Отчёт по производственной практике

Вступ

 

Бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов'язання і господарські операції, здійснювані  організаціями в процесі їх діяльності.

Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення, необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності — керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім — інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності.

Ту частину системи бухгалтерського  обліку, що забезпечує потребу керівництва  в інформації, називають управлінським обліком. Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки i контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Стандартизація бухгалтерського  обліку — процес розробки та поступового застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення оцінки і відображення у фінансових звітах окремих суб'єктів бухобліку.

Принципи бухгалтерського обліку — правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Каса – це рахунок  бухгалтерського обліку руху і виявлення  облікових залишків  готівкових коштів, які має підприємство.

Фінансовий результат  діяльності підприємства характеризується показником прибутку або збитку. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності.

 

 

1 Загальна характеристика підприємства

 

Відокремлений підрозділ  «Шахта «Росія»» (надалі – Підрозділ) Державного Підприємства «Селидовугілля» (надалі – Підприємство) створено згідно з наказом Підприємства від 6 червня 2005 року №1. Підприємство належить до сфери управління Міністерство енергетики та вугільної промисловості України згідно з наказом Міністерства України від 04,04,2011 року №39. Місцезнаходження Підрозділу: Україна, 85483, Донецька обл., місто Новогродівка.

Мета діяльності Підрозділу – забезпечення виконання завдань Підприємства. З видобутку вугілля з найменшими витратами; задоволення соціально-економічних потреб працівників Підрозділу і Підприємства.

Видами діяльності, які здійснює Підрозділ є: добування та збагачення кам’яного вугілля; експлуатація родовищ корисних копалин; проведення будівельно-монтажних робіт; реалізація продукції, товарів та послуг, залишків від виробництва, тощо. Інші види діяльності можуть здійснюватися Підрозділом, якща вони не суперечать чинному законодавству України.

  Підрозділ не є юридичною особою. Підрозділ використовує надане йому Підприємством майно, яке є державною власністю, для здійснення господарської діяльності на праві оперативного використання майна. Підприємство може наділяти підрозділ: основними засобами та іншими необоротними активами; оборотними активами (в т.ч. грошовими); іншим майном та майновими правами, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Управління Підрозділом здійснює його керівник, який входить до складу Ради директорів Підприємства.

Підрозділ здійснює поточний, оперативний статистичний, бухгалтерський та податковий облік результатів  своєї діяльності.

Припинення діяльності Підрозділу здійснюється за погодженням з Уповноваженим органом управління відповідно до чинного законодавства України.

 

 

2 Облік праці та зарплати

 

Праця – це цілеспрямована свідома  діяльність людини в результаті якої утворюються споживчі вартості: продуктом  праці є створення всіх матеріальних і духовних цінностей. Вона спрямована на здійснення процесу виробництва і на доведення продукту до споживача.

Зарплата – це винагорода обчислена, як правило, у грошовому  виразі, який за трудовим договором  власник або уповноважений ним  орган виплачує працівникам за виконану ним роботу.

Основними показниками  праці і заробітної плати є:

- фонд оплати праці;

- чисельність робітників;

- їх професії та кваліфікації;

- преміальні виплати;

- витрати робочого часу тобто кількість відпрацьованих годин;

- кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт;

- розрахунки з кожним працівником згідно діючого законодавства.

Основними завданнями обліку праці і заробітної плати є:

- документальне оформлення відпрацьованого часу;

- контроль за використанням фонду оплати праці і премій;

- контроль за дисципліною праці і повним використанням робочого часу;

- контроль за виконанням завдань по росту продуктивності праці;

- своєчасний і правильний розподіл нарахованої заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування по напрямках затрат при визначенні вартості продукції;

- здійснення правильних і своєчасних розрахунків по заробітній платі;

- збір інформації і групування показників по праці заробітної плати для складання бухгалтерської і статичної звітності.

Підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах вимагає  здійснення на державному, регіональному, галузевому рівні, а також на рівні  підприємництва організаційних та економічних  заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів.

 

Для нагромадження коштів, спрямованих на оплату праці, необхідно:

- знижувати витрати матеріалів, енергії, палива;

- переходити на погодинну оплату праці;

- відновити нормування праці;

- збільшувати рентабельність виробництва через механізм зниження собівартості продукції;

- підвищувати продуктивність праці;

- використовувати сучасні мотивації та стимулюючи механізми високопродуктивної праці.

Однією із складових  виробничого процесу є наймані  працівники, які називаються персоналом.

Від кількісного і  якісного складу персоналу значною мірою залежить продуктивність праці, випуск і реалізація продукції, фінансові результати.

