Особливості аудиту орендованих основних засобів

Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Марта 2013 в 14:36, курсовая работа

Описание работы

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно або інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Содержание

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.
Теоретичні аспекти аудиту орендованих основних засобів 6
Визнання, оцінка та класифікація основних засобів 6
Мета та завдання аудиту орендованих основних засобів 10
Нормативно-правове регулювання аудиту орендованих основних 12 засобів

РОЗДІЛ 2.
Методика аудиту орендованих основних засобів 16
2.1. Основні методи ,прийоми та процедури аудиту орендованих основних засобів 16
2.2. Джерела отримання аудиторських доказів аудиту орендованих основних засобів 20
2.3 Послідовність проведення аудиту орендованих основних засобів 23

РОЗДІЛ 3.
Вдосконалення процесу орендованих основних засобів 25
3.1. Впровадження зарубіжного досвіду до процесу аудиту 25
3.2. Комп’ютерний аудит 31

ВИСНОВОК 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38

Работа содержит 1 файл

Особливості аудиту орендованих основних засобів.doc

— 189.00 Кб (Скачать)

Під вивченням (інспекцією) розуміють дослідження записів документів, або матеріальних активів. Цей прийом дозволяє отримати докази різного ступеня достовірності, що залежить від їх суті і джерел Деякі економісти цей прийом називають документальною перевіркою або дослідженням документів, що передбачає перевірку їх з формальної сторони, арифметичної точності і перевірки по суті .

При формальній перевірці  документів звертається увага на заповнення всіх реквізитів, наявність  необумовлених виправлень, підчисток, дописок у тексті і сумах, реальність підписів тощо.

Арифметична перевірка  — це правильність підрахунків у  первинних документах, облікових  регістрах і звітності.

Перевірка документів по суті передбачає контроль аудитора за законністю і доцільністю господарської  операції.

Спостереження — це візуальний нагляд за ходом виконання операцій або процедур з метою визначення способу їх виконання. Спостереження  дає тільки свідчення точності проведення контрольної процедури під час  фактичного її виконання, наприклад, спостереження аудитора за ходом проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Опитування — це пошук  офіційної і неофіційної доказової  інформаціі в усній і письмовій  формі у компетентних осіб, як на самому підприємстві, так і поза його межами. За допомогою цього прийому аудитор може здійснювати опитування керівництва суб'єкта перевірки, службовців та інших працівників із метою отримання певної інформації щодо бізнесу клієнта, попередньої оцінки системи внутрішнього контролю, аудиторського ризику тощо.

Підтвердження дозволяє аудитору отримати у письмовій формі відповіді від клієнта або третіх сторін певну інформацію щодо підтвердження тих чи інших господарських операцій, відображених у системі бухгалтерського обліку. Це в першу чергу акти звірки дебіторської заборгованості, відповіді на листи банку, страхових компаній і інших підприємств та організацій.

В економічній літературі українських авторів з бухгалтерського  обліку, контролю і ревізії цей  прийом часто називається зустрічною звіркою.

Підрахунок — це перевірка арифметичної точності записів у первинних документах, реєстрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності, або незалежних розрахунків. Прийом підрахунку записів в аудиторській перевірці переважно здійснюється вибірково. Наприклад, аудитор може перевірити наскільки точно підраховані у головній книзі, оборотній відомості обороти по тому чи іншому рахунку.

Аналітичний огляд —  це вивчення важливих коефіцієнтів, тенденцій  і інших даних, що характеризують розвиток суб'єкта перевірки, а також  дослідження незвичних і неочікуваних змін. Аналітичний огляд, як правило, здійснюється на початковій стадії аудиту і є одним із перших прийомів аудиторської перевірки.

2.2 Джерела отримання аудиторських доказів аудиту орендованих основних засобів

       Найважливіша  мета  аудиту  —   пізнання   об’єктивної   істини   про

господарські явища, що вивчаються.  Під  істиною  розуміють  ті  знання  про

предмет,  які  правильно  відображають  цей  предмет,   відповідають   йому.

