Основи побудови фінансового обліку

    Рис. 1.2. Поелементний поділ  та склад бухгалтерської інформації

    Стандарт  обліку - облікові правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки і надання облікової інформації, розроблені відповідними професійними організаціями, наприклад, Комісією зі стандартів фінансового обліку (США), Комітетом з міжнародних стандартів обліку, що знаходяться у Великобританії, Методологічною Радою при Мінфіні України.

    Міжнародні  стандарти - це документи, що носять характер рекомендацій. Є країни, які застосовують міжнародні стандарти як національні. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, прийняті свої правила (стандарти) обліку.

    Бухгалтерський  стандарт - це стандартні вимоги до методів і процедур ведення бухгалтерського обліку. Стандарти бухгалтерського обліку базуються на трьох елементах: прецеденти; державні процедури-інструкції, що регулюють порядок встановлення стандартів; вплив з боку недержавних (громадських) бухгалтерських організацій. Бухгалтерські стандарти, як правило, співпадають з бухгалтерськими принципами.

    В багатьох країнах стандарти бухгалтерського  обліку розробляються професійними недержавними організаціями бухгалтерів, причому частина стандартів носить обов'язковий характер, а частина - рекомендаційний. В деяких країнах правила бухгалтерського обліку встановлюються особами, уповноваженими урядовими органами. До таких країн належить і Україна.

    Сьогодні  загальний характер багатьох норм Правил (стандартів) дає бухгалтерам широке поле професійної творчості та спонукає до самостійного прийняття важливих рішень з облікових проблем.

    В Україні буде прийнято 32 положень (стандартів) обліку, які охоплюють всі діючі  МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних  фондів). Деякі національні стандарти  об'єднують положення декількох МСБО, а в деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм.

    Стандарти надають свободу вибору відповідних  методів обліку, у зв'язку з чим бухгалтерські записи часто залежать від обраного методу. Вони описують проводки за кожним можливим методом, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємств залежно від специфіки їх діяльності. А бухгалтер обирає потрібні йому проводки відповідно до облікової політики.

    Сьогодні  він сам вирішує питання стосовно норм амортизації матеріальних і  нематеріальних активів, питання про  те, які платежі відносити на даний  звітний період, а які капіталізувати (включити у витрати майбутніх періодів або віднести на незавершене виробництво), як списувати прострочену дебіторську заборгованість тощо. При цьому бухгалтер добре розуміє, що всі його рішення не мають відношення до розрахунків з бюджетом з податків. У держави свої норми, свої погляди, а у власника -свої. Держава визначає розмір амортизації, склад витрат, що включаються до собівартості, характер дебіторської заборгованості тощо. В результаті цього сформувались ще нові види обліку - бухгалтерський і податковий.

    Таким чином, сьогодні немає чіткого шаблону, в який бухгалтер міг би підставляти потрібні суми; Відображаючи ту чи іншу операцію, бухгалтер аналізує її економічний зміст, від чого залежить визнання і відображення її у звітності.

    2. Регулювання та  організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві

    ^- Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Законом передбачено:

    1) державне регулювання бухгалтерського  обліку та фінансової звітності  з метою захисту інтересів  користувачів та удосконалення  бухгалтерського обліку і звітності;

    2) застосування принципів та методів  ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової  звітності,  які визначаються  національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;

    3) розробка галузевими міністерствами  та іншими органами виконавчої  влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО відповідно до галузевих особливостей;

    4) напрямки діяльності Методологічної  ради з бухгалтерського обліку  тощо.

    Державне  регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

    => створення єдиних правил ведення  бухгалтерською обліку та складання  фінансової звітності, які є  обов'язковими для всіх підприємств,  гарантують і захищають інтереси  користувачів;

    => удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

    Структура регулювання бухгалтерського обліку в Україні є наступною:

    перший  рівень (основа) - загальні положення  Закону; другий рівень - Стандарти і  План рахунків, що базуються на Законі, затверджені Мінфіном і зареєстровані  в Мінюсті; третій рівень - накази та листи Мінфіну, що роз'яснюють, як застосовувати кожний Стандартів тій чи іншій конкретній ситуації.

    Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє  як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України з метою:

    => організації розробки та розгляду  проектів національних П(С)БО, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та , складання фінансової звітності;

    => удосконалення організаційних форм  і методів бухгалтерського обліку  в Україні;

    => методологічного забезпечення впровадження  сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;

    => розробки рекомендацій щодо удосконалення  системи підготовки, перепідготовки  та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

    Бухгалтерський  облік в Україні грунтується  на міжнародно визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

    Для забезпечення ведення бухгалтерського  обліку підприємство:

    => самостійно обирає форму організації  бухгалтерського обліку;

    =>визначає  облікову політику підприємства;

    => має право виділяти на окремий  баланс філії, представництва, відділення  та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський  облік, з наступним включенням  їх показників до фінансової звітності підприємства.

    Відповідальність  за організацію бухгалтерського  обліку та забезпечення реєстрації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів  і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який керує підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

    Керівник  підприємства зобов'язаний створити необхідні  умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Керівник не може делегувати свою відповідальність будь-кому іншому, за винятком випадків, коли він більше місяця самостійно не може виконувати свої обов'язки через хворобу, відпустку, тривале відрядження, ділову поїздку тощо. На період відсутності вся відповідальність покладається на його заступника, що має право першого підпису, незалежно від того, було це відображено в спеціальному акті чи ні.

    Відповідно  до Закону бухгалтерський облік може вестись і стороннім спеціалістом, але такий спеціаліст обов'язково повинен бути зареєстрований як підприємець.

    Головний  бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

    => забезпечує дотримання на підприємстві  встановлених єдиних методологічних  засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

    ^> організовує   контроль   за   відображенням   на   рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

    ^ бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з недостачею та  відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжками і псуванням активів підприємства;

    '=> забезпечує перевірку стану бухгалтерського  обліку у філіях, представництвах,  відділеннях та інших відокремлених  підрозділах підприємства.

    Бухгалтерський  облік грунтується на первинній  інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію обліку на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються в межах комерційної, господарсько-фінансової діяльності підприємства, були задокументовані.

    Первинні  документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою  для відображення в бухгалтерському  обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської  операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи, в яких повинні бути зазначені обов'язкові реквізити.

    Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів за кожною іноземною валютою окремо.

    Регістри  бухгалтерського обліку, як і первинні документи, повинні мати: назву, інформацію про період реєстрації господарських  операцій, прізвища і підписи або  інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

    Господарські  операції повинні бути відображені  в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

    Відповідальність  за несвоєчасне складання первинних  документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

    Підприємство  повинно вживати всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому  та непомітному виправленню записів  у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечення їх належного зберігання протягом встановленого строку.

    Первинні  документи та регістри бухгалтерського  обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятих у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів фінансово-господарського контролю зняти копії документів, що вилучаються. В цьому випадку на такі документи повинен бути складений реєстр у порядку, встановленому законодавством.

    1.3. Фінансова звітність  підприємств

    Фінансова звітність - це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

    Поняття бухгалтерської звітності - більш широке за змістом, адже фінансова звітність (тобто форми № 1-4 плюс примітки) - це всього лише її різновид. Часто виникає питання про те, що ж включається до складу іншої (нефінансової) бухгалтерської звітності. Сюди відносять ту звітність, яку прийнято називати неформальною, або управлінською. Вона теж грунтується на даних бухгалтерського обліку, але призначена не для зовнішніх, а для~ внутрішніх користувачів. Наприклад, звіт про структуру собівартості виготовленої продукції, підготовлений головним бухгалтером на прохання виробничого відділу, є бухгалтерською, але не фінансовою звітністю.