Інтеграція  видів обліку сприяла також підвищенню оперативності бухгалтерського обліку. Так, дані оперативного та бухгалтерського обліку, одержані з одного носія інформації, дозволяють більш оперативно узагальнювати облікові дані (наприклад, калькулювати собівартість продукції).

     Заслуговує  на увагу досвід колишньої НДР  з інтеграції обліку. В них були інтегровані два види обліку —  бухгалтерський та статистичний —  і більш 20 років функціонувала  єдина система обліку та статистики як замкнута інформаційна система.

     Поряд з інтеграцією більш чітко  виділяються кордони між окремими видами обліку в частині предмета, об'єкта, мети, методів та інших особливостей, що характеризують той чи інший вид  обліку.

     Застосування  в обліку ЕОМ сприяє створенню єдиної системи господарського обліку, інтеграції усіх видів обліку (але це зовсім не означає відсутність їх теоретичної диференціації), а також розвитку у цій системі нових видів обліку. Так, передбачається формування прогностичного (очікуваного) обліку для виявлення, вивчення та відображення господарських операцій, що можуть мати місце в результаті відхилень від установлених параметрів.

     Прогностичному  обліку належить велике майбутнє, оскільки він дозволяє максимально наблизити  облік до потреб управління, дати готові варіанти ефективних управлінських рішень. Це, в свою чергу, дасть можливість у майбутньому запобігти небажаним господарським операціям, що викликають перебільшення матеріальних та трудових ресурсів.

     До  прогностичного обліку належать методи прогнозування, що використовуються у статистиці, а також економіко-математичні методи на базі даних оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку (кожного окремо і в цілому). Для прогностичного обліку можуть використовуватись носії інших видів обліку, але в них мають бути передбачені реквізити для прогностичного обліку. Відразу можуть наводитись і висновки (варіанти управлінських рішень), але за відповідний період їх доцільно узагальнювати у спеціальних регістрах (на окремих носіях).

     Питання щодо інтеграції та диференціації обліку актуальне і дискусійне.

     В основному можливо виділити чотири теоретичні рішення інтеграції видів  господарського обліку:

• використання обчислювальної техніки зітре грані між видами обліку і здійсниться їх інтеграція на основі одноразового введення даних та багаторазового їх використання (В.І.Подольський);
• використання обчислювальної техніки призведе лише до інтеграції збору та обробки інформації (В.П.Астахов);
• здійсниться лише інтеграція збору первинних даних про господарські операції (В.Г.Макаров);
• органічно будуть об'єднані (але не ліквідовані) три види обліку в систему, яка дозволить одержувати більш цінну інформацію і підняти її на більш високу якісну щоглу (П.П.Німчинов, В.Ф.Палій).

     Проблема  інтеграції обліку особливо важлива для рішення найголовнішого питання теорії обліку — визначення форми бухгалтерського обліку або системи господарського обліку в умовах його комп'ютеризації”[18, c.14]. 

 

  Розділ 2. Теоретичні засади бухгалтерського  обліку 

2.1. Предмет бухгалтерського обліку

 

     Розвиток  бухгалтерського обліку в колишньому Радянському Союзі почався приблизно у 30-х роках. Але далеко не одразу тут з’явилося чітке визначення предмету бухгалтерського обліку, і тим більше — економічної сутності активів.

     В усіх роботах 30-х років предмет  бухгалтерського обліку висвітлювався  досить істотно, але достатньої чіткості в характеристиці цієї важливої категорії  науки про бухгалтерський облік  тоді ще досягнуто не було. Поняття  активів як таких ще взагалі не існувало, і вони, природно, не знаходили місця у визначенні предмету бухгалтерського обліку.

     Мабуть, найбільш вдалим визначенням предмету бухгалтерського обліку можна вважати  формулювання О. І. Лозинського: “Предметом бухгалтерського обліку… є елементи процесу соціалістичного відтворення в окремих радянських підприємствах у їхній грошовій оцінці”[24, c.70]. Тут фігурує поняття “елементи процесу відтворення”, яке пізніше буде уточнене, і тоді, нарешті, з’явиться поняття “актив”.

