Отчет по практике на предприятие

У статтях «Надзвичайні доходи» і «Надзвичайні вигоди»  відображають відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій, включаючи витрати на запобігання виникненню таких втрат), доходи і витрати від інших подій і операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій, за вирахуванням витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти у цьому розділі не наводиться.

Розділ II «Елементи операційних  витрат».

В даному розділі наводяться елементи операційних витрат (на виробництво  і збут, управління та інші операційні витрати), понесених підприємством у процесі господарської діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

У статті «Матеріальні затрати» записують вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва) сировини і основних матеріалів, палива, енергії, будівельних матеріалів і запасних частин, тари, допоміжних та інших матеріалів. Вартість поворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, до елементу операційних витрат не включаються.

У статті «Витрати на оплату праці» показують витрати на виплату  заробітної плати, премій і заохочень  відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці і стимулювання, матеріальна допомога, компенсаційні витрати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

У статті «Відрахування  на соціальні заходи» наводять відрахування на пенсійне і соціальне страхування (у тому числі страхування на випадок  безробіття) та інші соціальні заходи, відрахування на індивідуальне страхування персоналу.

До статті «Амортизація»  потрапляє амортизація основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, нарахована згідно з правилами  бухгалтерського обліку.

До статті «Інші операційні витрати» включають роботи і послуги  сторонніх організацій, суми податків і зборів (обов’язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, суми фіксованих санкцій, а також витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Метою складання звіту  про фінансові результати є надання  користувачам правдивої і повної інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки за звітний період. Цей звіт вважається одним із інформативних документів звітності, тому що містить інформацію про динаміку прибутку підприємства.

 

14. Організація статистичної звітності на підприємстві

 

Статистичне спостереження  – планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про державну статистику»  звітно-статистична документація включає  в себе, зокрема, форми звітності, які є одним із способів проведення статистичних спостережень. Всі форми  статистичної звітності затверджені  органами державної статистики і служать для формування офіційної статистичної інформації. Проте звітність підприємств певних галузей і видів діяльності може бути розроблена відповідними міністерствами і відомствами за погодженням Держкомстату.

Статистична звітність має ознаки конфіденційної інформації.

За регулярністю подання  розрізняють такі два види статистичної звітності:

1) регулярна – збирається  з відповідною періодичністю  (щомісяця, щоквартально і т.д.);

2) разова – статистичний  нагляд проводиться на відповідну дату з особливою метою.

Статистичні звіти за строками представлення подають  не пізніше певної дати, або на зазначену  дату. Терміни зберігання статистичної звітності залежать від того, чи надходять документи до державного архіву. Крім того, терміни зберігання залежать від виду статистичних звітів та від інформації, що в них відображається.

Статистичні звіти зазвичай подають в органи державної статистики за місцем реєстрації суб’єктів господарювання. Водночас певні форми статистичної звітів можуть подаватися до органів, що здійснюють державне регулювання у відповідному виді економічної діяльності.

Так, адресатами статистичних звітів можуть виступати Фонд державного майна, Міністерство юстиції, Міністерство охорони здоров’я тощо. Інформація про місце та строки подання статистичної звітності завжди зазначається на бланку звіту.

Датою подання статистичної звітності вважається день фактичної  передачі її за належністю, а в разі поштового відправлення з повідомленням  про вручення адресату – дата його отримання, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата.

 

15. Організація податкового обліку на підприємстві

 

Завдання організації  обліку розрахунків за податками  і зборами (обов’язковими платежами) та подання звітності наступні:

• чітке документування розрахунків за податками і зборами;
• своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
• забезпечення правильного та своєчасного нарахування податків і зборів;
• вірне визначення об’єкту оподаткування, ставки оподаткування, джерела сплати;
• своєчасна перевірка розрахунків з бюджетом, фондами соціального страхування;
• додержання строків розрахунків.

До підсистеми бухгалтерського  обліку відносять і податковий облік, який призначений для відображення інформації про зобов’язання підприємства з податків і зборів перед бюджетом різних рівнів та здійснення контролю за їх сплатою.

