Поняття про довгострокову дебіторську заборгованість і організація її обліку

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: 

• об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації та орендар зобов’язаний придбати об’єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
• сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об’єкта лізингу;
• якщо у лізинг передається об’єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об’єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;
• майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик [16, с. 117].

При цьому, під  терміном “строк фінансового лізингу” розуміється строк від дати передання  майна лізингоотримувачу (орендарю) до дати набуття права власності  на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія  сталася раніше.

Бухгалтерський  облік операцій з фінансової оренди регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. № 181.

Згідно П(С)БО 14 оренда це угода, за якою орендар набуває  права користування необоротним  активом за плату протягом погодженого  з орендодавцем строку [3, с.4 ].

Фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов’язаних з правом користування та володіння  активом [24, с.326]. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених  нижче ознак:

1. орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;
2. орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;
3. строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;
4. теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди [16, с. 118].

Щодо орендодавця  фінансову оренду поділяють на пряму  фінансову оренду і оренду типу продажу.

Пряма фінансова  оренда - оренда, за якої орендодавець (переважно спеціалізована лізингова  компанія або банк) за дорученням підприємства-клієнта  купує власним коштом (або за рахунок  кредиту) обладнання (чи інше майно) у  постачальника, а відтак здає його в  оренду підприємству-користувачеві [24, с.326]. Відносини лізингової компанії з постачальником обладнання оформляються угодою купівлі- продажу, а з підприємством-користувачем - угодою оренди (рис. 2.1.).

Активи, які передано в оренду, відображають у балансі  орендодавця як довгострокову дебіторську  заборгованість у сумі чистих інвестицій до оренди (різниці між валовими інвестиціями до оренди і незаробленим фінансовим доходом), а в балансі  орендаря - як довгострокові зобов’язання .

Постачання обладнання Здача обладнання в оренду

Рис.2.1. Схема прямої фінансової оренди

Однак слід мати на увазі, що вартість майна, переданого в оренду, - це лише частина орендних платежів, оскільки, крім погашення  основної суми боргу (чистих інвестицій) , орендар сплачує також відсоток за використання цього активу, що є  фінансовим доходом орендодавця, тому загальна дебіторська заборгованість орендаря дорівнює валовим інвестиціям  орендодавця.

Різновидом прямої фінансової оренди є оренда із залученням позичених коштів - фінансова оренда з участю трьох сторін : орендодавця, орендаря та його кредитора.

За такої оренди орендодавець більшу частину вартості (68-80 %) придбаного обладнання оплачує  за рахунок позики, наданої йому банком або страховою компанією. Орендодавець використовує придбане обладнання як забезпечення позики і передає  його орендареві на умовах фінансової оренди, що не анулюється. Орендодавець сплачує позику 

протягом періоду оренди за рахунок отриманих орендних платежів [24, с.328].

Схематично відносини  сторін, пов’язані з фінансовою орендою, зображено на рис.2.2.

Застава майна

Рис.2.2. Взаємозв’язок сторін за фінансової оренди із залученням позичених коштів

Орендодавець  відображає інвестиції у таку оренду за вирахуванням суми боргу та відповідних  фінансових витрат, які мають бути сплачені кредитору, і визнає фінансовий прибуток від оренди на основі чистих інвестицій.

Оренда типу продажу - оренда, яка передбачає реалізацію обладнання (або іншого майна) підприємством^^ виробником чи дилером через передачу його в довгострокову оренду, що фактично означає реалізацію у кредит із розстроченням платежу (рис. 2.3.)

Постачання обладнання  і~~ і 

Орендодавець (виробник обладнання або дилер)			Орендар
			і	к

Орендні платежі Рис. 2.3. Оренда типу продажу

 

Головна відмінність  оренди типу продажу від прямої фінансової оренди - наявність валового прибутку (збитку) виробника (або дилера) активу, який є орендодавцем. У зв’язку  з цим за оренди типу продажу прибуток орендодавця складається з прибутку від реалізації майна та фінансового  прибутку у вигляді відсотків  протягом терміну оренди.

Валовий прибуток дорівнює різниці між доходом  від реалізації та його собівартістю. Цей прибуток відображають в обліку з огляду на політику підприємства щодо обліку продажу.

Прибуток від  реалізації, що відображений в оренді на початок терміну оренди, дорівнює справедливій вартості активу або (якщо прибуток менший) дійсній (дисконтова ній) вартості мінімальних орендних платежів.

Собівартість  активу, реалізованого за оренди, оцінюють, виходячи з його виробничої собівартості або балансової вартості на початок  строку оренди мінус дійсна вартість негарантованої ліквідаційної вартості [24, с.329].

Іноді орендодавець (виробник або дилер) штучно встановлює низьку ставку відсотка для залучення  клієнтів. Це може призвести до відображення надмірної частини доходу в момент продажу.

Первісні прямі  витрати, як правило, списують за рахунок  доходу на початку терміну оренди, оскільки вони пов’язані, головним чином, з отриманням прибутку від реалізації.

Чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду відображаються на субрахунку 161 “Заборгованість  за майно, що передано у фінансову  оренду” [11, с.240].

Аналітичний облік  орендних зобов’язань до надходження  ведеться відокремлено по кожному договору фінансової оренди

3. Облік одержаних довгострокових векселів

Вексельний обіг виник у загальних умовах розвитку грошового обігу, пройшов етапи  становлення, удосконалення форм і сфери застосування, перетворившись у важливий елемент ринкових економічних відносин, що створює умови уповільнення інфляційних процесів на ґрунті суттєвого скорочення потреби у готівкових грошах і обмеження їх обігу.

