Особливості аудиту орендованих основних засобів

Метою аудиту операцій з основними  засобами є встановлення достовірності  і первинних даних щодо руху основних засобів; повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку та оподаткування операцій з невідповідності методики обліку та оподаткування операцій з необоротними активами чинному законодавству.

  Завданнями аудиту операцій оренди основними засобами є:

• встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання орендованих основних засобів;
• перевірка ефективного їх використання та збереження;
• вивчення законності проведення операцій, пов’язаних зі орендою основних засобів;
• підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з оренди основними засобами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Нормативно-правове регулювання аудиту орендованих осноновних засобів

Основний закон за яким здійснюється аудит основним засобів  є податковий кодекс .Статті та роз’яснення до них:

14.1.97. лізингова (орендна)  операція - господарська операція (крім  операцій  з  фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що   передбачає  надання основних  фондів  у користування  іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

     Лізингові  (орендні)    операції    здійснюються   у   вигляді  оперативного  лізингу  (оренди),  фінансового  лізингу   (оренди), зворотного  лізингу  (оренди),  оренди  житла  з  викупом,  оренди земельних ділянок   та  оренди  будівель,  у   тому  числі  житлових приміщень.

     Лізингові операції поділяються на:

     а) оперативний   лізинг   (оренда)  -  господарська  операція фізичної або юридичної   особи,  що  передбачає  передачу  орендарю основного  фонду,  придбаного  або виготовленого  орендодавцем,  на умовах  інших,  ніж  ті,  що  передбачаються  фінансовим  лізингом (орендою);

     б) фінансовий  лізинг  (оренда)  - господарська  операція,  що здійснюється фізичною  або юридичною особою і   передбачає  передачу орендарю  майна,  яке  є  основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем,  а також  усіх  ризиків  та винагород,  пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

     Лізинг (оренда)  вважається   фінансовим,   якщо   лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

• об'єкт лізингу   передається   на   строк,   протягом   якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної  вартості,  а орендар  зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент  його  закінчення  за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
• балансова (залишкова)  вартість  об'єкта  лізингу  на  момент закінчення   дії   лізингового   договору,   передбаченого   таким договором,  становить  не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни  такого  об'єкта  лізингу,  що  діє  на  початок  строку  дії лізингового договору;
• сума лізингових  (орендних)  платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;
• майно, що передається у  фінансовий  лізинг,  виготовлене  за замовленням  лізингоотримувача  (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може  бути  використаним  іншими  особами, крім  лізингоотримувача (орендаря),  виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

     Під терміном  "строк  фінансового  лізингу"   слід   розуміти передбачений  лізинговим  договором  строк,  який розпочинається з дати   передання   ризиків,   пов'язаних   із   зберіганням    або  використанням  майна,  чи  права  на  отримання будь-яких вигод чи винагород,  пов'язаних з його використанням,  або будь-яких  інших прав,   що   слідують   з  прав  на  володіння,  користування  або розпоряджання  таким  майном,  лізингоотримувачу   (орендарю)   та закінчується   строком   закінчення   дії   лізингового  договору, включаючи будь-який період,  протягом якого  лізингоотримувач  має право  прийняти  одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

     Незалежно  від того, регулюється господарська операція нормами цього  підпункту  чи  ні,  сторони  договору  мають  право під час укладення  договору  (правочину)  визначити   таку   операцію   як оперативний   лізинг  без  права  подальшої  зміни  статусу  такої операції до закінчення дії відповідного договору;

     в) зворотний  лізинг  (оренда)  -  господарська  операція,  що здійснюється  фізичною  чи  юридичною  особою  і  передбачає продаж основних засобів  фінансовій  організації  з   одночасним  зворотним отриманням  таких  основних  засобів  такою  фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг;

     г) оренда  житлових  приміщень  -  операція,  що   передбачає надання житлового  будинку,  квартири або їх частини  її власником у користування  орендарю   на   визначений   строк   для   цільового використання за орендну плату;

     ґ) оренда  житла  з викупом - господарська  операція юридичної особи, що  передбачає відповідно до договору  оренди житла з викупом передання   другій   стороні  -  фізичній  особі  (особі-орендарю) майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено та/або житло  за  плату  на  довготривалий  (до  30  років) строк,  після закінчення якого або достроково,  за умови повної сплати  орендних платежів  та відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло, житло переходить у власність орендаря. Оренда житла з викупом може передбачати  відступлення  права  вимоги  на  платежі за договором оренди житла з викупом;

146.11. Первісна вартість  основних засобів збільшується  на суму витрат, пов'язаних із  ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

146.12. Сума витрат, що  пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

В Кодексі законодавці спробували наблизити платників податку до норм бухгалтерського обліку у питанні класифікації понесених витрат на ремонт та поліпшення.

Бухгалтерський облік  витрат, пов'язаних з ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів, врегульовано п. 14 та п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» та розділом шостим Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом МФУ від 30.09.2003 р. № 561.

Розподіл та відображення в бухгалтерському обліку витрат на поліпшення ремонт основних засобів згідно з П(С)БО 7 здійснюється за такими напрямками:

а) витрати, пов'язані  з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта основних засобів.

146.1. Облік вартості, яка  амортизується, ведеться за кожним  об'єктом, що входить до складу  окремої групи основних засобів,  у тому числі вартість ремонту, поліпшення таких засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об'єкт амортизації.

Відповідно до наведеної  в п. 146.1 Кодексу нормі до складу вартості основних засобів, яка амортизується, включається і вартість ремонтів та поліпшень орендованих основних засобів, при чому пооб'єктно.

Така вартість виникає  у сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації (у т. ч. і  орендованих), на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення (п. 146.12).

Як свідчать положення  п. 146.1 Кодексу, у орендаря на балансі  враховується тільки вартість ремонтів орендованих основних засобів

 

Розділ 2. Методика аудиту орендованих основних засобів

2.1 Основні методи , прийоми  та процедури аудиту орендованих  основних засобів

 

  Загальновідомо, що аудит являє собою незалежну перевірку діяльност підприємства та висловлення думки щодо неї. Основною проблемою у досягненні цієї мети аудиту є вирішення питання, як і на що саме (головне, суттєве) спрямувати роботу аудитора. Це центральне питання методології проведення аудиту. Проте, на жаль, стосовно тлумачення поняття аудиту та його складових у зарубіжній спеціальній літературі та аудиторській практиці єдиної думки і єдиного підходу немає. 

 Розмаїття думок  зарубіжних аудиторів щодо спрямованості  перевірки та оцінки діядьності можна згрупувати за:

 - критеріями (М. Бак, Е. Д. Де-Бруін, С. Терлі, Великобританія);

-завданнями (Шотландський Інститут чартерних бухгалтерів);

-напрямами (аудиторська фірма «Мазар», Франція);

-вимогами (аудиторська фірма КРМО, Німеччина);

-передумовами і напрямами (Дж. Робертсон, США);

-підходами (Рой Додж, Великобританія).

Професор М.Т. Білуха розкриває суть і дає коротку характеристику інших загальнонаукових методів, таких, як: аналіз, синтез, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз .

Аналіз — це метод  дослідження, який включає вивчення предмета шляхом уявного та практичного розчленування його на складові частини (ознаки, властивості тощо). У процесі розчленування об'єктів дослідження виявляють взаємозв'язки між показниками, вивчають причини, обумовлені їх зміною, визначають вплив окремих факторів на зміну показників госпо-дарської діяльності суб'єкта перевірки. Основна мета аналізу полягає не стільки в розчленуванні предмета, скільки в пізнанні його суті, у розкритті законів його функціонування і розвитку.

Синтез дослівно у перекладі з грецької мови означає "об'єднання", "створення сукупності".

Метод синтезу дозволяє вивчати предмет у цілості, єдності  та взаємозв'язку його окремих об'єктів. Цей метод також створює можливість знаходити взаємозв'язки загального з частковим.

Аналогія - це наукове  дослідження, яким досягається пізнання ознак об'єктів на основі їх подібності з іншими. Аналогія дозволяє виявити ознаки і властивості одних об'єктів аудиту і поширити їх на інші.

У науковому пізнанні явищ, фактів і в цілому предмета важливу роль відіграють методи моделювання. Суть методу моделювання полягає в тому, що вивчення об'єкта замінюється вивченням його замінника — моделі. Реальний процес у цьому випадку відображається у логічних схемах, алгоритмах і математичних формулах.

Найбільше розповсюдження в аудиті отримали інформаційні і  логікома-тематичні схеми. Моделювання дозволяє використовувати ПЕОМ у процесі аудиторського контролю тощо.

Абстрагування — це вдумливе відволікання від тих чи інших  сторін, властивостей і зв'язків об'єкта дослідження. Наукове абстрагування передбачає відволікання уваги в процесі пізнання від часткових і несуттєвих сторін явищ, які розглядаються, з метою зосередження на загальних, основних і суттєвих його рисах. Виділяючи суттєве, наукова абстракція приводить до поглиблення пізнання. Абстрактне мислення відіграє вирішальну роль у процесі розробки нау­кової теорії предмета аудиту.

На відміну від абстрагування  метод конкретизації полягає  в дослідженні об'єктів в їх різносторонності. При цьому досліджується стан об'єктів за певних конкретних умов їх існування.

До загальнонаукових методів проф. М.Т. Білуха відносить  також системний аналіз, функціонально-вартісний  аналіз. В аудиті використо-вуються не тільки ці види аналізу, але і порівняльний аналіз, факторний аналіз, методи інтервального аналізу, ситуаційний аналіз тощо. Всі ці методи є розвитком теорії загальнопланового методу аналізу.

Важливим загальнонауковим методом, який використовується в аудиті, є класифікація. Під змістом класифікації розуміють розподіл предметів, явищ і понять по класах, групах у залежності від їх загальних ознак. Науково обгрунтована класифікація, підсумовуючи результати попереднього розвитку, часто відмічає новий етап у розвитку. Класифікація дозволяє передбачити існування невідомих раніше об'єктів або відкрити нові зв'язки і залежність між уже відомими об'єктами.

У МНА та наукових працях закордонних і українських вчених виділяється різна кількість  прийомів аудиту, за допомогою яких формуються аудиторські процедури  для збору свідчень щодо достовірності фінансової звітності. Так, у МНА 8 "Аудиторські свідчення" виділяються наступні прийоми аудиту, які називаються методами: вивчення (інспекція), спосте-реження, опитування, підтвердження, підрахунок, аналітичний огляд .