Помилки та шахрайство в аудиті

Безпечне транспортування.

Ми також піклуємося про те, щоб ризики транспортування  не вплинули на товарний вигляд нашої  продукції, тому всі меблі від  компанії «Аква Родос» ™ упаковується в коробки з п'ятишарового картону  і прокладається спіненим поліпропіленом.

Меблі від компанії «Аква  Родос» ™ - це надійність, естетичність і якість, які створюють комфорт  у вашій ванній кімнаті.

 

 

 

 

 

2. Виявлення помилок і шахрайства

 

2.1. Процедури  виявлення помилок і шахрайства

Помилки, шахрайство, зловживання  виявляють у процесі виконання  аудиторських процедур. На склад процедур аудиту впливають такі фактори: особливості  бізнесу клієнта, оцінка системи внутрішнього контролю з боку аудитора, чинна система державних законодавчих і нормативних актів, регулярність і плановість перевірок. Кожна процедура контролю реалізується за окремими операціями. Процедури контролю можна розділити на кілька категорій.

2.1.1. Процедури контролю повноти даних

Процедури контролю повноти  даних розроблені для того, щоб  переконатися в тому, що всі первинні документи відображені в обліку або виявити документи, які в  ньому не відображені. Можуть бути два  варіанти реалізації цієї процедури:

— у системі комп'ютерної  обробки даних;

— у системі паперової  обробки даних [10, с. 47].

У комп'ютерному середовищі процедури контролю повноти даних  розроблені задля впевненості у  тому, що або всі первинні документи  з господарських операцій прийняті для комп'ютерної обробки або для виявлення докуменів, які не пройшли обробки. Початкова реєстрація первинних документів з господарських операцій часто передбачає ручне введення даних до комп'ютера.

У системі паперової  обробки даних процедури контролю розробляються для впевненості в тому, що всі первинні документи з усіх господарських операцій внесені у контрольний документ і зареєстровані або що документи загублено чи їх неправильно зареєстровано.

Незалежно від засобів  обробки інформації можна навести  операції щодо виявлення помилок, фальсифікації пов'язаних із процедурою контролю повноти даних:

— нумерація усіх господарських  операцій і їх облік після нумерації. Нумерація документів — це бухгалтерська  процедура; операція перевірки полягає  в тому, щоб дані за всіма пронумерованими документами були відображені повністю;

— перевірка обробки  всіх даних методом "перевірочних сум". У комп'ютерному середовищі така операція може бути проведена  шляхом групування документів-джерел і перевірки кількості документів у кожній групі. У системі паперової обробки така операція відбувається шляхом сумування критичних документів, що належать кожній групі перед початком і після обробки даних за операціями. Вважається, що обробка даних проведена правильно, якщо обидві суми однакові. Якщо ж суми неоднакові, треба відшукати помилки, які стали причиною розбіжностей;

— узгодження даних з  різних джерел. Прикладом може бути узгодження за даними кількості отриманих  довіреностей і проведених операцій з реалізації товарів;

— визначення достовірності, що інформація з усіх господарських операцій була внесена в документи;

— порівняння вхідних  даних з показниками, вказаними  в інших документах [10, с. 50].

 

2.1.2. Процедури контролю точності

Процедури контролю точності необхідні для виявлення помилок, пов'язаних з тим, що дані з кожної господарської операції можуть бути внесені не в повному обсязі, не на відповідний рахунок, несвоєчасно. В системах, де розрахунки ведуться ручним способом, ризик помилки при обробці даних з ділових операцій невеликий, іноді слід проводити операції подвійної перевірки із залученням осіб, які повторюють розрахунки. В комп'ютерній системі обліку перевірка точності внесення даних проводиться для впевненості у тому, що дані точно зареєстровані і введені в комп'ютер, або щоб виявити дані, які були не внесені в комп'ютер.

У разі перевірок на точність велике значення мають операції контролю, спрямовані на одержання достовірних  даних про те, що господарські операції зафіксовані своєчасно. Для цих  перевірок використовують методи визначення термінів проведення операцій.

Деякі методи, що використовуються для процедури забезпечення повноти  даних, також можуть застосовуватись  для процедури контролю точності.

