Помилки у звітах та способи їх виправлення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

_вступ

 

Фінансова звітність – це найоб`єктивніше  джерело відомостей про діяльність підприємства. Вона є основою для фінансового аналізу, основною метою якого є вивчення та визначення фінансового стану підприємства – важливішої характеристики фінансової діяльності підприємства. Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність учасника економічних відносин, виступає гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як підприємства, так і його партнерів.

Майже усі користувачі фінансових звітів підприємств використовують їх для фінансового аналізу з  метою прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів, прогнозування майбутнього стану, доходів, напрямів діяльності. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем.

Для прийняття правильних управлінських  рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими  та прийнятними для користувачів.

 

_{РОЗДІЛ 1 Помилки у звітах та способи їх виправлення}

_{1.1 Поняття фінансової звітності та вимоги до її складання}

 

Фінансова звітність – бухгалтерська  звітність, що містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Загальні вимоги до фінансової звітності  викладено у статтях 11 – 14 Закону України “Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність” та у П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Метою складання фінансової звітності  є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі підприємства, яка необхідна для прийняття рішень щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
• забезпеченості зобов’язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.

Відповідно до статті 11 Закону України  “Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні” на основі даних бухгалтерського обліку всі  підприємства повинні складати фінансову  звітність. До складу фінансової звітності  підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включаються такі звіти:

1. Баланс;

2. Звіт про фінансові результати;

3. Звіт про рух грошових коштів;

4. Звіт про власний капітал;

5. Примітки до фінансової звітності.

За звітним періодом фінансова  звітність поділяється на річну  і квартальну. Звітним періодом для  подання річної звітності є календарний  рік.

За календарний рік фінансова  звітність готується підприємствами у повному складі. Крім того, щоквартально всі підприємства та організації готують проміжну фінансову звітність у складі Балансу та Звіту про фінансові результати. Баланс складається станом на кінець останнього дня кварталу (року), а Звіт про фінансові результати – наростаючим підсумком з початку звітного року.

Для новоствореного підприємства перший звітний період може бути менший ніж 12 місяців, але не більше 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Відповідно до статті 14 Закону України  “Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні” фінансова  звітність підприємств не становить  комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Строки та порядок подання фінансової звітності визначено у “Порядку подання фінансової звітності”, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419.

Дія цього Порядку поширюється  на всіх суб’єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі – “підприємства”), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність таким користувачам:

• органам, до сфери управління яких вони належать;
• трудовим колективам на їх вимогу;
• власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;
• органам державної статистики;
• органам державного казначейства або місцевим фінансовим органам (щодо використання бюджетних асигнувань);
• іншим користувачам згідно з законодавством (зокрема, Національному банку, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку).

Квартальна фінансова звітність  (крім зведеної та консолідованої) подається не пізніше ніж на 25 день після закінчення звітного кварталу, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Датою подання фінансової звітності (крім консолідованої) вважається день її фактичної передачі за належністю, а у разі надсилання поштою – дата одержання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

У Законі визначено перелік організаційно-правових форм і видів діяльності підприємств  та організацій, які зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань. До таких підприємств відносяться:

• відкриті акціонерні товариства;
• підприємства-емітенти облігацій;
• банки;
• довірчі товариства;
• валютні та фондові біржі;
• інвестиційні фонди;
• інвестиційні компанії;
• кредитні спілки;
• недержавні пенсійні фонди;
• страхові компанії;
• інші фінансові установи.

Відповідно до п. 12 “Порядку подання фінансової звітності” перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів та зобов’язань.

Весь цикл бухгалтерського обліку від здійснення операції до складання  фінансової звітності може бути поділений на такі етапи:

1) відображення всіх операцій  у первинних документах;

2) аналіз операції, її визнання  та оцінка відповідно до вимог  П(С)БО, а також відображення у  певних регістрах бухгалтерського  обліку (відомості, журнали);

3) внесення записів за результатами інвентаризації щодо активів та зобов’язань до регістрів;

4) перенесення даних у Головну  книгу;

5) закриття рахунків доходів  та витрат;

6) складання оборотно-сальдового  балансу;

7) складання фінансової звітності  (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки).

Оборотно-сальдовий баланс – це перелік всіх рахунків із зазначенням  сальдо на початок звітного періоду, оборотів за дебетом і кредитом рахунків і сальдо на кінець періоду. Він робиться на основі даних Головної книги та дає можливість перевірити рівність залишків за дебетом залишкам за кредитом та рівність дебетових та кредитових оборотів за звітний період. На основі оборотно-сальдового балансу складається Баланс та Звіт про фінансові результати.

