Поняття доходів на підприємстві

Зміст

 Розділ 1. Поняття доходів на  підприємстві

1. Дохід, як економічна категорія

  1.2. Основні вимоги до визнання складу та оцінки доходів

        1.3 Огляд нормативної та спеціальної літератури по обліку доходів від реалізації продукції (товарів, послуг)

 

Розділ 2. Бухгалтерський облік доходів від реалізації продукції (товарів, надання послуг)

2.1 Завдання та значення  обліку доходу від реалізації  продукції (товарів, надання послуг)

2.2. Основні аспекти обліку

2.3 Синтетичний та аналітичний облік доходу від реалізації продукції (товарів, надання послуг)

         2.4 Відображення доходу у фінансовій звітності підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття доходів на  підприємстві

1. Дохід, як економічна категорія

Одним із важливих і принципових  теоретичних питань економічної діяльності є визначення терміна «доходи». Як економічна категорія, доход в загальному розумінні означає потік грошових та інших надходжень за одиницю часу і складається з таких пофакторних елементів, як прибуток, заробітна плата, процент і рента.

Величина доходу впливає на показник прибутку, який є основним фінансовим показником діяльності підприємства. Прибуток – це економічна категорія, що визначається як різниця між загальною  виручкою і загальними витратами, або  різниця між доходами і витратами. Виручка означає суму грошей, отриману від продажу продукції, виконаних робіт чи наданих послуг; розраховується способом множення ціни товару на кількість його реалізованих одиниць. Витрати – це сума спожитих на виробництво товарів, робіт і послуг факторів виробництва (ресурсів).

Деякі вчені економічної  теорії дають такі визначення терміну  «доходи»:

Доходи – це певна  кількість грошових коштів, матеріальних благ чи послуг, отриманих фізичною особою, підприємством чи економікою в цілому за певний проміжок часу.

Доходи – у широкому розумінні розглядаються, як грошові  та натуральні надходження до суб’єктів  господарського життя.

Доходи, у вузькому значенні – це потік грошових надходжень за одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік).

Доходи – це різниця між виручкою від реалізації продукції, товарів, та надання послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут продукції.

Доходи, як політико-економічна категорія представляють собою  певну суму грошових коштів та матеріальних благ і послуг отриманих у процесі виконання економічних функцій домогосподарств, з приводу отримання яких виникають відносини приватної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

В економічній теорії дуже добре висвітлюється питання  доходів споживчого призначення, доходів від власності, доходів підприємства, сімейних доходів.

Поняття «доходи», як широка економічна категорія досліджувалась на протязі всієї історії становлення  економіки.

Так поняття «доходи» досліджували різні вченні в різні  періоди історії. Деякі поняття наведенні в таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1. Погляди західних вчених різних років на поняття «доходи»

№ з/п	Автор	Визначення
1.	А. Сміт (1723–1790 рр.)	Визначив види доходів: рента заробітна плата, прибуток. Дохід, як заробітна плата залежить від рівня національного багатства країни. Дохід, як прибуток на капітал визначається вартістю використаних на справу капіталу, і буває більшим або меншим залежно від розмірів цього капіталу.
2.	Й.А. Шумпетер (1883–1950 рр.)	Дохід – це винагорода за нововведення. Його отримує той хто раніше за всіх використовує нововведення.
3.	Дж.М. Кейнс (1883–1946 рр.)	Досліджував перерозподіл доходів в інтересах соціальної групи, які отримують найбільш низькі доходи.
4.	М. Фрідмен (нар. у 1912 р.)	Створив концепцію перманентного  доходу – це такий дохід, який споживач очікує отримувати протягом досить тривалого часу.

 

Отже, з таблиці ми бачимо, що поняття «доход» досліджують  ще з давніх давен. Кожний з вчених по різному трактує це поняття, створюючи  і обґрунтовуючи доведення в  своїх концепціях та працях.

В бухгалтерському обліку доход відображається, як збільшення економічних вигід у вигляді  надходження активів або зменшення  зобов’язань, які призводять до зростання  власного капіталу. Саме так і трактують  це поняття більшість вчених, воно зазначене в П(С) БО 15 «Дохід» від 29 листопада 1999 р. №290. Як саме трактують це поняття вчені XX ст. наведено в таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2. Визначення поняття  доход в бухгалтерському обліку

№ з/п	Автор	Визначення
1.	Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. Підр. для студентів економ. спец. вищ. навч. закладів – 6 те видання К.:А.С.К 2004 р.	Доходи – це збільшення економічних вигід у вигляді  надходження активів або зменшення  зобов’язань, які призводять до зростання  власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
2.	Кобилянська А. І. Фіна-нсовий облік. Навч. пос. – К.: Знання 2004 р.	Дохід є надходженням економічних вигід, які виникають  у результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції (товарів, послуг), гонорарів, відсотків, дивідендів, тощо.
3.	Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000 р.	Дохід означає валовий  приплив (надходження) економічної  вигоди протягом звітного періоду, який виникає у процесі звичайної діяльності підприємства.
4	Гладких Т.В. Фінансовий облік. Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури 2007 р.	Доходи – це збільшення економічних вигід у вигляді  надходження активів або зменшення  зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.
5	Лишеленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навч. посібник Київ: Вид –  во «Центр учбової літератури» 2003 р.	Дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

 

Отже, з наведеної таблиці  ми бачимо, що поняття «доходи» різні науковці однаково визначають, згідно з П(С) БО 15. Також при фінансовій оцінці доходу та побудові бухгалтерського обліку визначають два різновиди доходу: валовий та чистий.

