Отчет по практике в Бухгалтерии

3. Облік загальновиробничих витрат

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Взагалом  до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);
• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;
• витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;
• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;
• витрати на обслуговуваня виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);
• витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;
• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
• інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і зінні.

Відповідно  до П(с)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

До змінних  належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно  зміні обсягу виробництва. Такі витрати  розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітнього  періоду. Таким чином, змінні загальновиробничі  витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (облік яких ведеться на 23 рахунку “Виробництво”) в дебет рахуна 23 щомісяця в повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності

Постійні  виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням  бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної  діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

Величина  нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітньому періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові – на фінансові результати).

Якщо випуск продукції у звітньому періоді  вищий за нормальну потужність підприємства, всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними.

Отже, загальновиробничі  постійні витрати формуються протягом звітнього періоду у одинакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Як зазначалося  вище, облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Його економічна характеристика наведена за схемою.

Економічна  характеристика

рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”

 

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати”

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” виробничі  підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок замінює старі рахунки 24 “Витрати на експлуатацію машин і обладнання” та 25 “Загальновиробничі витрати”.

За дебетом  рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним  розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 “Виробництво”  та 90 “Собівартість реалізації”.

Порядок розподілу  загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до ПСБО 16 “Витрати”. Наказом  Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року № 131 внесені зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.

Накопичені  протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі  витрати списують за розрахунком  розподілу їх на види (групи) готової  продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво”  або на дебет рахунку 90 “Собівартість  реалізації”– на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих  послуг.

Розподіл  і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати” зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо.

Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загальновиробничих витрат застосовувати.

Загальна  сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Необхідно підкреслити, що порядок розподілу загальновиробничих витрат принципово змінився, хоч можлива база розподілу цих витрат (години праці (машино-години), заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) як база розподілу застосовувалась і раніше. Тому, на погляд автора, для кращого розуміння та засвоєння нового порядку розподілу загальновиробничих витрат, установленого ПСБО 16 “Витрати”, доцільно більш детально розглянути особливості нового порядку розподілу загальновиробничих витрат.

Перелік і  склад змінних і постійних  витрат установлюються підприємством з урахуванням змісту загальновиробничих витрат, встановленого пунктом 15 ПСБО 16 “Витрати”.

Важлива особливість  нового порядку розподілу загальновиробничих витрат полягає в тому, що змінні витрати повністю розподіляються і  списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва  в розрахунковій (плановій) сумі, але  не більше суми фактичних постійних  загальновиробничих витрат.

На виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Фактичні  постійні витрати, які перевищують  розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку наступною контировкою:

• Дт 90 “Собівартість реалізації”, субрахунки 901 і 903
• Кт 91 “Загальновиробничі витрати”

Якщо згідно з розрахунком постійні розподілені  витрати в розрахунковій (плановій) сумі перевищують фактичну суму цих  витрат, то на витрати виробництва  списується фактична їх сума (див. змінений розрахунок за 2-й звітний період в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати”).

Розрахунок  розподілу загальновиробничих витрат складається з двох частин:

1. База розподілу та загальновиробничі витрати за нормальною потужністю (рядки 1-5 розрахунку).

У цій частині  розрахунку визначають розрахункову (планову) суму змінних і постійних витрат в гривнях (з достатньою точністю) на одиницю бази розподілу – на машино-годину, на одну гривню зарплати, на одну гривню прямих витрат тощо.

2. База розподілу за фактичною потужністю і фактичні загальновиробничі витрати (рядки 6-13 розрахунку).

Таким чином, за зміненим розрахунком розподілу  загальновиробничих витрат, наведеним  у додатку 1 ПСБО 16, на списання розподілених загальновиробничих витрат мають бути складені бухгалтерські проводки:

У зв’язку  з тим, що розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається  в узагальнених сумах змінних  та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих  витрат на кожен об’єкт калькулювання необхідний допоміжний розрахунок. Він складається на основі показників розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю.

