Отчёт по производственной практике

д) економію сировини, матеріалів, інструментів та інших матеріальних цінностей;

е) зменшення простоїв устаткування та за інші якісні показники в роботі підприємств, а також премії, нараховані робітникам із преміального фонду .

- Винагороди (процентні  надбавки) за вислугу років, стаж  роботи (надбавки за стаж роботи  за спеціальністю на даному  підприємстві), передбачені чинним  законодавством.

- Оплата праці працівників,  які не перебувають у штаті  підприємств; за виконання робіт  згідно з договорами цивільно-правового  характеру, включаючи договір  підряду, за умови, що розрахунки  з працівниками за виконану  роботу провадяться безпосередньо  цім підприємством. Розмір коштів, спрямованих на оплату праці цих працівників, визначається, виходячи з кошторису за виконання робіт (послуг) за договором, і платіжних документів.

- Оплата праці працівникам,  які не перебувають у штаті  підприємства, за виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка і фарбування, роботи з експертизи тощо).

- Зазначені суми у  статистичній звітності з праці  відображаються в фонді оплати  праці працівників позаспискового  складу і не враховуються при  обчислення середньої заробітної плати штатних працівників спискового складу підприємства.

- Оплата за працю  у вихідні (неробочі) дні, понадурочний  час здійснюється за розцінками, встановленими законодавчими актами.

- Суми відшкодування  втраченого заробітку внаслідок  тимчасової втрати працездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник продовжує працювати на підприємстві.

- Оплата за час вимушеного  прогулу або виконання нижче  оплачуваної роботи у випадках, передбачених чинним законодавством.

- Оплата праці студентів  вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних і професійно-технічних навчальних закладів, які працюють на підприємствах у складі студентських загонів.

- Виплати різниці в  окладах працівникам з інших  підприємств зі збереженням протягом  деякого часу (відповідно до законодавства) розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а також при тимчасовому заступництві.

- Процентні або комісійні  винагороди, виплачені додатково  до тарифної ставки (окладу).

- Оплата працівникам  днів відпочинку, що надаються  їм у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумковому обліку робочого часу і в інших випадках, передбачених законодавством.

- Суми, нараховані за  виконану роботу особам, залученим  для роботи на підприємстві згідно із спеціальними договорами з державними організаціями (на надання робочої сили), які видані безпосередньо цим особам.

- Матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші  виплати).

- Інші виплати передбачені  чинним законодавством.

Система оплати праці  складається з двох підсистем  – погодинної (оплата праці залежить від відпрацьованого часу і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів) та відрядної (оплата праці залежить від виготовленого обсягу продукції (робіт чи послуг) з урахуванням складності й умов праці та відрядних розцінок за одиницю продукції (робіт чи послуг) встановленої якості).

Погодинна підсистема має  дві форми оплати праці:

- погодинна проста – оплата здійснюється за кількість відпрацьованих годин (днів) і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів;

- погодинно-преміальна – оплата здійснюється, як і при простій погодинній формі, але крім того працівнику виплачується премія за особливі умови роботи.

Відрядна підсистема має такі форми оплати праці:

- пряма відрядна оплата залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт чи послуг) та розцінок;

- відрядно-преміальна – оплата праці залежить від суми заробітку за відрядними розцінками й обсягу виготовленої продукції та встановленого розміру премій;

- непряма відрядна – використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу;

- відрядно-прогресивна форма оплати ґрунтується на тому, що зі збільшенням обсягу виготовленої продукції зростає розцінка;

- акордна форма – передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час. За скорочення робочого часу і виконання якісної роботи може бути додатково нарахована премія;

- колективно-відрядна (бригадна) форма застосовується у промисловості при випуску продукції на кінцевій операції і розподілі загальної суми заробітку між членами бригади пропорційно до їх тарифного заробітку.

Системи та форми оплати праці встановлюється роботодавцем виходячи з їх доцільності й ефективності в конкретних умовах використання найманих працівників. Проте свідомий досвід з організації праці свідчить про доцільність розширення сфери застосування погодинних форм оплати. Законодавством передбачено при погодинній оплаті встановлення працівником нормованих завдань, що означає визначення обсягу робіт за годину праці.

Нараховану заробітну  плату поділяють на два види: основну  та додаткову. Є інші заохочувальні  та компенсаційні виплати. До них  належать винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні і інші грошові виплати, які непередбачені актами чинного законодавства.

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок 66 «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основною, допоміжною). Рахунок 66 «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» - пасивний, балансовій, розрахунковий.

На шахті «Росія» на відрядній  формі оплати праці знаходяться  робітники за такими професіями: ГРОЗ, прохідник, гірник з ремонту гірських виробіток, монтажник. На погодинній формі оплати праці знаходяться працівники таких професій: слюсар, механік, комбайнер.

 

Таблиця 2.1 - Схема відображення операцій по рахунку 661 «Нарахована заробітна плата».

№ п/п	Найменування господарської  операції	Проведення
		Дт	Кт
1	2	3	4
1	Нарахована заробітна  плата за ремонт основних засобів  робітникам основного і допоміжного  виробництв та ін .	23	661
2	Нарахована заробітна  плата інженерно-технічним працівникам і адміністративному персоналу.	91; 92	661
3	Нарахована заробітна  плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.	93	661
4	Нараховані суми оплати праці, пов‘язані з операціями по вибуттю (реалізації) основних засобів.	972	661
5	Нараховані суми за рахунок  відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.).	652	661
6	Нестачі, раніше віднесені  за рахунок винних осіб, списані  за рахунок підприємства.	92	661
7	Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва.	23	661
8	Нарахована заробітна  плата за роботи, виконані за рахунок  коштів цільового фінансування.	48	661
9	Нарахована матеріальна  допомога (оздоровча тощо).	65	661
10	Нарахована вихідна  допомога передбачена діючим законодавством.	23; 91; 92	661
11	Депонована заробітна  плата	661	662
12	Нарахована заробітна  плата працівникам за роботу, пов‘язану з ліквідацією стихійного лиха, пожеж тощо.	991	661
13	Повернуті до каси надлишки нарахованих сум (переплата)	30	661
14	Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками.	661	301
15	Відраховані із заробітної плати прибутковий податок і  збір на випадок безробіття.	661	641

Продовження таблиці 2.1 - Схема відображення операцій по рахунку 661 «Нарахована заробітна плата».

1	2	3	4
16	Відраховані із нарахованої заробітної плати працюючих до Пенсійного фонду.	661	651
17	Відраховані із заробітної плати проф.внески, 1%	661	685
18	Відраховані із заробітної плати перевитрачені підзвітні  суми.	661	372

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Облік запасів

 

Однією з обов'язкових  умов здійснення процесу виробництва  є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою  яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в  бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у  фінансовій звітності регламентуються  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 9 «Запаси».

Відповідно до П(С)БО 9 під запасами розуміють активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує  вірогідність того, що підприємство отримає  в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і  їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів  є економічно обгрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

- сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

- готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу) якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог П(С)БО 9.

Одиницею бухгалтерського  обліку запасів є їх назва або  однорідна група (вид). Тому в подальшій  класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки,розміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. Уподальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" оцінка запасів при їх відпуску у  виробництво, продаж та іншому вибутті  здійснюється одним із таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших  за часом надходження запасів  (ФІФО);

- собівартості останніх  за часом надходження запасів  (ЛІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Доцільність використання різних методів оцінки собівартості запасів визначається підприємством. Наприклад, може бути доцільним застосування різних методів визначення собівартості запасних частин, які реалізуються, та таких самих запчастин, що використовуються для власних потреб (ремонт устаткування). Не може бути підставою для застосування різних методів оцінки одного виду запасів різниця в місцезнаходженні запасів та в правилах їх відображення в оподатковуваних операціях.