Помилки у звітах та способи їх виправлення

У касових документах і в документах, якими оформлено банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не дозволяються.

Якщо виявлено минулорічні помилки, які вплинули на розмір нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), то згідно з П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» їх виправляють, коригуючи сальдо нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок звітного періоду і повторно відображаючи інформацію у фінансовій звітності.

Процедури виправлення помилок  та внесення змін у фінансовій звітності  регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

Слід мати на увазі, що цим стандартом визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін лише у фінансовій звітності. Тому визначення процедур виправлення помилок у бухгалтерському обліку за новою системою необхідно також узгоджувати з такими документами, як:

Інструкція про застосування Плану  рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських  операцій підприємств і організацій,

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88).

При внесенні виправлень у бухгалтерському  обліку необхідно врахувати їх вплив  на фінансову звітність. Слід звертати увагу на характеристики окремих  рахунків та груп рахунків, які надані в Інструкції з тим, щоб встановлені процедури виправлень у обліку не суперечили цим характеристикам.

ПБО 6 визначає, яким чином мають  відображатися в бухгалтерському  обліку та у фінансовій звітності  такі події, як:

• виправлення помилок;
• зміни в облікових оцінках;
• зміни в обліковій політиці;
• події після дати балансу.

З точки зору вибору засобів внесення змін у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності велике значення має правильне визначення виду події (її класифікація). Визначення основних термінів наведені у Законі “Про бухгалтерський облік”, ПБО 1 та ПБО 6.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Прикладом зміни облікової політики може бути зміна методу обліку запасів з ФІФО на ЛІФО, зміна методу розрахунку резерву сумнівних боргів тощо.

Облікова оцінка – попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Прикладом зміни облікових оцінок може бути перегляд терміну корисного використання активу, перегляд коефіцієнтів сумнівності при розрахунку резерву сумнівних боргів, зміна гарантійного резерву тощо.

Подія після дати балансу – подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Дата балансу – дата, на яку складений баланс підприємства.

Звичайно датою балансу є  кінець останнього дня звітного періоду.

Стосовно виправлення помилок, допущених в обліку та при складанні фінансової звітності, ПБО 6 встановлює спосіб відображення сум виправлень у фінансовій звітності залежно від того, до якого періоду вони відносяться.

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

Це положення стандарту виключає можливість відображення у складі поточних результатів діяльності тих витрат та доходів, що мали відноситись до попередніх звітних періодів, але були виявлені у поточному періоді внаслідок виправлення. Такі витрати відображаються як непокриті збитки (за дебетом рахунку 442), доходи – як нерозподілений прибуток (за кредитом рахунку 441).

Крім того, виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної  порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Усі допущені помилки необхідно  своєчасно виявити та належним чином виправити. Якщо в результаті перевірки виявлено помилку, то необхідно з'ясувати величину помилки, її місце (за дебетом чи кредитом відповідного рахунка), встановити об'єкти, де помилки є найбільш імовірними, порівняти дані взаємозв'язаних регістрів. Надійним, але досить громіздким способом виявлення помилок, є спосіб пунктування, коли суцільно або вибірково перевіряють записи, позначаючи перевірені суми певним чином.

Порядок виправлення помилок залежить від їхнього характеру і часу виявлення. Чинним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, передбачено виправлення помилок такими способами: коректурним, "червоним сторно" і додаткових записів. Кожен із цих способів використовують для виправлення певного виду помилок.

Коректурний спосіб виправлення помилок  полягає в тому, що неправильний запис закреслюється однією рискою так, щоб можна було прочитати  закреслене, а зверху пишуть правильну  суму або текст. Виправлення помилки має бути застережено надписом "Виправлено" і підтверджене підписом у документі - особи, що підписала документ, в обліковому регістрі - особи, що зробила виправлення із зазначенням дати. Цей спосіб може застосовуватися тоді, коли ще не складено бухгалтерські проводки і звіти, тобто це в основному арифметичні помилки й описки.

Спосіб "червоне сторно" полягає  в тому, що неправильний бухгалтерський запис роблять повторно в тій  самій кореспонденції рахунків, що і помилковий запис, але червоним кольором, що означає від'ємні числа. У цьому випадку суми, записані червоним чорнилом, віднімаються (анулюються). Одночасно звичайним чорнилом роблять другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків і суми. У результаті одержують правильне відображення операції в обліку. При комп'ютерній обробці даних суму "червоного сторно" беруть у дужки або рамку. Виправлення помилок способом "червоного сторно" супроводжують спеціальним документом бухгалтерського оформлення - довідкою, в якій робиться посилання на номер і дату помилкового запису, що підлягає виправленню, а також документа, який став підставою такого виправлення. У практиці облікової роботи даний спосіб використовують у випадках коли допущено помилку в кореспонденції рахунків, записана операція повністю не відбулася, відображена в регістрах сума господарської операції більша, ніж фактичний розмір її виконання.

Так, за документом на склад надійшли товарно-матеріальні цінності (малоцінні  та швидкозношувані предмети) на суму 10 000 грн., які помилково було відображено як виробничі запаси. У бухгалтерському обліку було зроблено таку кореспонденцію рахунків:

Д-т 20 "Виробничі запаси"

К-т 63 "Розрахунки з постачальниками  і підрядниками" 10 000 грн.

Для виправлення помилкового запису неправильний запис спочатку "сторнують", тобто записують червоним чорнилом (або в дужках, рамці).

Д-т 20 "Виробничі запаси"

К-т 63 "Розрахунки з постачальниками  і підрядниками" 10 000 грн.

Пізніше роблять правильний запис:

Д-т 22 "Малоцінні та швидкозношувані  предмети"

К-т 63 "Розрахунки з постачальниками  і підрядниками" 10 000 грн.

Отже, з прикладу видно, що перший помилковий запис було анульовано другим виправним  записом за тією ж кореспонденцією  і сумою, але червоним кольором. Третій запис відображає операцію правильно. При визначенні підсумків (оборотів) буде враховуватися тільки третій запис. У випадку, коли запис на рахунках зроблено в правильній кореспонденції, але в перебільшеній сумі, також можна застосувати спосіб "червоного сторно". Тоді на суму різниці між неправильною (перебільшеною) величиною і правильною сумою роблять часткове сторно. Цей прийом широко використовують для коригування планових показників до рівня фактичних при перевищенні планових показників над фактичними, зокрема при калькулюванні готової продукції і визначенні її фактичного обсягу.

Спосіб додаткових записів застосовують у тих випадках, коли бухгалтерську  кореспонденцію рахунків складено правильно, але в меншій сумі, ніж фактично виконана господарська операція. Для  виправлення такої помилки необхідно додатково провести дану операцію на різницю між правильною і помилковою (проведеною) величиною.

Так, на підставі накладної для  потреб виробництва відпущено зі складу цементу на суму 12 000 грн. При  цьому було зроблено бухгалтерську  проводку:

Д-т 23 "Виробництво"

К-т 20 "Виробничі запаси" 12 000 грн.

Пізніше було виявлено, що відпущений цемент М-500 оцінено за вартістю цементу  М-400. Справжня його вартість становила 16 000 грн. Отже, допущено помилку на суму 4000 грн. (16 000 - 12 000). На підставі довідки бухгалтерії з поясненням і розрахунком різниці вартості роблять додатковий запис, а саме:

Д-т 23 "Виробництво"

К-т 20 "Виробничі запаси" 4 000 грн.

Отже, підсумок обох записів правильно  відображає здійснену операцію - вартість фактично витраченого матеріалу у виробництві.

Додаткові записи використовують при  коригуванні планових показників (незавершеного  виробництва, собівартості виготовленої і реалізованої продукції тощо) до рівня її фактичного значення, коли фактичні показники перевищують  планові.

Кожен із розглянутих способів виправлення  помилок забезпечує правильне відображення економічної сутності господарських  операцій, сприяє здійсненню контролю й отриманню достовірної облікової  інформації для потреб управління.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

_{1.4. Розкриття  інформації про  помилки у примітках до річної фінансової звітності}

Примітки до фінансової звітності - це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

У примітках розкривають:

1) облікову політику підприємства  — як сукупність принципів,  методів і процедур, які підприємство  використовує для складання та  подання фінансової звітності;

2) інформацію, яка не наведена  безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними  положеннями (стандартами);

3)  інформацію, що містить додатковий  аналіз статей звітності, потрібний  для забезпечення її зрозумілості  та доречності.

Відповідно до чинного господарського законодавства та установчих документів підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам (податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо).

Державне регламентування звітності  викликане необхідністю узагальнення показників звітності підприємств, різних видів економічної діяльності з метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. З огляду на це державні органи встановлюють єдині правила та форми складання і показники звітності. За порушення цих правил та вимог на керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені адміністративні стягнення.

Фінансова звітність складається  на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнюваність звітності.

Суттєвою якісною характеристикою  інформації, що подається у фінансових звітах, є її зрозумілість для користувачів. З цією метою припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та. бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою ретельністю. Проте інформація про складні поняття, які мають бути включені до фінансових звітів у зв'язку з їх доречністю для прийняття економічних рішень користувачами, не повинна вилучатися тільки на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Для того щоб фінансова звітність  була зрозумілою користувачам, вона має містити дані про:

• підприємство (повну назву, організаційно-правову форму, місце 
  знаходження, назву органу управління, якому підпорядковується 
  підприємство, назву материнської (холдингової) компанії тощо);
• дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого 
  Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього мають бути 
  розкриті у примітках до фінансової звітності;
• валюту звітності та одиницю її виміру. Якщо валюта звітності 
  відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то 
  підприємство має розкрити причини цього і методи, використані для 
  переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;
• відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періо 
  ду. Така інформація необхідна для порівняння показників у динаміці, розрахунку та аналізу зрушень у структурі, побудові динамічних рядів для потреб економічного аналізу;
• облікову політику підприємства і її зміни. Підприємство має 
  висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів 
  оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності;
• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними 
  положеннями (стандартами).