Ефективність  застосування векселів у господарському обороті безпосередньо пов’язана  з обліком вексельних операцій суб’єктів  підприємництва. Реформування системи  бухгалтерського обліку на основі застосування міжнародних стандартів (IAS) привело до позитивних змін в обліку операцій із векселями. Згідно з новим Планом рахунків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 року № 291, передбачено розмежування обліку довгострокових і короткострокових векселів на окремих рахунках, а для обліку векселів у національній та іноземній валюті запропоновано відкриття відповідних субрахунків [8, с.92].

Особливості обігу  векселів в Україні, видачу простих  і перевідних векселів, здійснення операцій з векселями регламентує  Закон України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 p. № 2374-ІИ.

Вексель (нім. - заміна, обмін, розмін) - це письмово оформлене  боргове зобов’язання встановленого  зразка, яке засвідчує безумовне  грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну  суму грошей власнику векселя (векселедержателю) [11, с.241].

Вексель відноситься  до цінних паперів, які характеризуються як документ, що підтверджує майнові  права, здійснення і передача яких можлива  лише при його пред’явленні.

Учасниками обігу векселів є :

• векселедавець — особа, яка отримала товар (роботи, послуги) і видала вексель (платник по векселю);
• перший векселедержатель - особа, яка передала цінності (товар тощо) і отримала вексель (отримувач грошей може виступати індосантом);
• наступний векселедержатель (індосант) В особа-власник векселя в силу здійсненого на його користь передавального надпису, яка робить на ньому наступний передавальний надпис (індосамент) ;
• особа з вексельними повноваженнями - отримувач векселя за індосаментом, є представником по отриманню платежу (власником векселя при цьому залишається індосант);
• особливий платник - особа, уповноважена оплатити вексельні зобов’язання;
• вексельний поручитель (аваліст) — особа, яка здійснює аваль (вексельне поручительство), що забезпечує здійснення платежу за векселем у випадку несплати його платником;
• останній векселедержатель (індосант) - отримувач векселя за індосаментом і власник всіх прав по векселю;
• посередник особа, вказана векселедавцем, авалістом, індосантом для оплати векселя, або яка добровільно взялась оплатити вексель за будь-кого з них в порядку реєстру [11, с.241-242].

У векселі обов’язково  зазначають : назву кредитора (векселедержателя), позичальника (векселедавця), суму боргу, місце й термін платежу.

Розрізняють прості та переказні  векселі.

Простий вексель  В письмовий документ, який містить  простий і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити векселедержателю (кредитору) зазначену грошову суму у визначений строк і в обумовленому місці. Простий вексель виписується позичальником із зобов’язанням сплатити борг кредитору. Порядок дії простого векселя зображено на рис.3.1.

	Постачання товаоу (1)
Постачальник	х -  ■ (2) Передача векселя ^ - - —	Покупець (векселедавець)
(векселедержа тель)	Пред’явлення векселя до оплати(З)
	(4)Перерахування грошей по векселю и

Рис. 3.1. Порядок  дії простого векселя

 

Переказний вексель (тратта) Я письмовий  документ, який містить простий і  нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей отримувачу у визначений строк і  у визначеному місці. Переказний вексель - це вимога кредитора до позичальника сплатити кошти третій особі - ремітенту. Переказний вексель з трьома учасниками використовують для перерахування  боргу від однієї особи іншій . Переказний вексель виписується  постачальником і повинен бути акцептований платником, і тільки в тому випадку  набуває юридичної сили [19, с.212]. Порядок  перерахування боргу при використанні переказного векселя з трьома учасниками подано на рис. 3.2.

(4) Повідомлення   Повідомлення

Рис. 3.2. Порядок перерахування боргу  при застосуванні переказного векселя

При надходженні  векселя на підприємство він є підставою для відображення операції по одержанню векселя в бухгалтерському обліку. Вексель відноситься до категорії суворо формальних документів. Це означає, що у випадку недотримання чітко встановленої форми векселя останній втрачає вексельну силу.

В простому векселі, що є письмовим розпорядженням- зобов’язанням позичальника, вказують місце і дату його видачі, суму боргового зобов’язання, строк і місце платежу, найменування кредитора, якому повинен бути проведений платіж, підпис позичальника-векселедавця. Окремо від суми може зазначатись зобов’язання по сплаті відсотків.

В переказному  векселі обов’язково повинні  містись наступні дані: слово “вексель”; пропозиція сплатити певну суму; найменування трасата (платника); зазначення терміну  і місця платежу; найменування ремітента (одержувача); зазначення строку і місця платежу; дата і місце складання векселя; підпис трасата (особи, яка видала вексель).

Переказний вексель  повинен бути акцептований трасатом, інакше трасат не має ніяких зобов’язань  по векселю. Акцепт — це згода оплатити вексель. Запис про це трасат робить на лицьовій стороні векселя: “зобов’язуюсь  оплатити” або “вексель акцептований”, а також зазначає дату акцепту, ставить  підпис і печатку.

Порядок бухгалтерського  обліку операцій, пов’язаних з вексельним обігом, регулюється нормативними документами. Векселі, одержані у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, обліковуються  на рахунку 162 “Довгострокові векселі  одержані” [11,с.245].

Бухгалтерський  облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку заповнення показників векселя та їх змісту, порядку  видачі та прийняття (акцепту), передачі та авалю векселів.

Оцінка векселя  здійснюється в розмірі вексельної суми, зазначеної на ньому прописом та цифрами. Вексельна сума може включати відсоток як додаткову плату за час  обігу векселя.