2. П(С)БО, що налічує 34 положення [10 - 17].

     3. Інструкції НБУ № 3 та №  7.

     Положення стандартів бухгалтерського обліку – це документи, в яких містяться стандартні вимоги до методів і процедур ведення бухгалтерського обліку. Положення стандартів бухгалтерського обліку, як правило, співпадають з принципами бухгалтерського обліку, закріпленими в П(С)БО 1 [10]. Національні стандарти, які регулюють облікові правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки та надання облікової інформації щодо оборотних активів, базуються на МСБО [6] та не суперечать їм. Існуючі  в Україні стандарти дають свободу вибору методів обліку, тому бухгалтерські записи часто залежать від обраного методу. Вони описують проводки за кожним можливим методом, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємства залежно від специфіки його діяльності. А бухгалтер обирає потрібні йому проводки відповідно до облікової політики.

     Бухгалтерські стандарти, інструкції і методичні  вказівки визначають лише способи відображення в обліку наслідків тих або  інших господарських операцій, але  не порядок їх здійснення. Останні  встановлюються законодавчими актами [2]. Але часто нормативно – правові акти містять норми, які стосуються не тільки здійснення бухгалтерських записів, але й руху матеріальних і фінансових потоків.

1.2. Бухгалтерський облік як підсистема  господарського обліку

     На  ранніх стадіях розвитку суспільства  потребу в організації виробництва і торгівлі задовольняв відносно простий облік, який полягав у веденні облікових книг. З ускладненням і збільшенням виробництва та торгівлі такий облік вже не міг забезпечувати потреби щодо управління великими земельними господарствами, підприємствами, торговельними компаніями, морехідними та страховими компаніями, банками. Також неможливо було здійснювати контроль за їх діяльністю. Саме це зумовило формування у XIII—XIV сторіччі бухгалтерського обліку (від німецької Buch — книга, halten — тримати), який характеризувався складною системою методів і прийомів його ведення.

     Бухгалтерський  облік здійснювався в основному  в окремих промислових та торговельних господарствах і не надавав загальної  картини господарювання в цілому по державі. Це призвело до появи у XVIII сторіччі статистичного обліку, статистики (від латинської Status — статок), спочатку "державознавства", тобто збору необхідних для управління державою даних про населення, доходів і видатків тощо. В подальшому статистику почали відносити до особливої науки, а статистичний облік, що забезпечував її необхідними даними, використовувати для проведення статистичних досліджень про господарську діяльність.

     З ускладненням промислового виробництва, розвитку системи банків і торговельних фірм бухгалтерський і статистичний облік вже не могли забезпечувати потреби щодо оперативного керівництва господарством, що зумовило на початку XIX сторіччя виділення нового виду господарського обліку — оперативного.

     Розглянуті  три види господарського обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — удосконалюються і застосовуються в наш час. В Україні вони являють собою єдиний господарський облік.

     Найбільш  простий за характером ведення оперативний (оперативно-технічний) облік. Йому підлягають окремі господарські і технічні операції. За допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід працівників на роботу, рівень температури плавки у печах тощо. Оперативний облік ведеться не в цілому по господарству, а за окремими операціями у розрізі дільниць — цех, бригада, ланка, зміна. Причому оперативні дані в основному лише фіксуються і не узагальнюються в цілому по підприємству. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше в трудових.

     Грошові вимірники не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси).

     Головним  завданням оперативного обліку є  швидка (оперативна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином, таких, як спостереження господарських та технологічних операцій та їх реєстрація. Саме відображення господарських операцій безпосередньо у процесі їх здійснення дозволяє оперативно їх контролювати та управляти ними.

     Таким чином, оперативний (оперативно-технічний) облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю окремих господарських  та технічних операцій безпосередньо  в процесі їх здійснення з метою  оперативного керівництва ними.

     Статистичний  облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробництва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добробуту, охорони здоров'я тощо).

     При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та вибіркові спостереження, відносні та середні величини, динамічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації статистикою широко використовуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Дані статистичного обліку застосовують також для перспективного планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому.

