Особливості аудиту орендованих основних засобів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ  МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

 

 

Економічний факультет

Кафедра обліку і аудиту

Спеціальність 06050106

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Особливості аудиту орендованих основних засобів»

  

 

 

 

                                                                                         Курсову роботу виконала                                                   

                                                                                         студентка групи: ОА-42                                           

                                                                                         Романюк Надія

 

                                                                                         Науковий керівник                              

                                                                                         Бардаш С. В.

                                                                                                                             

Івано-Франківськ

2012

 

План

 4

ВСТУП                                                                                                                     

 

РОЗДІЛ 1.                                                                                                               

Теоретичні аспекти аудиту орендованих основних засобів                         6    

1. Визнання, оцінка та класифікація основних засобів                               6
2. Мета та завдання аудиту орендованих основних засобів                        10
3. Нормативно-правове регулювання аудиту орендованих основних      12     засобів

 

РОЗДІЛ 2.

Методика аудиту орендованих основних засобів                           16

2.1. Основні методи ,прийоми та процедури аудиту орендованих  основних     засобів                                                                                                                     16

2.2.   Джерела отримання аудиторських доказів аудиту орендованих основних засобів                                                                                                    20

2.3     Послідовність проведення аудиту орендованих основних засобів       23

 

РОЗДІЛ 3.

Вдосконалення процесу  орендованих основних засобів                            25

3.1.    Впровадження зарубіжного досвіду до процесу аудиту                          25

3.2.    Комп’ютерний аудит                                                                                   31

 

ВИСНОВОК                                                                                                           37                                                                             

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                       38                                                                       

Рецензія наукового  керівника

на курсову роботу

 

                                                                 студента групи ОА-42    Романюк Надії

 

    на тему: «Особливості аудиту оренди основних

 засобів»

 

 

 

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Загальна оцінка курсової роботи та висновки щодо рекомендації до захисту

 

Науковий керівник:

Бардаш С.В.   ___________

      (підпис)

 

 

                                                                                  «________»___________________2012р.

 

Економічний факультет

Розділ1 Теоритичні аспекти аудиту орендованих основних засобів

1.1Визнання, оцінка та класифікація основних засобів

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” . Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності основних засобів необхідно враховувати вимоги інших П(С)БО:

 П(С)БО 1 “Загальні  вимоги до фінансової звітності”;

 П(С)БО 2 “Баланс”;

 П(С)БО 9 “Запаси”;

   П(С)БО 14 “Оренда”;

 П(С)БО 15 “Дохід”;

 П(С)О 16 “Витрати”;

 П(С)БО 19 “Об’єднання  підприємств”;

П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”,

 а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Норми П(С)БО 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Норми П(С)БО 7 не поширюються  на не відтворювані природні ресурси  та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку (наприклад, облік оренди).

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Об’єкт основних засобів визнається активом, коли:  існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і  його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

• матеріальність (мають матеріальну форму);
• призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);
• термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий критерій визнання – критерій вартості –  використовується при виділенні  тільки однієї групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковуються на рахунку 112. Відповідно до П(С)БО 7 підприємства можуть самостійно установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. До основних засобів, які визнані малоцінними, підприємства можуть застосовувати спрощені методи нарахування амортизації.

Одиницею обліку основних засобів, відповідно до П(С)БО 7, є об’єкт основних засобів.

Об’єкт основних засобів  – це закінчений пристрій з усіма  пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно або інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного  використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському  обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Наприклад: літак і його двигуни можуть відображатися в обліку як окремі зношувані активи, оскільки вони мають різні терміни корисного використання;

У деяких випадках доцільно об’єднати окремі незначущі об’єкти (ливарні форми, інвентар, бібліотечні  фонди), які надійшли одночасно та мають однаковий строк корисного використання, та застосовувати критерії до сукупної вартості.

Об’єкти основних засобів, які не відповідають критеріям визнання активу, мають бути списаними з  Балансу підприємства і відображатися  у складі витрат періоду або за балансом.

Об’єкти основних засобів, отримані в операційну оренду, відображаються підприємством за Балансом на рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”.

За принципом превалювання сутності над формою основні засоби, отримані у фінансову оренду, будуть визнані у складі власних активів і відображені на відповідному рахунку 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

Об’єкти основних засобів, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті до монтажу, у довірче управління, обліковуються на позабалансовому рахунку 02 “Активи на відповідальному зберіганні”.

Основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку і строки, передбачені  для власних основних засобів.

Для цілей бухгалтерського  обліку основні засоби поділяються  на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які в свою чергу поділяються на окремі групи.

Група основних засобів  – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Рахунки в Плані рахунків відповідають класифікації основних засобів, наведеній у П(С)БО 7. Кожній окремій  групі об’єктів основних засобів  відповідає один із 9 субрахунків до рахунку “Основні засоби” та один з 7 субрахунків до рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

Об’єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Наприклад, коли   будинок придбано одночасно з землею, на якій він побудований, то будинок і землю необхідно виділити в обліку як окремі об’єкти основних засобів, оскільки земля має необмежений термін корисного використання і тому, на відміну від будинку, не амортизується.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Мета та  завдання аудиту орендованих  основних засобів

 

Оренда (від лат. Arrendare - віддавати в оренду) - правовідносини суб'єктів, коли орендодавець надає орендареві за плату в тимчасове володіння і користування деяке майно (об'єкт оренди). Продукція і доходи (за вирахуванням орендної плати), отримані орендарем у результаті використання орендованого майна, є його власністю.

У країнах з розвиненою ринковою економікою за тривалістю орендних відносин розрізняють три форми  оренди:

• Короткострокову (renting, charting) - на строк до 1 року;
• Середньострокову (hiring) - на термін від 1 до 3 років;
• Довгострокову (leasing) - на строк понад 3 роки.

У нашій країні з економічних  умов розрізняють два основні види оренди:

а) оперативний   лізинг   (оренда)  -  господарська  операція фізичної або юридичної  особи,  що  передбачає  передачу  орендарю основного  фонду,  придбаного  або виготовленого орендодавцем,  на умовах  інших,  ніж  ті,  що  передбачаються  фінансовим  лізингом (орендою);

б) фінансовий  лізинг  (оренда)  - господарська операція,  що здійснюється фізичною або юридичною особою і  передбачає  передачу орендарю  майна,  яке  є  основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем,  а також  усіх  ризиків  та винагород,  пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Таким чином, в даний  час законодавчо закріплені і в певній мірі відрегульовані два види оренди: власне оренда майна (в першу чергу основних засобів) і фінансова оренда (лізинг). Поточна (короткострокова) і середньострокова оренда є різновидами власної оренди. Фінансова оренда за своєю суттю є видом довгострокової оренди, яка в класичному варіанті передбачає участь трьох сторін у договорі лізингу - сторони, які виступають в якості продавця майна, лізингоодержувача (як правило, це організація, яка використовує орендовані основні засоби для виробничої або іншої підприємницької діяльності) і лізингодавця або інвестора (тут має бути з огляду на кредитні заклад, який за рахунок власних коштів фінансує проект).