     Більш чітко предмет бухгалтерського обліку в ті роки був схарактеризований П. Н. Василенко, де вже фігурувало поняття активів, яке отримало назву “засоби господарства”[27, c.159]. Приблизно такої ж точки зору притримувався і Р. Я. Вейцман: “Предметом облікового спостереження є стан господарських засобів і господарські процеси”[32, c.14].

     Але по деяких питаннях у роботах цих  авторів спостерігався регрес. Так, деякі з них пізніше відмовились  від включення господарських  засобів до предмету бухгалтерського  обліку, обмежившись лише “господарською діяльністю”[32, c.28].

     У 50-х роках розвиток бухгалтерського  обліку як науки у колишньому СРСР отримав новий поштовх, а разом  із цим почалися нові спроби дати визначення предмету бухгалтерського обліку і, зокрема, активам підприємства.

     Після декількох невдалих варіацій на тему “предмет бухгалтерського обліку” у його визначенні міцно закріпилися активи (у вигляді “господарських засобів” або “засобів господарювання”)[29, c.64]. Але поки що нікому не спадало на думку чітко та однозначно визначити, що саме потрібно відносити до цих “господарських засобів”.

     У 60-х – початку 70-х років, які  закінчили собою “новаторський” етап розвитку радянського бухгалтерського  обліку, були остаточно сформульовані  всі ідеї радянських вчених з приводу  господарських засобів підприємства.

     Якщо  аналізувати зміст усього вищесказаного  з приводу розвитку активів у  радянській бухгалтерській практиці, то потрібно зазначити, що саме поняття  “активи”, якщо можна так висловитись, дуже “капіталістичне”. За соціалістичної моделі економіки воно знаходилося трохи не при справах. Все соціалістичне народне господарство розглядалося, як одне гігантське підприємство, визначення “господарських засобів” були досить примітивними у порівнянні із західними аналогами.

     Таким чином, бухгалтерський облік не відображав реальної вартості активів, а сама звітність давала спотворені показники та була непридатна для користувачів.

     Ситуація  кардинально змінилася лише внаслідок  реформування системи бухгалтерського  обліку вже незалежної України.

     Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання, зокрема вивчення стану й використання коштів підприємства у процесі господарської діяльності.

     Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має певне майно - господарські засоби (будівлі, споруди, матеріальні ресурси,  устаткування),  які  утворюються  за  рахунок  певних  джерел (прибутку, позичених коштів, вкладень засновників).

     Процес  виробництва (створення)  суспільного продукту  здійснюється в межах виробничої сфери. У бухгалтерському обліку відображуються матеріали, трудові та фінансові затрати на його виробництво.

     Створений  у  процесі  виробництва  суспільний  продукт  підлягає розподілу. Одна його частина йде на відтворення предметів і засобів праці (основних), друга - на оплату праці робітників і службовців, на  створення  загальнодержавних  фондів  споживання (пенсійного та ін.).

     Для забезпечення безперервності процесу  виробництва створений суспільний продукт підлягає обміну (реалізації). У процесі реалізації суспільного продукту виникають витрати, пов’язані з його транспортуванням, зберіганням та реалізацією.

     Зі  сфери товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу споживання. Виробниче споживання - це використання частини суспільного продукту у вигляді засобів виробництва. Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери (оборони, культури та ін.).

     Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, витрати й результати господарської діяльності підприємства.

2.2. Методи бухгалтерського обліку

 

     Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку.

     Загальнонаукові та конкретно-емпіричні методичні  прийоми, що сформувались у бухгалтерському обліку, наведені в додатку 2.

     До  загальнонаукових методичних прийомів належать аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація.