Етапи 1, 2, 4, 5, 6 та частково 7 здійснюються підприємством щомісяця (або раз  у квартал).

Етап 3 пов’язаний з проведенням  інвентаризації. Згідно зі статтею 10 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність” періодичність проведення інвентаризації визначається власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством. Такі випадки визначені в п.3 “Інструкції про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків” (затвердженої наказом МФУ від 11 серпня 1994 р. №69, із змінами і доповненнями внесеними наказами МФУ від 5 грудня 1997 р. №268 та від 26 травня 2000 р. №115). Так, проведення інвентаризації є обов’язковим перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів – один раз у п’ять років.

 

 

 

 

 

 

_{1.2 Причини виникнення  помилок у облікових регістрах та звітних документа}

Під помилкою, з точки зору відображення інформації у бухгалтерському обліку або у звітності, слід розуміти неналежне відображення інформації про стан активів, зобов’язань, капіталу, визнання витрат та доходів поточного періоду, що суперечить прийнятим положенням облікової політики та чинним ПБО.

Під неналежним відображенням інформації розуміється така ситуація, коли інформація отримана внаслідок:

• не застосування або застосування у невірному аспекті принципів обліку,
• внаслідок арифметичних помилок,
• невірного розуміння прийнятих правил бухгалтерського обліку тощо.

Так, інформація, отримана внаслідок формального слідування змісту документів без урахування фактичної суті господарських операцій, вважається помилковою з точки зору системи обліку, що базується на ПБО. Цим система бухгалтерського обліку за ПБО відрізняється від попереднього регламенту, який вимагав лише точного слідування формальному змісту документів, що вважалось єдино правильним.

При заповненні облікових регістрів  можливі помилки. Вони виникають  за різних причин, зокрема, внаслідок:

— втоми або неуважності працівника;

— допущення математичної помилки;

— неправильного застосування принципів  обліку;

— неправильного розуміння обставин, у яких здійснювалась господарська операція;

— несправності обчислювальної техніки.

Помилки можуть бути локальними та транзитними. Локальні помилки — це викривлення інформації тільки в одному обліковому регістрі (наприклад, неправильна дата здійснення операції або прізвище виконавця), транзитні помилки — це такі помилки, які проходять через кілька облікових регістрів (приміром, неправильна сума в первинному документі веде до помилок при складанні зведених документів, оборотної відомості та балансу). Найчастіше помилки трапляються в тексті операції і це веде до неправильного визначення кореспонденції рахунків.

 

 

 

 

 

_{1.3 Способи виправлення помилок}

 

Порядок виправлення помилок, внесення й розкриття інших змін у фінансовій звітності визначений П (С) БО 6 "Виправлення  помилок і зміни у фінансових звітах".

 Під час ведення бухгалтерського  обліку, як і під час складання  фінансової звітності, можливі  помилки. У бухгалтерському обліку допущені помилки виправляють записами на рахунках бухгалтерського обліку - сторнувальними або додатковими. Якщо помилки було виявлено і виправлено до складання фінансової звітності за звітний період, складена фінансова звітність є достовірною. Якщо помилки виявлено після складання фінансової звітності, вона є недостовірною і до неї необхідно внести зміни. Виправленню підлягають лише суттєві помилки, тобто такі, які викривляють фінансову звітність настільки, що вона вважається недостовірною і може негативно вплинути на правильність прийняття рішень її користувачами.

Помилки звітного періоду, виявлені в  первинних документах, облікових  регістрах та звітності, створених  вручну, виправляються коректурним  способом, тобто неправильний текст або суму слід закреслити й над закресленим надписати правильний текст або суму. Закреслювання здійснюється однією рискою таким чином, щоб можливо було прочитати виправлене. Виправлення помилки супроводжується надписом «Виправлено» і підписами осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції і складанні документа. При цьому слід вказати дату виправлення помилки.

Помилки в облікових регістрах  за минулий звітний період виправляються  методом «червоного сторно». Згідно з цим способом складається  бухгалтерська довідка, до якої помилка вписується червоним кольором або зі знаком «мінус», а правильний запис проводиться чорнилом чорного або синього кольору. Таким чином у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис і відображається правильна сума та кореспонденція рахунків. Також для виправлення помилок у записах за будь-який звітний період у межах поточного року можна використовувати додаткову проводку. Суть цього методу: на невідображену суму роблять додатковий запис у тій самій кореспонденції, в якій припустилися помилки. При цьому також складають бухгалтерську довідку.