Валовий дохід містить у собі економічну вигоду, яку підприємство одержало (або має одержати). Суми, які утримуються у формі податків (акцизний збір, податок на додану вартість тощо), не приносять економічної вигоди. Тому вони виключаються з валового доходу та завершують процес формування чистого доходу.

Чистий дохід – це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які отримують від імені третьої сторони, податок на додану вартість, акциз, мито, будь-які надані торговельні знижки тощо.

Отже, справжнім доходом є чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів або податків з обороту та інших вирахувань з доходу .

Також всі визнані  доходи у бухгалтерському обліку класифікують за такими групами :

Група 1.

«Доходи від  реалізації продукції (робіт, послуг)» (рах. №70) відноситься загальний дохід (виручка від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість акцизного збору тощо). Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Група 2.

«Інший операційний  дохід» (рах. №71) – відносяться суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів: дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

Група 3.

«Дохід від  участі в капіталі» (рах. №72) та «Інші фінансові доходи» (рах. №73) – відносяться дивіденди, відсотки та інші доходи, одержані від фінансових операцій, дохід від інвестицій в асоційовані підприємства, дохід від спільної діяльності, від інвестицій у дочірні підприємства, дохід від отриманих фінансових операцій, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності (крім доходів, отриманих за методом участі в капіталі).

Група 4.

«Інші доходи» (рах. №74) – відносяться доходи, одержані від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності (тобто будь-якої основної діяльності підприємства, а також операцій, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення).

Група 5.

«Надзвичайні  доходи» (рах. №75) – відносяться відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового, відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи і втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій (подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді). Втрати від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих витрат. Зміст і події слід окремо розкривати в примітках до фінансових звітів (згідно з П(С) БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах») .

Отже, такі економічні категорії, як доход, витрати і прибуток, повинні  мати конкретне наповнення, а фінансовий облік – регламентуватися державою з метою забезпечення однакового підходу до формування доходів і витрат у кожному підприємстві за певний період, що забезпечує порівнянність величини прибутку та платежів у бюджет.

 

1.2 Основні вимоги до визнання складу та оцінки доходів

Отже Доходи є надходженням економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції (товарів, послуг), гонорарів, відсотків, дивідендів тощо. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Методологічні засади формування, оцінки і визнання у бухгалтерському  обліку інформації про доходи від  звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності  визначають П(С)БО 15 "Дохід" та П(С)БО З "Звіт про фінансові результати".

Їх норми стосуються підприємств (організацій) та інших  юридичних осіб незалежно від  форм власності (крім бюджетних та банківських  установ).

Таблиця 1

Поширення норм П(С)БО 15

Норми П(С)БО 15 поширюються на

Норми П(С)БО 15 не поширюються на

доходи підприємств від звичайної  діяльності: реалізації продукції (товарів, інших активів); надання послуг; отриманого цільового фінансування; використання активів підприємства іншими сторонами, результатом чого є отримання відсотків, роялті та дивідендів

реалізацію цінних паперів; договори оренди; дивіденди, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в  капіталі; страхову діяльність; зміни  у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідації (продаж, погашення) вказаних активів, зобов'язань; зміни вартості інших поточних активів; природний приріст поголів'я худоби, вихід продукції сільського та лісового господарства; видобуток корисних копалин

 

Норми стандарту виходять з принципу нарахування та відповідності  доходів і витрат, за яким для  визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від-часу надходження і сплати грошових коштів.

Загальні умови  визнання доходу

Загальні критерії визнання статей у фінансовій звітності – ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод та достовірна оцінка.

Для визнання доходу необхідно  не тільки надходження активу або  зменшення зобов'язання, але і  фінансовий наслідок цих подій. Таким  наслідком виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників). Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов'язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Доходи відображаються в обліку та звітності згідно з  принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Принцип нарахування  має застосовуватися одночасно  з принципом відповідності, відповідно до якого витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Застосування принципів нарахування та відповідності під час визнання доходів як елементів фінансової звітності відбувається таким чином (рис. 1).

Рис. 1. Умови визнання доходів у фінансовій звітності під час використання принципів нарахування та відповідності

Так само як і інші активи дохід визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу застосовуються окремо до

кожної операції. Проте, за певних умов для відображення суті операції необхідно застосовувати  критерії визнання до окремих елементів однієї операції, які підлягають оцінці, якщо це випливає із сутності такої господарської операції.

Наприклад, вартість реалізації продукції включає суму за майбутні надані послуги (припустимо, монтаж), яка  належить до визначення. Ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги.

І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох і більше операцій одночасно, якщо вони пов'язані таким  чином, що суть господарської операції не можна зрозуміти без розгляду декількох операцій в цілому. Наприклад, підприємство може реалізувати товари і водночас укласти окремий договір на придбання цих товарів пізніше, таким чином спростовуючи результат операції. В цьому випадку обидві операції мають розглядатися разом.