2.1.3. Процедури контролю  за дотриманням законності господарських  операцій (процедури на дозволеність)

Процедура контролю на дозволеність дає можливість встановити той факт (або встановити його відсутність), що зареєстровані дані з господарських  операцій дійсно відображають реальні  економічні дії. Таких процедур контролю може бути кілька. Найбільш проста з них полягає в тому, що виконання господарських операцій дозволяється окремим посадовим особам підприємства у межах їх повноважень, передбачених нормативними актами підприємства. У більш досконалих системах процедури контролю за наданням дозволів інтегровані в систему таким чином, що перевірка на наявність очікуваних наслідків здійснюється автоматично [10, с. 52].

Процедури надання дозволів передбачають:

— затвердження господарських  операцій посадовою особою, що має  повноваження;

— складання звітів за видатками;

— комп'ютерне порівняння даних за фінансовим звітом і господарськими операціями;

— обмеження доступу  до інформації [11, с. 71].

Процедури контролю, що спрямовані на виявлення фіктивних операцій, повинні включати розподіл повноважень за обробки даних.

2.1.4. Процедури контролю  за збереженням активів

Процедури контролю групуються за принципом обмеження доступу  до активів підприємства персоналу, що не має відповідних повноважень. Ефективність контролю залежить від  правильного розподілу обов'язків між посадовими особами. Для попередження шахрайства, крадіжок та інших зловживань необхідно обмежити доступність інформації, що може бути використана для укладення угоди. Передусім це стосується операцій і угод з грошима, страховими та іншими високоліквідними активами. Процедури контролю повинні забезпечити захист активів і облікових записів від фізичного пошкодження.

У комп'ютерній системі  обліку доступ до файлів повинне мати вузьке коло посадових осіб. Це особливо важливо в умовах використання електронної системи "Клієнт — Банк". У цій системі можливе переміщення грошей за допомогою комп'ютера, що має також велике значення для гарантування безпеки підприємства.

Зокрема:

— маніпуляція обліковими записами, зумисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнованих записів;

— перекручення даних  обліку і звітності;

— фальсифікація бухгалтерських документів і записів — оформлення завідомо неправильних або фальсифікованих  документів бухгалтерського обліку;

— невідповідне відображення записів у реєстрах обліку — ненавмисне або навмисне неповне відображення фінансової інформації у системах рахунків, за оцінкою, що відрізняється від прийнятих норм, тощо;

— "незвичайні операції" і господарські операції, платежі, котрі, на розсуд аудитора, є зайвими або недоречними.

Система внутрішнього контролю підприємства має на меті:

— здійснення ефективної і цілеспрямованої діяльності;

— збереження майна;

— якісне документування операцій;

— виявлення можливих помилок і обману [11, с. 72].

На практиці кожна  система внутрішнього контролю може тільки зменшити, але не усунути  можливість обману, помилок, зловживань, знизити рівень небажаного ризику в  бізнесі клієнта. Аудитор також  оцінює ступінь ризику від того, що обман, помилки, зловживання можуть бути не виявлені.

 

2.2. Оцінювання  помилок та шахрайства

Під час перевірки  можуть бути виявлені зовнішньо однакові факти порушень, які після досліджень їх змісту можна класифікувати як навмисні (шахрайства) та ненавмисні (помилки). Аудитор повинен брати до уваги дві сторони суттєвості: кількісну та якісну. З якісного погляду він повинен дати своє професійне судження щодо суттєвості виявлених у ході перевірки відхилень. З кількісного погляду встановлюється, чи перевищують окремі знайдені відхилення або їх сума кількісні критерії - рівень суттєвості.

Рівень суттєвості - це найбільше значення помилки бухгалтерської звітності, починаючи з якої її кваліфікований користувач з великим ступенем імовірності  робить неправильні висновки та приймає  неправильні економічні рішення.

Концепція суттєвості використовується як основа для планування перевірки  під час визначення статей бухгалтерської звітності, які містять помилки, оцінки матеріалів власних досліджень та прийняття рішення про зміст  аудиторського висновку.

Визначення суттєвості залежить від досвіду та кваліфікації аудитора й установлюється ним самостійно для кожного клієнта. Урахуванням  обсягу та специфіки його діяльності (розмір підприємства, величина валового прибутку, вартість активів, величина капіталу). Рівень суттєвості встановлюється як для кожного із цих показників, так і для звітності в цілому. При цьому до уваги беруться різні фактори: 
- абсолютна величина помилки (в різних умовах вона може бути або допустимою, або недопустимою);

- відносна величина помилки (відношення ймовірної помилки до базової величини, за яку береться валовий прибуток, сума активів, сума поточних активів та ін.);

- зміст статті звітності  (можливі помилки за рахунками  ліквідованих активів розглядаються  як суттєвіші внаслідок їх відносної доступності для порушень);

- конкретні цілі використання  аудиторського висновку;

- невизначеність фінансового  стану підприємства тощо [12, с. 123].