Системою бухгалтерського  обліку акумулюється та узагальнюється інформація про нарахування та сплату податків до бюджетів різних рівнів, позабюджетних  фондів, місцевих податків і зборів, яка подається до податкових органів у вигляді податкової звітності.

Завдання податкового  обліку – забезпечити формування повної та достовірної інформації з  метою оподаткування господарських  операцій та контролю за правильністю розрахунку, повнотою та своєчасністю сплати податків у бюджет.

Зміст податку визначається трьома факторами:

1) економічною побудовою  суспільства;

2) соціальною політикою;

3) стратегією розвитку  держави.

Теоретично економічна природа податку полягає у  визначенні призначення податку, об’єкта оподаткування та джерела сплати, а також у визначенні впливу податку на суб’єктів оподаткування.

На сучасному етапі  в чинному законодавстві України  податок розглядається як обов’язковий платіж юридичних та фізичних осіб до державного та місцевого бюджету з метою створення централізованих державних фондів фінансових ресурсів для виконання державою своїх функцій.

Відповідно до цього  податки мають наступні характерні риси:

• є формою розподілу доходу;
• мають неповоротний характер;
• встановлюються для утримання державних структур і для забезпечення виконання ними функцій держави;
• не мають ознак еквівалентного обміну;
• не мають конкретного цільового призначення;
• мають регулярний характер;
• носять об’єктивний характер і відображають дійсні фінансові відносини, які існують в суспільстві.

Сукупність податків, що встановлюються законодавчою владою та стягуються виконавчими органами, а також методи та принципи побудови і стягнення податків представляють  собою податкову систему.

Податкова система включає  різноманітні види податків, але їх класифікація з метою побудови податкової системи здійснюється залежно від органів. Які стягують податок: загальнодержавні та місцеві.

 

16. Система зовнішнього  і внутрішнього контролю на  підприємстві

Внутрішній аудит є  одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту.

В умовах становлення ринкової економіки в Україні неабиякий інтерес викликає досвід зарубіжних країн щодо організації внутрішнього аудиту. Професійну організацію внутрішніх аудиторів у США було створено в 1941 р. як Інститут внутрішніх аудиторів. Свою діяльність Інститут будує на базі загальних професійних знань внутрішніх аудиторів, програми безперервного професійного розвитку, економічного кодексу, норм і програм сертифікації. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і в приватному секторі. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію й її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту - допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно.

Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом підприємства. За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Будучи на повному  утриманні підприємства, цей контрольний  орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен  довести необхідність свого існування. Для цього він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню рентабельності й зміцненню його фінансового стану. 
Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання. 
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства. 
На наш погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості й збільшення прибутків.

Для аудиту адміністрації  індивідуальних компаній наймають внутрішньогосподарських  аудиторів. У США, наприклад, група  внутрішньогосподарських аудиторів  на окремих великих фірмах може включати сотні і більше осіб, які звітують перед президентом чи аудиторським комітетом ради директорів.

Внутрішньогосподарські  аудитори можуть проводити звичайні перевірки на відповідність (визначати, чи дотримано в господарській  системі тих специфічних процедур або правил, які приписані персоналу вищим керівництвом (адміністрацією), або займатися операційним аудитом (перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування господарської системи з метою оцінювання продуктивності й ефективності). Після закінчення операційного аудиту менеджеру видають рекомендації для удосконалення операцій. Крім того, внутрішньогосподарські аудитори в останні роки набули високої кваліфікації щодо оцінювання комп'ютерних систем.

Внутрішньогосподарський аудитор забезпечує адміністрацію  цінною інформацією для прийняття рішень, які стосуються ефективного функціонування бізнесу. Він не залежить від функціонального управління, але не може не залежати від реальної ситуації. Користувачі зовні навряд чи захочуть покластися на інформацію, що перевірена внутрішнім аудитором, через відсутність у нього незалежності - це найголовніша відмінність між результатами роботи внутрішніх аудиторів і аудиторських фірм (зовнішніх аудиторів). Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом. 
Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) - це вивчення аудиторами операцій компаній з метою формулювання рекомендацій щодо економічного використання ресурсів, досягнення цілей. 
Мета операційного аудиту - допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії. Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту.