Помилки та шахрайство в аудиті

З юридичної точки  зору (яка має більше зацікавити споживача аудиторських послуг) існує  декілька видів відповідальності, серед  яких відзначимо договірну (цивільно-правову) відповідальність, передбачену ст. 25 Закону № 3125-ХІІ, та дисциплінарну відповідальність, встановлену ст. 26 цього самого Закону. Цивільно-правова відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. За неналежне виконання своїх зобов’язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Прикладом майнової відповідальності може бути ситуація, коли встановлено факт, що дії аудитора (рекомендації та надання консультацій) завдали збитків замовнику. У такому разі аудитор є відповідальним, наприклад, за нарахування штрафних санкцій за порушення норм податкового законодавства, якщо таке порушення мало місце внаслідок дотримання рекомендацій аудитора (i це зафіксовано у звітних документах). На практиці такі випадки зустрічаються доволі рідко, не кажучи вже про судові прецеденти відшкодування збитків, які спричинено в результаті неналежного надання аудиторських послуг [6, с. 66].

Для певних видів аудиторських послуг (наприклад, перевірки дотримання вимог податкового законодавства, які найчастіше здійснюються перед  візитом контролюючих органів) розмір майнової відповідальності аудитора може збільшуватись шляхом встановлення у договорі повної чи часткової матеріальної відповідальності за певні наслідки надання послуг. Це може бути, наприклад, відшкодування замовнику збитків, які складаються із сум сплачених штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, що не були виявлені в процесі проведення аудиторської перевірки. Слід зазначити, що такого роду аудиторські послуги з додатковою матеріальною відповідальністю значно дорожчі. Договори, що містять додаткову матеріальну відповідальність, передбачають наявність між аудитором та страховою компанією договору про страхування аудиторського професійного ризику. Дисциплінарна відповідальність. Відповідно до ст. 26 Закону № 3125-XII за іншими видами відповідальності встановлено дисциплінарну відповідальність. За неналежне виконання професійних обов’язків Аудиторською палатою України можуть застосовуватися до аудитора дисциплінарні стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на термін до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед суспільством — клієнтами, кредиторами, виконавчою та державною владою, роботодавцями, інвесторами, підприємцями та іншими, тобто суб’єктами, що покладаються на об’єктивність i чесність професійних аудиторів.

Відповідно до Кодексу  професійної етики аудитора професія аудитора має особливості й характеризується:

• вмінням володіти професійними навиками, набутими під час навчання;
• взяттям на себе відповідальності як щодо суспільства в цілому, так i щодо клієнта зокрема [16, с. 96].

Під час надання аудиторських послуг аудитор несе відповідальність перед клієнтом, що обумовлюється  обов’язком застосування ним відповідних  норм i правил, які регулюють аудиторську  діяльність i принципи об’єктивності. Ця відповідальність також передбачає обов’язкову наявність в аудитора професійних знань, освіти та певного досвіду.

Для споживача аудиторських послуг стягнення за неналежне виконання  професійних обов’язків у вигляді  попередження, зупинення дії сертифіката та анулювання сертифіката може бути лише незначною компенсацією моральних збитків, адже, сплачуючи чималі кошти за аудиторські послуги, споживач сподівається отримати високоякісний продукт, а не встановити факт некомпетентності виконавця. Гарантією для споживача якісного надання аудиторських послуг може бути отримання вагомих доказів щодо кваліфікації та професіоналізму потенційного аудитора. Найяскравішим прикладом таких доказів є рекомендації сторонніх незацікавлених осіб, які вже мають досвід співпраці та власну думку щодо відповідного аудитора. Вагомий доказ компетентності аудитора, з яким передбачається співпраця, —його власний досвід чи спеціалізація при наданні послуг з певних питань, які є предметом співпраці.

Додатково розглянемо деякі аспекти встановлення межі відповідальності аудитора у контексті послуг з підтвердження фінансової звітності та її елементів. Міжнародними стандартами аудиту встановлено, що тим часом, як аудитор несе відповідальність перед замовником аудиту за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, за формування i висловлення думки щодо фінансових звітів, відповідальність за підготовку й надання фінансових звітів покладається на управлінський персонал суб’єкта господарювання. Аудитор не несе (i не може нести) відповідальності за запобігання шахрайству або помилкам, достовірність i повноту звітності.

Засвідчення бухгалтерської звітності підписом i печаткою аудитора (аудиторської фірми) відповідно до вимог  Державної комісії з цінних паперів i фондового ринку та інших державних установ не означає, що аудитор нестиме відповідальність за достовірність i повноту фінансової звітності підприємства разом з керівництвом підприємства, звітність якого підтверджується [16, с. 104].

При укладанні договорів та споживанні аудиторських послуг замовник має усвідомлювати обсяги визначеної законодавством відповідальності професійного аудитора. З метою підвищення ефективності реалізації договірних відносин доцільно у договорі передбачати повну чи часткову додаткову матеріальну відповідальність, що дасть змогу зменшити ризик неналежного виконання аудитором своїх зобов’язань та отримати компенсацію за визначених у договорі умов. Навіть за умови абсолютної впевненості у професійній відповідності аудитора не буде зайвим передбачити додаткову відповідальність за окремі найвагоміші для замовника питання.