Багато фактів порушень виникають на практиці в результаті неправильних арифметичних дій під час здійснення різних нарахувань. Ці факти шахрайства та помилок призводять до перекручення даних про рівень витрат на виробництво і фінансових результатів, а також до перекручення звітності, тому аудитори повинні приділяти належну увагу перевірці правильності підсумкових даних у первинних документах та звітах, регістрах аналітичного та синтетичного обліку, звітних калькуляціях та відомостях за різними видами розрахунків. Під час перевірки операцій на рахунках у банках рекомендується перевіряти правильність руху коштів на відповідному рахунку за виписками банку з рухом коштів на цьому рахунку в бухгалтерському обліку підприємства. Ця робота трудомістка, тому недостатньо досвідчені аудитори обмежуються перевіркою залишків на рахунках у банках та у бухгалтерському обліку підприємства.

Практика аудиту свідчить, що в результаті перекручення підсумків  здійснюються порушення, які набули вигляду документально необґрунтованої  отриманої під звіт готівки. У  разі виявлення таких порушень аудитор  звертає увагу адміністрації на необхідність не тільки стягнення матеріального збитку, а й внесення виправних записів на суми перекручення в бухгалтерському обліку.

Шахрайства та помилки  розкриваються також під час  арифметичного звіряння відповідності  даних аналітичного обліку даним синтетичного обліку [12, с. 136].

Часто аудит виявляє  факти шахрайства та помилок, замасковані  неправильними розрахунками. До внесення відповідних змін у записи на рахунках бухгалтерського обліку та звітності  аудитор відкладає підготовку аудиторського висновку.

Аудитор мусить бути постійно уважним та вміло використовувати  для розкриття змісту об'єктів  контролю відповідні спеціальні прийоми  та методи дослідження. Розкриваючи  факти шахрайства та помилок, аудитор  відображає їх суть. При цьому потрібно чітко описати зміст кожного такого факту та вказати, який при цьому порушено закон або постанову Кабінету Міністрів України, або інші нормативні документи. Мають бути також пояснення посадових та третіх осіб із зазначенням тих, хто припустив помилку чи шахрайство (посада, прізвище, ім'я, по батькові), за чиїм наказом чи дозволом здійснив порушення або злочин (посада, прізвище, ім'я, по батькові), як здійснена помилка чи шахрайство і чим вони викликані (мета, причини, умови), розмір нанесеної матеріальної шкоди та інші наслідки. Аудитор не приймає фактів, основою яких є заява посадових осіб, не підтверджена документальними даними та даними фактичного контролю.

Про виявлені помилки  та шахрайства, недоліки в бухгалтерському  обліку та звітності аудитор повідомляє власників, уповноважених ним осіб, замовників та вимагає вжити заходів щодо їх виправлення. Переконавшись в останньому, він приймає рішення про видачу аудиторського висновку про стан бухгалтерського обліку та достовірність поданої звітності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Відповідальність керівництва  та дії аудиторів у разі  виявлення шахрайства і помилок

 

3.1. Відповідальність  керівництва підприємства й аудитора

Укладаючи угоди про  надання різних аудиторських послуг, споживачі обов’язково цікавляться  розміром та механізмом реалізації відповідальності аудиторів за неналежне виконання ними своїх зобов’язань та за якість аудиторських послуг. Це цілком виправдано, оскільки професійна незалежна думка аудиторів має впливати на прийняття управлінських рішень, на фінансово-господарський стан господарюючого суб’єкта i на взаємовідносини з контролюючими та податковими органами [6, с. 63].

Поняття відповідальності на побутовому рівні тісно пов’язане  з такими категоріями, як винна особа, обов’язки, покарання тощо. У політиці поняття відповідальності набирає ознаки популізму, в історії залежить від багатьох обставин, не пов’язаних з об’єктивними судженнями, на законодавчому рівні регулюється чітко визначеними нормами, але не завжди передбачає покарання, не гарантує встановлення органу, що може притягнути до відповідальності, або не визначає конкретну відповідальну особу. Отже, відповідальність є філософським поняттям, реалізується лише за умови встановлення чітких правил i передбачає механізм покарання (компенсації), що застосовується до особи за певними наслідками.