Поточні зобов’язання підприємства

Державний комітет статистики

НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

кафедра бухгалтерського обліку

К У Р С О В А   Р О Б О Т А

на тему: «Поточні зобов’язання підприємства»

                                                                                                      Виконавець: студент гр. ОАд07.01/1                                                                            

Уланова О.О.

___________________

          (підпис)

Керівник:  к.е.н., доц. Пилипенко  О.І.

___________________

          (підпис)

“______”_________2010 р.

2010 р.

Зміст

ВСТУП

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання – це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

На сьогоднішньому етапі розвитку підприємницької діяльності роль бухгалтера не зводиться тільки до чіткого виконання інструкцій і вказівок. Законом України ″Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні″ бухгалтеру надається широке поле для професійної творчості, розвитку його професійної думки. Я обрав тему для курсової роботи ″Облік поточних зобов’язань″ тому що для мене, як майбутнього бухгалтера, вона має дуже велике значення. Бухгалтер веде облік операцій що відбуваються на підприємстві і як на мій розсуд найважливішою частиною обліку є облік саме поточних зобов’язань, тому що неможливе існування підприємства в якого не було б поточних зобов’язань і бухгалтер обов’язково повинен вміти вести їх облік.

На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності існують зобов’язання підприємства перед постачальниками, підрядчиками, працівниками, за короткострокові та довгострокові кредити, учасниками та ін. - всі ці зобов’язання є поточними.

До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший).

Статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

1.1.           Єкономічна сутність зобов’язань

Зобов'язання (Liabilities) – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Перефразовуючи відомий вираз, можна сказати, що жити із зобов’язаннями погано, але й без них не виходить. Наявність зобов’язань є нормальним станом будь-якого діючого підприємства, установи або організації (далі - підприємства). Важливо не те, чи має підприємство зобов’язання (заборгованість) перед іншими особами, а те, який обсяг цих зобов’язань, чи перевищують вони активи підприємства, чи ні.

Погашення зобов'язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню).

1.2. Класифікація та характеристика видів зобов’язань

Зобов’язання бувають різні і з причин їхнього виникнення, і за строками погашення. Не можна їх всі "звалювати в купу" та показувати загальною сумою. Для користувача фінансовою звітністю підприємства дуже важливо не тільки яка сума зобов’язань підприємства, але й причина їхнього виникнення, строки погашення та перед ким вони, ці зобов’язання, виникли. Погодьтеся, що існує значна різниця між зобов’язаннями, які необхідно погасити негайно (протягом дня) або найближчим часом (протягом поточного місяця), і зобов’язаннями, які необхідно погасити протягом декількох років. Також значна різниця існує між зобов’язаннями перед юридичними особами або працівниками підприємства й зобов’язаннями перед бюджетом. Ці порівняння можна продовжити, але й зазначених уже досить, щоб зрозуміти необхідність у класифікації й окремому обліку різних зобов’язань підприємства.

Відповідно до вимог П(С)БО 11 зобов’язання підприємства повинні бути розділені на:

1) довгострокові;

2) поточні;

3) забезпечення;

4) непередбачувані зобов’язання;

5) доходи майбутніх періодів.

Розглянемо кожний із зазначених видів зобов’язань окремо.

Довгострокові зобов’язання

До довгострокового відносяться зобов’язання, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців з дати балансу. Але існують нюанси. З’ясуємо, які ще зобов’язання в тлумаченні П(С)БО 11 відносяться до довгострокових.

Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був більше, ніж дванадцять місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Наступний нюанс стосується довгострокових зобов’язань за кредитним договором, за яким існує зобов’язання підприємства погасити його на вимогу кредитора в найкоротший термін у випадку, якщо підприємство порушує певні умови кредитування, які стосуються його фінансового стану. Як такий, такий договір відноситься до довгострокових, але у випадку порушення підприємством умов його кредитування в кредитора з’являється право зажадати негайного погашення підприємством кредиту. Ми не знаємо, скористається кредитор своїм правом вимоги негайного погашення кредиту, чи ні, але в такій ситуації формально, за строком погашення, такий кредит не відповідає критеріям довгостроковості. Як бути? Відповідно до вимог П(С)БО 11 такий договір продовжує значитися як довгостроковий, якщо:

…позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Всі довгострокові зобов’язання в П(С)БО 11 розділені на чотири групи:

1) кредити банків;

2) інші фінансові зобов’язання;

3) відстрочені податкові зобов’язання;

4) інші зобов’язання.

Таке групування довгострокових зобов’язань не відповідає тому групуванню, що дане в Плані рахунків, затвердженому на два місяці раніше П(С)БО 11. Нагадаємо, що в Плані рахунків для відображення довгострокових зобов’язань виділений найменший за кількістю рахунків п’ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці 1 даний розподіл рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов’язань підприємства, запропонованого П(С)БО 11.

Таблиця 1