Цей допоміжний розрахунок рекомендується складати аналогічно тому, як складається розрахунок розподілу  заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції (робіт, послуг, табл. 3.2). Різниця в тому, що замість суми основних матеріалів вказуються назва та сума бази розподілу за фактичною потужністю (машино-години, зарплата тощо), а замість середнього відсотка витрат – середня сума загальновиробничих витрат, списаних на витрати виробництва, на одиницю фактичної бази розподілу (на одну машино-годину, на одну гривню зарплати тощо).

 

Допоміжний  розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на окремі види (групи) готової  продукції служить основою тільки для записів в аналітичному обліку витрат на виробництво за видами (групами) готової продукції (робіт, послуг) до рахунку 23 “Виробництво”.

Очевидно, що при відсутності з об’єктивних  причин розрахункових (планових) показників бази розподілу та загальновиробничих витрат за нормальною потужністю фактичні змінні та постійні загальновиробничі  витрати можуть бути розподілені  та списані на об’єкти витрат (калькулювання) лише на базі розподілу за фактичною потужністю. В цьому разі можна та необхідно скласти тільки другу частину розрахунку за фактичними показниками бази розподілу та загальновиробничих витрат. При цьому вся сума змінних і постійних витрат розподіляється та списується на витрати виробництва, а постійних нерозподілених витрат бути не може. В цьому випадку розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається за прикладом другого звітного періоду.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат рекомендується вести аналогічно як ведеться аналітичний облік адміністративних витрат на рахунку 92.

Порядок розподілу  та списання загальновиробничих витрат для включення їх до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) принципово змінився. На дебет рахунку 23 “Виробництво”  згідно з розрахунком списуються повністю тільки змінні загальновиробничі  витрати, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва  в розрахунковій (плановій) сумі, але  не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

Отже, загальна сума змінних загальновиробничих витрат та сума постійних розподілених витрат списуються в кінці місяця на підставі розрахунку для включення до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) контировкою:

• Дт 23 “Виробництво”
• Кт 91 “Загальновиробничі витрати”

За окремим  допоміжним розрахунком сума загальновиробничих витрат, списана на витрати виробництва, має бути розподілена на окремі об’єкти  витрат: на види і групи готової  продукції, на роботи та послуги.

Фактичні  постійні витрати, що перевищують розрахункову суму (т.зв. нерозподілені постійні витрати), згідно з пунктом 16 ПСБО 16 “Витрати” включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку. Для цього роблять запис на рахунках:

• Дт 90 “Собівартість реалізації”
• Кт 91 “Загальновиробничі витрати”

Для визначення суми прямих і непрямих витрат на виготовлену  та випущену з виробництва продукцію (роботи, послуги) за кожним об’єктом витрат необхідно врахувати величину незавершеного  виробництва на початок і на кінець місяця. До незавершеного виробництва відносяться не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси (Додаток № 2).

 

Список використаної літератури  ( к 1- ому)

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16. 07. 99 року № 996.
2. Інструкція про застосування Плану рахунків. Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 291 від 30. 11. 99 року.
3. Регістри бухгалтерського обліку Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 356 від 29.  12. 2000 року.
4. Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку № 16 "Витрати".
5. Бутинець Ф. Ф. "Бухгалтерський фінансовий облік" Житомир ПП "Рута" 2001 рік.
6. Бутинець Ф. Ф. "Бухгалтерський фінансовий облік" Житомир.
7. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні Львів "Інтелект - Захід", за редакцією Хом'яка Р. Л.
8. Бутинець Ф. Ф., Івахненков С. В., Давидюк Т. В., Шахрайчук Т. В. "інформаційні системи бухгалтерського обліку" Рута" 2002 року.
9. Швець В. Г. "Теорія бухгалтерського обліку" Київ.
10. Грабова Н. М. "Теорія бухгалтерського обліку" Тернопіль.
11. Пушкар М. С. "Теоретичні основи бухгалтерського обліку" Тернопіль.
12. Чабанова Н. В., Василенко Ю.А. "Бухгалтерський фінансовий облік" Київ.