Оскільки істина відображає об’єктивно існуючий світ, її  зміст  не  залежить

від свідомості людини. Тобто  істина об’єктивна,  її  зміст  характеризується

тими об’єктивними процесами, які вона відображає. Аудитор,  в  першу  чергу, направляє свої зусилля на встановлення об’єктивної істини щодо дій  і  подій господарюючого суб’єкта.

       Нормативом 14 „Аудиторські  докази”  зазначено,  що  аудитор  повинен

одержати  таку   кількість   аудиторських   доказів,   яка   б   забезпечила

спроможність  зробити  необхідні  висновки,  при  використання   яких   буде

підготовлено аудиторський висновок.

       Аудиторські   докази  одержуються  в  результаті  належного  поєднання

тестів системи контролю та  процедур  перевірки  на  суттєвість.  За  деяких

обставин докази можуть бути одержані тільки в результаті процедур  перевірки на суттєвість.

       Аудиторські  докази — інформація, одержана  аудитором  для  вироблення думок, на яких  ґрунтується  підготовка  аудиторського  висновку  та  звіту.

Аудиторські докази складаються  з первинних документів та облікових  записів, що кладуться  в  основу  фінансової  звітності,  а  також підтверджу-вальної інформації з інших джерел.

       Законом   України  “Про  аудиторську   діяльність”   та   національним

нормативом України з аудиту № 26  “Аудиторський  висновок”  передбачено,  що аудитор повинен проаналізувати й оцінити інформацію,  отриману  на  підставі аудиторських доказів, для формування висновку.

       В цілому, процес  аудиту  слід  розглядати  як  встановлення  істини,

одержання  доказів,  донесення  істини  до  користувачів  інформації  шляхом

видачі об’єктивних висновків  аудитора.

       Жодна господарська  операція,  що  здійснюється  на  підприємстві,  не

зникає безслідно, а обов’язково, в  тій  чи  іншій  мірі,  відображається  в

певних  документах.   Тут   чітко   проявляється   дія   закону   всебічного

взаємозв’язку  явищ  і  загального  відображення  матеріального  світу.   Це

дозволяє аудитору через деякий час встановити  законність,  достовірність  і

доцільність здійсненої операції.

       Процес  аудиторської  перевірки  та  її   результати   повинні   бути

документально оформлені.

Якість доказів залежить від їхніх джерел. Найціннішими вважаються відомості, зібрані аудитором у  результаті вивчення господарських  операцій клієнта. Аудиторський ризик  зменшується, якщо аудитор використовує докази, отримані з різноманітних джерел і різні за формами подання. Якщо докази, отримані із одного джерела, суперечать доказам, добутим з іншого джерела, аудитору необхідно використовувати додаткові аудиторські процедури. Це дасть змогу розв'язати цю суперечність і бути впевненим у достовірності зібраних доказів та обгрунтованості отриманих висновків.

Залежно від змісту об'єкта контролю аудитор вибирає відповідні джерела інформації, які дають  повну характеристику досліджуваного об'єкта. Такими джерелами можуть бути:

-дані первинних документів, у яких відображається зміст  відповідних господарських операцій  чи первинних звітів, де містяться  узагальнюючі дані про об'єкт  контролю за певний період;

- облікові регістри, де узагальнюється і нагромаджується інформація з відповідних документів і звітів у розрізі їх економічного змісту;

- Головна книга - регістр  синтетичного обліку, де відображаються  залишки на початок і кінець  звітного періоду та обороти  за дебетом і кредитом відповідних  рахунків бухгалтерського обліку;

-бухгалтерська звітність;

- плани, кошториси,  калькуляції, розпоряджувальні документи  (накази, розпорядження і т. д.);

- матеріали перевірок,  проведених державними податковими  інспекціями, органами державної  контрольно-ревізійної служби та іншими органами управління;

- матеріали внутрішньогосподарського  контролю підприємства, у тому  числі за результатами раптових  перевірок та інвентаризацій:

 основних засобів,  товарно-матеріальних цінностей,  грошових коштів, розрахунків тощо.