 

3.2. Дії аудиторів  у разі виявлення шахрайства  та помилок

У разі виявлення шахрайства та помилок аудитору потрібно з'ясувати  у керівництва та персоналу організації  всі питання, пов'язані з їх причинами. Аудитор повинен розглянути вплив можливого шахрайства або помилки на фінансову звітність. Якщо він вважає, що вони могли призвести до перекручення звітності, йому для установлення істини потрібно виконати додаткові процедури. Характер додаткових процедур залежить від виду шахрайства та помилки та від ступеня їх впливу на зміст фінансової звітності.

У випадку, коли шахрайство або помилка могли бути попереджені  або виявлені під час внутрішнього контролю, але цього не сталося, аудитор повинен переглянути свою попередню оцінку цієї системи, ступінь довіри до неї, розширити обсяг інформації, яка має бути перевірена, застосовуючи додаткові процедури.

Аудитор повинен своєчасно  повідомити про виявлене шахрайство або помилку керівництво замовника, навіть якщо їх потенційний вплив незначний [13, с. 64].

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, в ході написання  курсової роботи, ми розкрили такі питання, і зробили по ним висновки:

В першому розділі  ми розкрили поняття та класифікацію помилок і шахрайства. Підсумовуючи цей розділ ми робимо такі висновки, що шахрайство — навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підприємства. Помилка — ненавмисне перекручення фінансової інформації внаслідок арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності майна, вимог і зобов'язань.

В другому розділі, ми розглянули за якими процедурами можна виявляти помилки та шахрайство, з чого зробили наступні висновки - процедури контролю групуються за принципом обмеження доступу до активів підприємства персоналу, що не має відповідних повноважень. 

В третьому розділі ми розглянули відповідальність керівництва та аудитора, їх дії у разі виявлення шахрайства та помилок, та зробили такі висновки, що особливу увагу слід звернути на відповідальність адміністрації. Не аудитор, а адміністрація фірми-клієнта відповідає за правильність облікової політики, за створення і використання відповідної системи внутрішньогосподарського контролю і за об'єктивне складання фінансової звітності.

Коли аудитору вдалося  виявити зловживання, то він повинен, насамперед, з'ясувати, як вони позначилися  на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правильність цієї інформації. Аудитор може відмовитися від подальшого обслуговування клієнта, якщо той не враховує зауважень стосовно існування помилок і шахрайства.

 

 

Література

 

1. "Вісник податкової служби України" №39, 2003 р.
2. Аудит. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Навч. посібник / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / Сергій П.Л. (уклад.). — Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. — 129с.
3. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М., Петренко Н.І.. Аудит: Стан і тенденції розвитку в Україні та світі / Житомирський держ. технологічний ун-т / Ф.Ф. Бутинець (ред.). — Житомир : ЖДТУ, 2004. — 563с.
4. Давидов Г.М.. Аудит: теорія і практика. — Кіровоград: ТОВ "Імекс-ЛТД", 2006. — 323с.
5. Майданевич П. Н., Каюм Абдул, Федосеев С. К., Майданевич Ю. П., Олейник О. А. Аудит: Учеб. пособие для студ. вузов / А.Ю. Рудченко (ред.). — Донецк: ООО "Юго-Восток, ЛТД", 2005. — 394с.

6. Н.Т. Білуха. Курс аудиту. Підручник. К.: “Знання”, 2002.

7. О. Власова – «Облік доходів і результатів діяльності»// Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов,- 30 квітня 2001 р., № 18 (280), с. 15);
8. Понікаров В.Д., Сєрікова Т.М.. Аудит: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х.: ВД "Інжек", 2006. — 224с.
9. Петрик О. А. Аудит: методологія і організація: Монографія.- К.: КНЕУ, 2003. — 260 с.
10. Сопко В.В, Верхоглядова Н.І. „Організація і методика проведення аудиту”, К,: 2004 – 196с.
11. Савченко В.Я. Аудит: Навчальний посібник – Київ: КНЕУ, 2002.
12. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2002. - 322 с.
13. Савченко В. Я., Зотов В. О., Кириленко С. А. та ін. Аудит: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - К.: КНЕУ, 2003. - 268 с.
14. Соловей О.І., Розен В.П., Лега Ю.Г., Ситник О.О., Чернявський А.В.. Енергетичний аудит: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — Черкаси: ЧДТУ, 2005. — 299с.
15. Усач Б.Ф., Хомуляк Т.І.. Бухгалтерський облік і аудит лізингових операцій / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. — Л. : ЛБІ НБУ, 2005. — 160с.
16. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посібник. — 3.вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2004. — 232с.
17. Шиманський Р. Проблеми розвитку аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. — 2003. — № 11. — С. 19—20.