Облік персоналу забезпечує інформацію про списків склад  у розрізі категорій, професій, кваліфікації, освіти, стажу роботи, віку, національності та інших показників. Аналіз даних про персонал дає можливість виявити основні кількісні та якісні характеристики трудового колективу, знайти резерви для подальшого поліпшення щодо чисельності та якості його складу, цілеспрямовано формувати команду управлінців та виконавців високого рівня, які здатні забезпечити успішне функціонування й тривале існування підприємства.

Відділ кадрів відкриває  особову справу на кожного працівника, веде облік приймання переміщення  та звільнення особового складу, оформляє надання відпусток, присвоєння кваліфікації, змін тарифних ставок і окладів та інші оперативні дані. Такі дані відображаються в особових справах на основі записів про приймання, переміщення чи звільнення, наказів і розпоряджень адміністрації та інших документів. Накази щодо руху персоналу обов’язково доводяться до відома працівників бухгалтерії, які ведуть облік розрахунків з оплати праці.

Персонал підприємства поділяється на промислово-виробничий і персонал неосновної діяльності. До промислово-виробничого відносять працівників основних і допоміжних цехів, підсобних виробництв, заводських лабораторій. До непромислового персоналу відносяться працівники зайняті обслуговуванням житлово-комунального господарства, торгівлі, закладів дошкільного виховання, культури, музичного обслуговування.

Всіх працюючих на підприємстві поділяють на списків  і несписковий персонал. Загальна кількість працюючих, яка значиться  в списках підприємства називається  спусковою. В списків склад не включаються працівники, які тимчасово  залученні для виконання окремих робіт.

Особливе значення для  бухгалтерії має табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (ф.П-12), в якому відображаються дані про кожного працюючого щодо явок і неявок на роботу за кожен  і разом за місяць.

Табелі ведуться в  розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів  підприємства. Табелі здаються в бухгалтерію  для нарахування заробітної плати, а тому доцільно їх складати за окремими категоріями працюючих, за окремими категоріями працюючих, за місцями роботи, виконуваними функціями, за виготовлення замовлень, робіт чи послуг. Ці дані потрібні для складання бухгалтерських проводок і внесення заробітної плати за призначенням на ті чи інші види продукції, статті витрат.

Праця обумовлюється трудовим договором. Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу зазначену цією угодою, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умовами праці. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, а також умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін. Право прийому працівників на умовах контракту надане усім підприємцям незалежно від форм власності і характеру діяльності. За трудовою угодою між сторонами визначається перелік робіт, послуг, що підлягають оформленню та здачі виконавцем замовнику на окремих етапах виконання та по закінченні договору, а також технічні, економічні та юридичні вимоги до виконуваних робіт. Крім цього трудовою угодою обумовлюється порядок здачі та приймання робіт, форма розрахунків та оплата.

Оплата праці ґрунтується  на тарифній системі, яка включає  тарифні сітки, тарифні ставки і  тарифно-кваліфікаційні довідники. Тарифні сітки (схема посадових окладів) формуються на основі тарифної ставки робітника першого розряду і міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок наступних розрядів до першого. Для визначення тарифної ставки будь-якого розряду робітника треба користуватися тарифно-кваліфікаційним довідником. У якому вказується перелік виконаних робіт, що відносяться до того чи іншого розряду, і врахувати кваліфікацію робітника. Нормування дозволяє врахувати кількість затраченої праці. Форма оплати праці дозволяє визначити порядок розрахунку заробітної плати.

До фонду основної заробітної плати  включаються :

- заробітна плата,  нарахована за виконану роботу  відповідно до встановлених норм  праці (норми часу, виробітку,  обслуговування, посадові обов’язки) за підрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами, незалежно від форм систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

- суми процентних або  комісійних нарахувань в залежності  від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

До фонду додаткової заробітної плати входять :

- Надбавки та доплати  до тарифних ставок та посадових  окладів у розмірах, передбачених  чинним законодавством :

а) кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

б) за якість водіям автомобілів, робітникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям працівників тих галузей народного господарства, в яких введено такі надбавки та доплати за звання майстра і класи кваліфікації;

в) бригадирам з числа  робітників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами;

г) персональні надбавки;

д) керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в  праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання;

е) за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконаних  робіт;

є) доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством;

ж) за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах, роботу в багатозмінному та непреривному режимі виробництва (включаючи доплати  за роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час;

и) працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний  час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад;

і) інші надбавки і доплати, передбачені законодавством.

- Премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, в тому числі за :

а) виконання і перевиконання  виробничих завдань;

б) виконання акордних завдань у встановлений строк;

в) підвищення продуктивності праці, виробітку;

г) поліпшення кінцевих результатів  господарської діяльності бригади, дільниці, цеху;