     Для управління господарською діяльністю в сучасних умовах даних оперативного та статистичного обліку недостатньо. Необхідний постійний, безперервний, абсолютно  достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю господарську діяльність і який дозволяє на основі узагальнення результатів господарської діяльності приймати конкретні управлінські рішення по її здійсненню як в цілому по підприємству, так і по окремих його підрозділах. Таким обліком є бухгалтерський.

     Бухгалтерський  облік — це спосіб безперервного повного відображення господарської діяльності підприємства, організації, установи, вираженого в грошових одиницях, з метою забезпечення керівництва необхідною інформацією.

     До  особливостей бухгалтерського обліку слід віднести:

• безперервне, повне і послідовне відображення господарських засобів та операцій (що дозволяє отримати всебічну картину господарської діяльності підприємства, організації, установи);
• обов'язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій (зазначене підтвердження здійснення господарської операції є єдиним джерелом облікової інформації);
• узагальнення даних у грошовому виразі;
• використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки, подвійний запис тощо).

     У свою чергу бухгалтерський облік  поділяється на фінансовий і управлінський.

     Фінансовий  облік ведуть усі підприємства, організації, установи. Він має забезпечувати повне і комплексне відображення господарської діяльності за відповідний звітний період, стан фінансової звітності. Фінансовий облік і звітність регулюються в Україні Міжнародними стандартами, державними регламентами різних рівнів, а його дані використовуються внутрішніми і зовнішніми споживачами.

     Управлінський облік ведеться підприємствами для  забезпечення власних потреб в інформації усіх рівнів управління і є комерційною таємницею конкретного підприємства.

     В узагальненому вигляді класифікацію господарського обліку подано на рис. 1.1.

     Господарський облік являє кількісне відображення і якісну характеристику процесів господарської  діяльності з метою ефективності керівництва та управління цими процесами.

     Виникнення  господарського обліку пов’язане з потребою управління матеріальним виробництвом.

     Бухгалтерський  облік – це впорядкована система  збору спостережень, реєстрації та обробки інформації в грошовому  виразі про майно, зобов’язання і  господарські операції господарюючого суб’єкту  та їх рух шляхом суцільного, безперервного та документального обліку. 

     Рис. 1.1. Види господарського обліку 

     Процес  обліку складається з декількох  етапів:

1. спостереження за господарськими явищами та процесами;
2. їх вимірювання в певних числових показниках;
3. реєстрація та групування одержаної інформації за зарання прийнятою і обґрунтованою системою.
4. узагальнення одержання облікових показників як кінцевий етап облікового процесу.

     Об’єктами бухгалтерського обліку є активи підприємства (майно, тобто основні та оборотні засоби, нематеріальні активи, фінанси); власний капітал (статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, інше); зобов’язання (дебіторська та кредиторська заборгованість); господарські операції, які викликали зміни в складі майна та зобов’язань.

     В процесі бухгалтерського обліку вирішуються наступні завдання:

• формування повної і достовірної інформації про діяльність, яка необхідна користувачам;
• забезпечення контролю за дотриманням законодавства при здійсненні господарської діяльності та їх цілеспрямованості;
• своєчасне попередження негативних явищ фінансово-господарської діяльності;
• виявлення внутрішньовиробничих резервів, їх мобілізація та ефективне використання з метою отримання прибутку;

-        оцінка фактичного використання виявлених резервів.

     За  словами А. М. Кузьминского застосування електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) в обліку сприяло інтеграції окремих видів обліку, особливо оперативного (оперативно-технічного) і бухгалтерського. Це визначилось головним чином у використанні одного носія інформації для отримання даних з різних видів обліку [18, c.12].

     “Автоматизоване збирання, обробка та надання керівництву  оперативної інформації дозволяють:

     — узагальнити її за місяць;

     — робити її постійною, систематизованою;

     — підвищити її точність і достовірність.

     Таким чином, оперативний облік у результаті інтеграції із статистичним, бухгалтерським стає більш точним, достовірним, постійним, систематизованим, тобто за цими параметрами він, також як і статистичний, наближається до бухгалтерського. Але в той же час оперативному обліку властиві свої мета, завдання, прийоми, методи.