Податковий облік і звітність

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Місцеві податки в  Україні та їх характеристика………………………………...4

1.1.Податок на нерухоме  майно відмінне від земельної  ділянки………………...4

1.2.Єдиний податок………………………………………………………………….7

2.Тестові завдання………………………………………………………………….13

3.Задача……………………………………………………………………………...15

Висновок…………………………………………………………………………….16

Список використаної літератури…………………………………………………..17

Додатки……………………………………………………………………………...18

 

Вступ

 

Оподаткування суб'єктів  підприємницької діяльності є одним  із найважливіших та найефективніших важелів державного регулювання ринкової економіки. Держава за допомогою податкової політики забезпечує створення необхідних передумов до структурної перебудови національної економіки та її зростання, а не тільки формує джерела фінансування суспільно-необхідних витрат, реалізуючи фіскальну функцію податків.

Проблеми оподаткування  та організації податкового обліку традиційно привертають до себе підвищену увагу науковців і практиків, оскільки в цій сфері перехрещуються інтереси держави й регіонів з інтересами суб'єктів господарювання та громадян — платників податків. Гармонізація і підтримання

балансу цих інтересів  дозволяє створити необхідні умови  для забезпечення підйому економіки, соціальної стабільності в суспільстві та підвищення добробуту населення.

Одним із основних завдань, які на сьогоднішній день, стоять перед науковцями, є розробка шляхів зближення бухгалтерського і податкового обліку, з метою зменшення трудовитрат облікових працівників.

В сучасних умовах розбудови  власної податково-бюджетної системи  в Україні актуальною є проблема фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Пильну увагу привертають місцеві податки і збори, як такі, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, тобто власні надходження місцевих органів влади.

 

Місцеві податки  в Україні та їх характеристика

 

Податок на нерухоме майно відмінне від земельної  ділянки

 

Податковим кодексом України  встановлено новий податок –  податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Впровадження даного податку чекали з 1 січня 2012 року, але Законом України №3609-VІ  від 07.07.2011 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України  та деяких законодавчих актів України  щодо удосконалення деяких норм Податкового  кодексу України" його відстрочено  до 1 липня 2012 року.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - це місцевий податок, кошти від  якого зараховуються до місцевого  бюджету.

Згідно ст. 265 Податкового  кодексу України є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Визначення платників  податку в разі перебування об'єктів  житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об'єкт житлової нерухомості  перебуває у спільній частковій  власності кількох осіб, платником  податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об'єкт житлової нерухомості  перебуває у спільній сумісній власності  кількох осіб, але не поділений  в натурі, платником податку є  одна з таких осіб-власників, визначена  за їх згодою, якщо інше не встановлено  судом;

в) якщо об'єкт житлової нерухомості  перебуває у спільній сумісній власності  кількох осіб і поділений між  ними в натурі, платником податку  є кожна з цих осіб за належну  їй частку.

Об'єктом оподаткування  є об'єкт житлової нерухомості.

Не є об'єктом оподаткування:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності  держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується  троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

д) гуртожитки.

Базою оподаткування є  житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

База оподаткування об'єктів  житлової нерухомості, які перебувають  у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру  речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної  реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів  житлової нерухомості, що перебувають  у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування  на підставі документів, що підтверджують  право власності на такий об'єкт.

У разі наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування  база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває  у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається  один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична  особа - платник податку зареєстрована  в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською  радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:

- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку  з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності  фізичних осіб, проводиться органом  державної податкової служби за місцезнаходженням  об'єкта житлової нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення  про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам за місцезнаходженням  об'єкта житлової нерухомості до 1 липня  звітного року за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості податок  сплачується фізичною особою-платником  починаючи з місяця, в якому  виникло право власності на такий  об'єкт. Орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення  зазначеному власнику після отримання  інформації про виникнення права  власності на такий об'єкт.

Платники податку на підставі документів, що підтверджують їх право  власності на об'єкт оподаткування  та місце проживання (реєстрації), мають  право звернутися до органів державної  податкової служби для звірки даних  щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку  та нарахованої суми податку.

Орган державної податкової служби проводить перерахунок суми податку і надсилає податкове  повідомлення-рішення зазначеному  власнику відповідно до цього пункту.

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані до 15 квітня року, в якому набрала чинності ця стаття, а в наступні роки щоквартально, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку  станом на 1 січня звітного року і  до 1 лютого цього ж року подають  органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування  декларацію за формою, встановленою у  порядку, передбаченому статтею 46 цього  Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня  виникнення права власності на такий  об'єкт.

У разі набуття права власності  на об'єкт житлової нерухомості протягом року податок нараховується з  дня виникнення права власності  на такий об'єкт.

Порядок обчислення сум податку  в разі зміни власника об'єкта оподаткування  податком

У разі переходу права власності  на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього  року до початку того місяця, в якому  він втратив право власності  на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи  з місяця, в якому виникло право  власності.

Орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення  новому власнику після отримання  інформації про перехід права  власності.

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування  і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями  Бюджетного кодексу України .

Податкове зобов'язання за звітний  рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового  повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які  відображаються в річній податковій декларації.

 

Єдиний податок

 

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і  зборів, на сплату єдиного податку  в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична  особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в  порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які  застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного  податку:

1) перша група - фізичні  особи - підприємці, які не використовують  працю найманих осіб, здійснюють  виключно роздрібний продаж товарів  з торговельних місць на ринках  та/або провадять господарську  діяльність з надання побутових  послуг населенню і обсяг доходу  яких протягом календарного року  не перевищує 150 000 гривень; 

2) друга група - фізичні  особи - підприємці, які здійснюють  господарську діяльність з надання  послуг, у тому числі побутових,  платникам єдиного податку та/або  населенню, виробництво та/або  продаж товарів, діяльність у  сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного  року відповідають сукупності  таких критеріїв: 

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Ці умови  не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005) ( va375202-05 ). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні  особи - підприємці, які протягом  календарного року відповідають  сукупності таких критеріїв: 

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

4) четверта група - юридичні  особи - суб'єкти господарювання  будь-якої організаційно-правової  форми, які протягом календарного  року відповідають сукупності  таких критеріїв: