Основні поннята та головні питання

Суттєві позитивні  зміни на страховому ринку України  почали відбуватись після прийняття  Закону України "Про страхування" в 1996 р. Насамперед, Закон врегулював проблемні питання щодо діяльності страховиків, їх відповідності, які накопичились після прийнятого 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування". Законом чітко було обґрунтовано контроль за фінансовим станом страхових організацій. Згідно з рішенням Верховної Ради України до кінця 1996 р. було здійснено перереєстрацію страховиків, яка визначила, що законодавче встановленим вимогам відповідає близько 200 страховиків, тоді як на початку 1994 р. через майже повну відсутність законодавчих обмежень, легкість реєстрації страхових компаній, мінімальний страховий фонд їх кількість становила близько 800. Вони були створені, насамперед, у формі акціонерних товариств закритого типу. Нове страхове законодавство сприяло подальшій демонополізації страхового ринку, появі нових страхових організацій, а також нових видів страхування, їх гармонізації до прийнятих у світі страхових традицій.

Позитивні зрушення спостерігались у цей період і  у вдосконаленні системи державного регулювання комерційної страхової діяльності, становлення якої відбувалось ще в кінці 1994 р. і було пов'язане із створенням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляду), який покликаний був сприяти розвитку страхових послуг, запобіганню неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. Подальші зміни у структурі державного нагляду за страховою діяльність були пов'язані з Указом Президента України "Про зміни у структурі Центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р., відповідно до якого був ліквідований Укрстрахнагляд, а його функції і завдання були передані в лютому 2001 р. Міністерству фінансів України, а саме - Департаменту фінансових установ і ринків.

Разом з тим  існуюче страхове законодавство не сприяло вирішенню назрілих в страхуванні проблем, у зв'язку з чим у лютому 2001 р. Урядом була розроблена Програма розвитку страхового ринку України на 2001 - 2006 роки, а пізніше 4 жовтня 2001 р. у зв'язку з назрілими проблемами правового регулювання у галузі страхування - і Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування", яким, насамперед, посилено вимоги до формування статутних капіталів, страхових резервів страховиків та забезпечення їх платоспроможності.

Стратегічні напрями  розвитку страхового ринку України випливають з особливостей сучасного його стану.

Страхову діяльність в Україні здійснюють винятково  страховики — резиденти України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування".

На основі Угоди  про партнерство і співробітництво  між Європейським Співтовариством  і Україною, підписаною в 1994 р., Україна починаючи з червня 1999р. повинна створити умови для заснування страхових компаній Співтовариства, а також спільних страхових компаній, які могли б надавати на території України всі види страхових послуг та послуги, які надаються у зв'язку із страхуванням: брокерські, консалтингові послуги, послуги щодо оцінювання ризику та врегулювання претензій тощо.

На страховому ринку України на сьогодні діють  два основних типи страхових компаній: кептивні — створені міністерствами, відомствами, потужними фінансово - промисловими групами для обслуговування ризиків своїх підприємств та створені на приватному капіталі, що функціонують на конкурентній основі. Крім того, на ринку України здійснює свою діяльність національна страхова компанія "Оранта", головним засновником якої виступає Фонд державного майна.

Протягом різних етапів та змін у розвитку страхового ринку наведемо динамік розвитку страхового ринку України за 2005-2008 рр, яку  зобразимо в додатку 2. На її основі побудуємо діаграму,на якій відобразимо валові страхові премії та чисті премії. Діаграма «Динаміка розвитку страхового ринку» подана на рис.1.2:

Ри.1.2 Динаміка розвитку страхового ринку України

Основними видами діяльності страховика можуть бути страхування, перестраховування (страхування одним страховиком виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика) і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається виконання страховиками цих видів діяльності у вигляді надання послуг іншим страховикам на основі договорів про спільну діяльність.

Об'єктами страхування  можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з:

- життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

- відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Обов'язкове страхування встановлюється законами України.

Страхування - це одна з галузей економіки, у якій за останні роки спостерігається зростання основних показників:

- показник діяльності страхового ринку;

- показник надходження страхових платежів;

- темп розвитку надходжень страхових платежів;

- динаміка страхових виплат за галузями страхування;

- рівень виплат за видами страхування.

В Україні дохідність від страхової діяльності також  надзвичайно висока. До теперішнього часу рівень страхових виплат перевищував трохи більше 10% зібраних страхових премій, а сьогодні він ще нищий. Виходить, що страхування є одним із найбільш рентабельних видів бізнесу, навіть більш рентабельним, ніж у розвинутих країнах, де рівень страхових виплат до зібраних премій перевищує 70%.

Водночас аналіз показників розвитку страхового ринку  дає підстави стверджувати, що сьогодні страховий ринок України характеризується недостатньою розвиненістю, недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, нестабільністю фінансового стану окремих страхових компаній, нерівномірністю їх розвитку, коли поряд із становленням і зміцненням одних страхових компаній спостерігається розпад і банкрутство в інших. Підтвердженням цьому служать дані, наведені у Програмі розвитку страхового ринку України на 2001 -2006 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. №98, де зазначено, що страхування життя на ринку страхових послуг України становить найменшу частку - 0,66%, тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник сягає ЗО - 40%. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на проведення операцій із страхування життя, а реально цим займається лише 6 страхових компаній. За оцінками експертів, внаслідок нелегальної діяльності іноземних страховиків на ринку страхування життя Україна щороку втрачає близько 80 - 100 млн. дол. США. Обсяг страхових операцій в Україні не перевищує 0,4% ВВП, тоді як у розвинутих країнах Заходу цей показник становить 8 - 12%.

Рівень розвитку страхового ринку в Україні становить  не більше 10% потенційних ризиків, тоді як в більшості в розвинутих країнах він дорівнює не менше 90 - 95%. При цьому питома вага нашої країни в світовому ринку сягає лише 0,01% і менше 0,05% обсягу страхових послуг, які надаються в Європі. Це при тому, що в Україні проживає понад 7% населення Європи і є значний промисловий, аграрний та науковий потенціал.

Окреслені проблеми розвитку страхового ринку дають  підстави для розробки таких концептуальних напрямів його розвитку, здійснення яких дозволить підвищити роль страхування в економічному житті України та сприятиме його інтеграції у світовий економічний простір.

Розвитку страхового ринку в Україні мають сприяти:

- стабілізація фінансового становища всіх суб'єктів економіки і населення;

- розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;

- формування стійких і надійних страхових компаній;

- активізація ролі держави та її органів у зміцненні і розвитку страхового ринку, формуванні державних пріоритетів у розвитку страхування, створенні конкурентного середовища на страховому ринку;

- удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;

- інтеграція страхового ринку України до світового ринку страхування і створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами;

- подальший розвиток перестрахування;

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Комітет у справах  нагляду за страховою діяльністю видає страховикам ліцензії на проведення конкретних видів страхування і  перестрахування. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не можуть займатись іншими видами страхування.

Страховики  можуть створювати спілки, асоціації  та інші об'єднання для координації  своєї діяльності, захисту інтересів  своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх створення не суперечить законодавству України. Такі об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

Отже, із прийняттям в 1996 р. Закону України «Про страхування» це сприяло розвиткові страхової  справи. На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить великі обсяги статутних фондів і резервів, добру репутацію. Хоча система страхування в Україні, як підтверджує досвід її функціонування, потребує постійного вдосконалення особливо в умовах кризи.

У наш час в Україні розвивається страховий ринок, створюються нові

компанії, збільшуються обсяги страхування, підвищується рівень конкуренції між страховиками. Проте жорстка конкуренція на страховому ринку унеможливлює вільний вибір сприятливих ризиків, через що в портфелі страхової компанії можуть з’явитися ризики з надто високою відповідальністю, а настання лише одного повного збитку може призвести до значного погіршення фінансового стану страхової організації. Отже, виникає нагальна потреба у розвитку перестрахувальних відносин і співстрахування. Перестрахування і співстрахування стають важливими, необхідними елементами страхового ринку.

 

 

 2.2Перестрахування та механізм його дії

Важко встановити, коли виникло перестрахування, який договір поклав йому початок, але можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди розвивалося слідом за самим страхуванням, оскільки перестраховувальні операції є «вторинними», похідними від страхових.

За одними джерелами, перше  перестрахування було проведене  в 1370 році: перестраховувалася частина рейсу від Коделес до Брюге (Бельгія). Інші датують перші договори перестрахування кінцем ХVІ століття, коли страховики-купці поділяли між собою ризики в певних частках.

Пізніше, зі зростанням обсягу перестраховувальних операцій та ускладненням їх характеру, виникли спеціалізовані компанії. Першою професійною перестраховувальною компанією була «Колонія Реіншуранс» (1846 рік, Німеччина). У 1863 році було створено Швейцарське перестраховувальне товариство «Свіс Ре», у 1880 році — Мюнхенське перестраховувальне товариство. У Росії товариств, які здійснювали виключно перестрахування, було два: «Товариство російського перестрахування» і «Допомога». Перше з них, створене у 1885 році, виконувало значні перестраховувальні операції. У 1910—1915 роках в Україні земські страхові компанії перестраховували ризики від вогню.

Класичне визначення перестрахування було дано в законодавстві Великої Британії на початку ХІХ століття: перестрахування є новим страхуванням уже застрахованого ризику.

Визначення  німецьких страховиків також  лаконічне і точне: перестрахуванням визнається страхування ризиків, прийнятих страховиком.

На рис.2.2 можна розглянути структуру перестрахування за межами України на 1 квартал 2009 року, за якою видно,що сплачено страховикам-нерезидентами за 1 кв.2009 року 311 420,0  тис. грн..(у 1 кв.2008 р.378 669,6 тис. грн..):

Рис. 2.2. Структура перестрахування за межами України

У наш час індустріалізації та науково-технічної революції  ризики нестримно примножуються, дедалі підсилюється їх концентрація, а це, у свою чергу, збільшує як кількість, так і розміри збитків. Нові держави, котрі після розпаду колишнього СРСР здобули політичну та економічну незалежність, сприяють посиленню ролі перестрахування. Національний страховий ринок формується, спираючись на певну підтримку держави. Проте вітчизняні страхові компанії мають відносно невеликі можливості щодо прийняття ризиків. А потреба в покритті ризиків зростає швидше, ніж статутні фонди.

Кожна страхова компанія прагне створити стійкий стабілізований страховий портфель. Але жорстка конкуренція на страховому ринку не дає можливості для вільного відбору сприятливих ризиків, тому у портфелі страховика можуть опинитися ризики з дуже високою відповідальністю. У такій ситуації настання лише одного великого збитку може призвести до значних фінансових втрат компанії. Страховій компанії загрожують також великі збитки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликій території (наприклад, коли йдеться про страхування будівель у сільській місцевості). І саме перестрахування дає змогу передбачити всі зазначені випадковості. Отже, потреба в ньому виникає за таких обставин: