Отчет по практике на предприятие

Внутрішній аудитор  результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.

У звіті внутрішнього аудитора, що надсилається аудиторському  комітету, слід вказати, які рекомендації виконано, а які вважаються неефективними  через надмірні витрати. Тільки після отрмання письмового звіту внутрішня аудиторська перевірка вважається закінченою.

Іншою процедурою, характерною  для подання звітності внутрішніх аудиторів, є спільний з керівниками  аналіз критикованих моментів і внесених рекомендацій до їх включення у кінцевий звіт внутрішнього аудитора. 
Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва. Така перевірка має спрямовуватися на попередження (профілактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань. Важливо також ретельно дослідити ті господарські операції, які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах та у фінансовій звітності.

Отже, внутрішній аудит  контролює раціональне витрачення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання законності господарських  операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень. 

На промислових підприємствах  внутрішній аудит одночасно здійснює технічний нагляд за виробничим процесом і якістю продукції.

 

17. Аналіз наявності  та стану ресурсів підприємства

Все майно яке належить підприємству і яке відображається в його балансі називається активом. Активи – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

 

Таблиця 1

Склад ресурсного потенціалу ТОВ «Мяркіс» за 2008-2009 роки

Вид активів	2008 р.	2009 р.	Відхилення тис. грн.
I. Необоротні активи
Основні засоби:
залишкова вартість	591	784	193
Незавершене будівництво	98	–	–
Усього за розділом I	689	784	95
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	637	3	-634
Товари	21988	26649	4661
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	382	1278	896
первісна вартість
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	2848	1529	-1319
за виданими авансами	10	748	738
Грошові кошти та їх еквіваленти:	630	614	-16
в національній валюті
Інші оборотні активи	940	1318	378
Витрати майбутніх періодів	1	-	-
Баланс	28125	32924	4799

 

Аналізуючи дані таблиці 1, можна сказати, що залишкова вартість основних засобів, яка і є вартістю необоротних активів за 2009 р. збільшилась на 193 тис. грн., в порівнянні з 2008 р.

Аналізуючи другий розділ активу балансу, тобто оборотні активи, необхідно відмітити, що зменшилась вартість виробничих запасів на 634 тис. грн.. Водночас вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги збільшилась на 896 тис. грн..При цьому зменшилась сума грошових коштів та їх еквівалентів на 16 тис. грн.

Загалом вартість майна ТОВ «МЯРКІС» за 2009р., в порівнянні з 2008 р., зменшилась на 4799 тис. грн.

Таблиця 2

Характеристика джерел утворення активів

за 2008-2009 роки

Вид джерел утворення активів	2008 р.	2009 р.	Відхилення тис. грн.
I. Власний капітал
Статутний капітал	1000	1000	–
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	639	3068	2429
Неоплачений капітал	11	11	–
IV. Поточні зобов’язання
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	25988	28397	-2409
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	63	69	6
з бюджетом	146	58	-88
зі страхування	74	96	22
з оплати праці	213	247	34
Інші поточні зобов’язання	13	–	–
Баланс	28125	32924	4799

 

За даними таблиці 2 видно, що статутний капітал ТОВ «МЯРКІС» у 2009 р. на 10 тис. грн. (або на 20,4%) зменшилась сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, в порівнянні з минулим роком. При цьому зменшились поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом на 88 тис. грн. Зросли зобов’язання підприємства перед працівниками з оплати праці на 34 тис. грн.

 

18. Аналіз та  оцінка ефективності використання  ресурсів підприємства

Економічною ефективністю виробництва – складний процес, що передбачає співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.

Проаналізуємо ефективність використання ресурсів ТОВ «Мяркіс». Дані представлено у вигляді таблиці 2.

Таблиця 2

Ефективність використання ресурсів ТОВ «Мяркіс», тис. грн.

Показники	Роки		Відхилення, +/–
	2008	2009
Обсяг власних фінансових ресурсів	10110	7086	-3024
Обсяг позичених фінансових ресурсів	–	–	–
Обсяг залучених фінансових ресурсів	129	230	+101
Обсяг фінансових ресурсів, всього	10239	7316	-2923
Фактична наявність власних  джерел формування оборотних активів	-103	-187	–
Надлишок (нестача) власних джерел формування оборотних активів	–	-290	–

 

З даних таблиці видно, що порівнюючи показники ефективності використання ресурсів за 2009 та 2008 роки вони змінилися. Так, спостерігається зменшення обсягу власних фінансових ресурсів підприємства на 3024 тис. грн. наслідком цього є нестача у покритті витрат на формування оборотних активів. При цьому обсяг залучених ресурсів збільшився на 101 тис. грн.

Загальний обсяг фінансових ресурсів зменшився на 2923 тис. грн.

 

19. Аналіз формування витрат та  доходів підприємства

Порядок обліку витрат підприємства та основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Норми даного П(с)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Витрати – це використані  у процесі виробництва різні  речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці.

Згідно П(с)БО 16 «Витрати»  витратами визнаються:

1. Витрати відображаються  в бухгалтерському обліку одночасно  зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

2. Витрати звітного  періоду визнаються або зменшенням  активів, або збільшенням зобов’язань,  що призводить до зменшення  власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу  внаслідок його вилучення або  розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються  витратами певного періоду одночасно  з визнанням доходу, для отримання  якого вони здійсненні.

Витрати, які неможливо  прямо пов’язати з доходом  певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

4. Якщо актив забезпечує  одержання економічних вигод  протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом  систематичного розподілу його  вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Елементи витрат –  це сукупність економічно однорідних витрат. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

– матеріальні витрати;

– витрати на оплату праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– амортизація;

– інші операційні витрати.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття  у фінансовій звітності визначає П(с)БО 15 «Дохід», згідно з яким дохід  визначають під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінення доходу може бути достовірно визначене.

Основними завданнями аналізу доходів являються:

1) перевірка ступеню  виконання завдання з доходів  як в цілому, так і в розрізі  окремих їх видів;

2) проаналізувати зміну  показників доходу в динаміці;

3) виявлення впливу  об’єктивних та суб’єктивних  факторів на суму та рівень  доходу;

4) узагальнення результатів  аналізу, виявлення шляхів, резервів  збільшення прибутковості господарювання.

Частину виробленої продукції (робіт, послуг) підприємства використовують для власних потреб, а частина  реалізується на сторону. Кругообіг  засобів на підприємстві звершується процесом продажу (або реалізацією), внаслідок якого господарюючий суб’єкт отримує виручку в грошовій формі.

Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робі, послуг.

Умовами визначення доходу (виручки) від реалізації є:

• покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товари, інші активи);
• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
• сума доходу може бути достовірно визначена;
• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

 

20. Фінансовий план підприємства

Основу перспективного фінансового планування становить  прогнозування, яке є втіленням  стратегії підприємства на ринку. Фінансове  прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану  підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів: прогноз  звіту про прибутки та збитки; прогноз  руху грошових коштів (баланс грошових потоків); прогноз балансу активів  та пасивів.

Система поточного планування дає можливість підприємству визначити джерела його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку (постійну) платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.

Урахування всіх окремих надходжень і витрат за розрахунку показників фінансового плану здійснюється відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку.

Поточний фінансовий план – це план формування та розподілу  фінансових ресурсів підприємства на плановий рік із розбивкою показників за кварталами. Річний фінансовий план відображає обсяги надходжень і витрачання грошових коштів підприємства у плановому році на забезпечення потреб його поточної діяльності, а також на розвиток і виконання фінансових зобов’язань, включно з зобов’язаннями щодо сплати податків та обов’язкових платежів, розрахунків із діловими партнерами тощо.