- дані, отримані аудитором під час проведення документального і фактичного контролю об'єктів аудиту;

- письмові та усні  заяви робітників підприємства  і третіх осіб стосовно змісту  досліджуваних об'єктів.

 У міжнародних стандартах  аудиту вказано, що коли аудиторські докази, отримані з різних і незалежних один від одного джерел, збігаються, то це має кумулятивний ефект. Іншими словами, достовірність подібних доказів, взятих разом, вища від простої суми таких доказів, взятих окремо.

 Отримані в ході  аудиту докази необхідно обов'язково документувати, тобто відображати в робочих документах аудитора. Вимоги до змісту, оформлення і порядку зберігання робочої документації аудиту визначені в Національному нормативі аудиту № 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Послідовність проведення аудиту орендованих основних засобів

 

Об’єкти перевірки аудиту орендованих основних засобів та завдання щодо їх перевірки:

    • установчі документи на предмет законності здійснення лізинго-вих операцій;
    • ефективності внутрішнього контролю;
    • наявності майна та дійсної його приналежності лізингодавцю, вартісних показників об’єктів лізингу з метою ідентифікації початкових записів на рахунках;
    • оформлення актів прийому-передачі майна, обліку фактів його надходження та реалізації;
    • стану угод між сторонами лізингу і відображення у них всіх суттєвих положень; капітальних інвестицій в орендоване майно;
    • обгрунтованості вибору методів нарахування амортизації;
    • віднесення господарських операцій до валових доходів та витрат діяльності за період, що підлягає аудиту;
    • достовірності показників фінансової звітності;
    • відповідності бухгалтерського обліку лізингової компанії вимогам чинних нормативно-правових актів з питань лізингу.

На початку проведення аудиторської перевірки потрібно проаналізувати стан бухгалтерського обліку основних засобів, форм ведення та способи відображення    господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Першим етапом перевірки  є аналіз проведених інвентаризацій, тобто аудитор ретельно перевіряє своєчасність, повноту і якість проведення

інвентаризації та правильність відображення її результатів в інвентарних

описах та порівняльних відомостями.

Крім того перевіряється  як визначена та відображена в  обліку завдана

шкода МВО в результаті нестачі та чи є наявність письмової згоди на

відшкодування завданих збитків.

Наступним етапом аудиту є дослідження правильності оцінки відображення в обліку орендованих основних засобів .

Наступним етапом є перевірка  вартості інвентарних об'єктів по

кваліфікаційних групах та відповідних субрахунків і робиться порівняння

цих даних із залишками  по рахунках 10, 11, 12, 13, 15 та даних по

Головній книзі і  балансі.

Наступним етапом перевірки  є контроль правильності відображення в

бухгалтерському обліку операцій по надходженню , амортизації  та вибуттю

основних засобів:

а) аудитор контролює правильність введення об'єктів в есплуатацію

згідно із первинними документами, а також відображені в обліку витрат на

оренду об'єктів і їх списання.

б) при перевірці правильності вибуття орендованих основних засобів аудитор звертає увагу на первинну вартість об'єкта, що вибуває , суму нарахованого зносу залишкову вартість та причини  вибуття об'єкту,  а також результати  від списанні об'єкта.

На наступному етапі  перевірки аудитор має зосередити свою увагу насвою увагу наперевірці правильності і своєчасності нарахування амортизації, зносу. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання об'єкта основних засобів .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3.Вдосконалення процесу аудиту

1.3.Впровадження зарубіжного досвіду до процесу аудиту

 

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності  виникла необхідність удосконалення  функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення  госпрозрахункових органів фінансового  контролю, тобто аудиту.

  У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою  частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

 Для вирішення непорозумінь  між податковими органами і  керівними структурами, що представляють  інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні - суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

 Розвиткові аудиту  сприяло також розмежування функцій  та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли  власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Информация о работе Особливості аудиту орендованих основних засобів