     Аналіз (від грецьк. analysis - розкладання, розчленування) - прийом  дослідження,  який  передбачає  вивчення  предмета  уявним  або практичним розчленуванням його на складові (частини об’єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожну з виокремлених частин аналізують окремо в межах одного цілого (наприклад, здійснюють аналітичний облік будинків, споруд, машин і обладнання на синтетичному рахунку 10 «Основні засоби») [19, c.154].

     Синтез (від грецьк. synthesis - сполучення, поєднання, складання) - прийом вивчення об’єкта в цілісності, єдності та взаємозв’язку його частин. У бухгалтерському обліку синтез пов’язаний  із синтетичним обліком, оскільки дає змогу об’єднати об’єкти, розчленовані у процесі  господарської діяльності,  встановити  їх  зв’язок  і пізнати предмет як єдине ціле (нематеріальні активи, матеріали, готова продукція та ін.) [19, c.155].

     Індукція (від лат. induction - наведення) - прийом дослідження, за яким загальний висновок про ознаки множини елементів об’єкта роблять на основі вивчення не всіх ознак, а лише частини елементів цієї множини, тобто узагальнення висновків від окремого до загального (коли облік дебіторської заборгованості здійснюють за даними спочатку аналітичного, а потім синтетичного обліку) [19, c.155].

     Дедукція (від лат. deduction - виведення) - прийом, за яким спочатку досліджують стан об’єкта в цілому, а вже потім його складових, тобто  висновки  конкретизують  від  загального  до окремого (коли облік дебіторської  заборгованості  здійснюють  за даними  спочатку синтетичного, а потім аналітичного обліку).

     Аналогія (від грецьк. analogia - відповідність) - прийом, за допомогою якого одні об’єкти пізнають на основі їх подібності з іншими[19, c.156].

     Ґрунтуючись на подібності окремих сторін різних об’єктів, прийом аналогії є основою моделювання, яке застосовують, зокрема, у побудові  аналітичного й  синтетичного бухгалтерського обліку  знарядь і об’єктів праці.

     Моделювання (від лат. modulus - міра, зразок) - прийом наукового пізнання, що ґрунтується на заміні об’єкта чи явища, які вивчають, на їх аналоги, моделі, котрі мають істотні прикмети оригіналу[19, c.157]. У бухгалтерському обліку такими моделями є міжнародні та національні стандарти.

     Абстрагування (від лат. аbstrahere - відволікати) - прийом, що передбачає перехід від конкретних об’єктів до загальних понять і законів розвитку (наприклад, коли перевіряють стан контролю трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки по підприємству загалом).

     Конкретизація  (від лат.  соncretus - густий, твердий) - прийом дослідження об’єктів в усій їх різнобічності, якісній багатогранності значень реального існування (на відміну від абстрактного) [19, c.158]. При цьому досліджують стан об’єктів за певних конкретних умов їх існування та  історичного  розвитку. Прикладом  застосування  цього  прийому може  бути  виявлення  у  процесі  обліку  непродуктивних  витрат  за місцями їх утворення - підрозділами підприємства.

     На  основі загальнонаукових методів дослідження явищ, які відбуваються в господарській діяльності й відбиваються в бухгалтерському обліку, сформувались емпіричні методичні прийоми, що грунтуються на досвіді розвитку обліку та його застосування у практичній діяльності людей. Це  забезпечує поєднання  теорії бухгалтерського обліку як науки та його прикладної частини - обліку капіталу та його використання суб’єктами підприємницької діяльності.

     Конкретно-емпіричні  методичні прийоми бухгалтерського  обліку сформувалися на основі загальнонаукових у результаті багатовікового розвитку. Їх застосовують не як констатацію результатів спостереження (наприклад, про перевищення витрат виробництва порівняно з передбаченими нормами); вони не є пізнанням економічних процесів. Бухгалтерський облік лише тоді виконуватиме покладені на нього функції, коли групуватиме інформацію про господарські процеси за ознаками, необхідними для управління виробництвом і маркетингом, сприятиме збільшенню капіталу суб’єктів підприємництва.