилося на 600 грн., на поточному рахунку в національній валюті зменшилося на 600 грн.).

     2) Надійшло на склад матеріалів від оптової бази № 1 на 180 000 грн. (матеріалів на складі збільшилося на 180 000 грн., заборгованість підприємства, на яке надійшли матеріали, збільшилася на 180 000 грн.).

     3) Перераховано з рахунка "Поточні рахунки в національній валюті" магазину № 5 600 000 грн. за товари (на рахунку грошей зменшилося на 600 000 грн., й водночас кредиторська заборгованість перед магазином № 5 зменшилася на 600 000 грн.).

     III. Відображення на бухгалтерських рахунках початкового сальдо (на 1.03.09 р.), господарських операцій за березень і визначення сальдо на 1 квітня 2009 р. Представлено в додатку 1.

     Оцінка - це відображення об'єктів бухгалтерського  обліку в єдиному грошовому вимірнику  з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

     Для відображення бухгалтерського обліку та звітності майно і господарські операції оцінюються у національній грошовій одиниці України способом підсумовування витрат.

     Записи  у бухгалтерському обліку на валютних рахунках підприємства, а також операцій в іноземній валюті здійснюються в національній грошовій одиниці України (в гривнях) у сумах, які визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України, що діє на момент здійснення операцій. Водночас зазначені записи здійснюються у валюті розрахунків і платежів (за кожною іноземною валютою окремо).

     Калькуляція - це латинський термін, що означає "набирати", тобто набирати витрати з метою визначення собівартості продукції та послуг як в цілому, так і поодинці. Собівартість є базою для визначення ціни виробничої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

     Бухгалтерський  баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов'язання і власний капітал на певну дату.

     Бухгалтерська фінансова звітність - це система взаємопов'язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства, організації, установи за визначений період і є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

     Бухгалтерська фінансова звітність має відображати  наростаючим підсумком (за перший квартал плюс за другий, третій і четвертий - одержуємо за рік) майновий та фінансовий стан підприємства, установи, результати господарської діяльності за звітний період і грунтуватися на даних синтетичного та аналітичного обліків.

     Типові  форми бухгалтерської звітності  та інструкції про порядок їх заповнення розробляються і затверджуються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом із статистики України, які є керівними органами бухгалтерського обліку в управлінні економікою.

     Держкомстат України:

1. загальне керівництво господарським обліком та статистикою
2. Встановлює єдину методологію розрахунків показників
3. Уніфікує форми звітності в Україні
4. Розробляє та затверджує єдині форми первинного обліку
5. Здійснює загальне керівництво галузевими питаннями первинного обліку

     Міністерство  фінансів України:

1. Здійснює методологічне керівництво бухгалтерським обліком та звітністю;
2. Керує розробкою типових форм, планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ;
3. Розробляє Національні стандарти бухгалтерського обліку;

       Міністерство фінансів України  також розробляє Національні стандарти бухгалтерського обліку на виконання програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів з обов'язковою реєстрацією їх у Міністерстві юстиції України.

     Міністерства  й відомства за погодженням з  Мінфіном і Держкомстатом України можуть встановлювати додаткові спеціалізовані форми бухгалтерської звітності. Забороняється вимога подання бухгалтерської звітності за формами, не затвердженими в установленому порядку, а також за невстановленими адресами. Місячну, квартальну і річну бухгалтерські звітності складають підприємство, організація, установа, в яких відображається склад майна та джерела їх формування, включаючи майно виробництв, філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, виділених на окремий баланс. Об'єднання, до яких належать підприємства, складають самостійний баланс. Централізована бухгалтерія, що обслуговує підприємства, установи, складає фінансову звітність, у якій відображаються результати господарської діяльності, склад майна цих підприємств, установ та джерела його формування. Міністерства, до сфери управління яких належать підприємства, установи загальнодержавної власності, а також органи, у віданні яких перебувають підприємства, установи республіканської (Республіка Крим) та комунальної власності, складають зведену квартальну і річну бухгалтерську звітність. Для всіх підприємств звітним роком вважається період з 1 січня по 31 грудня включно.

     Для підприємств, організацій, установ, що створюються, першим звітним роком  вважається період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня включно, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня, - по 31 грудня наступного року включно.

     Дані  наступного балансу мають відповідати  даним затвердженого заключного балансу за період, що передує звітному, розбіжності мають бути пояснені. Зміни даних бухгалтерської звітності внаслідок їх перекручення, що належать як до поточного, так і до минулого років (після затвердження цієї звітності), здійснюються у тому звітному періоді, в якому були виявлені перекручення. Виправлення помилок у бухгалтерській звітності (стандарт б) підтверджується підписом посадових осіб, які підписали її раніше, із зазначенням дати виправлення. У формах звітності з'явилися зміни, що відповідають вимогам зовнішніх користувачів (кредиторів, інвесторів, акціонерів), податкових інспекцій і міжнародній практиці.