Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 20:06, курсовая работа
Друга причина вивчення порівняльної фінансової звітності зумовлена процесами інтеграції, освіти всесвітнього господарства. Для сучасного рівня економічної інтеграції характерна інтернаціоналізація економічного життя, насамперед у сфері виробництва. Значне збільшення міжнародної торгівлі після Другої світової війни викликало розвиток транснаціональних корпорацій, які відіграли головну роль у поширенні технології бухгалтерського обліку з однієї країни в іншу. Інтернаціоналізація бізнесу призвела до того, що багато питань обліку стали розглядатися в міжнародном аспекті.
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ І. Основні характеристики Франції.………………...…….4
1.1.Місце в світі, склад території та економіко-географічне положення……..4
1.2. Природні умови Франції, населення Франції………………………..6
РОЗДІЛ ІІ Особливості облікових систем у Франції…………….……….….8
2.1. Облікова система Франції…………………………………………
2.2. Облікові принципи ………………….
2.3. Національний план рахунків бухгалтерського обліку…………
2.4.Фінансова звітність……………………..
РОЗДІЛ ІІІ. Промисловість Франції………………………………12
3.1. Загальна характеристика господарства.…………………………12
3.2. Промисловість……………………..……………………….14
ВИСНОВКИ………………………………………………………….16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….………..17
Таким чином, для
Франції характерні високий рівень
стандартизації бухгалтерського обліку
і детальне методичне опрацювання
нормативних документів по бухгалтерському
обліку. Правила складання звітності
для французьких організацій
розроблені так, щоб формувати вхідну
інформацію для національної системи
рахівництва, за допомогою якої держава
контролює економіку. Ця система
склалася в результаті багатовікової
традиції централізації управління
і прагнення підприємців
Діяльність професійної бухгалтерської організації - Суспільства бухгалтерів-эспертов (Ordre des Experts Comptables et des Comptables Agrees. OECC, 1881 р.) - визначається Міністерством фінансів і полягає в консалтингу, складанні звітності компаній, ініціативному аудиті. Функціонує також Асоціація керівників аудиторських фірм (Societe de Comptabilite de France, SCF).
РОЗДІЛ ІІІ. Промисловість Франції.
3.1. Загальна характеристика господарства.
Після другої світової війни
в економіці Франції сталися
великі зміни значною мірою завдяки
цілеспрямованій державній
У 60—70-х роках за темпами економічного розвитку Францію випереджала тільки Японія. Господарство було модернізоване на новій технічній основі, його структура стала сучасною, а конкурентоспроможність високою. У Західній Європі промисловість Франції поступається лише німецькій. Франція є піонером у розвитку швидкісних транспортних систем.
В економіці Франції держава відіграє більшу роль, ніж в інших розвинених країнах. Під її контролем перебувають банки і страхові компанії, енергетика (вугільна, газова і електроенергетична галузі), залізничний транспорт, великі підприємства, наукові дослідження в атомній та аерокосмічній промисловості. Держава визначає пріоритетні напрямки і планує їх розвиток.
У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить 6% і вони створюють 4% ВНП, у промисловості й будівництві, відповідно, 28% і 28%, у нематеріальних галузях — 66% і 68%.
Країна є великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний бізнес. У зовнішньоекономічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи. Зараз 3/5 її торгового обігу припадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії та Алжиру. Найбільшим торговим партнером Франції є Німеччина. Частка Франції в зовнішньому торговому обігу України в 1995 р. становила 0,5%.
3.2.Промисловість
Енергетика. Найважливішою особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів та їх значний імпорт. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн т (у 50-ті роки понад 60 млн т), нафти — З млн т і природного газу — 5 млрд м куб на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Трубопроводами Гавр зв'язаний з Парижем, Марсель — з Німеччиною через Ліон і Страсбург. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру.
З дефіцитом мінерального палива пов'язана велика увага до розвитку гідро- і атомної енергетики. Навіть перед другою світовою війною частка ГЕС і ТЕС у виробництві електроенергії була однаковою. Понад 2/3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта — на заході Центрального масиву і в Піренеях.
Франція сама виробляє ядерне паливо. За потужністю АЕС (60 млн кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 50% виробленої електроенергії. Місцями розташування АЕС стали долини Рони і Луари та узбережжя Ла-Маншу. Першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) збудовано в Бретані у гирлі річки Ране на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м. Річне виробництво електроенергії становить 450 млрд кВт год; частину її Франція передає своїм східним сусідам.
Обробна промисловість. Негативними чинниками її розвитку в XIX і першій половині XX ст. були відсутність зручних родовищ вугілля, окупація Ельзасу і Лотарингії Німеччиною в 1871—1918 рр. і сплата Німеччині 5 млрд золотих франків контрибуції. Все це стримувало розвиток важкої промисловості. Зате в другій половині XX ст. вугільно-металургійна спеціалізація не гальмувала розвиток нових наукоємних галузей. Значення металургії, суднобудування і текстильного виробництва різко знизилося. Зараз обробна промисловість Франції представлена всіма сучасними галузями.
За виплавкою сталі (14 млн т на рік; у 50-х роках — 30 млн т) і алюмінію (460 тис. т) Франція входить до першої десятки країн світу. Є дві групи металургійних центрів: старі, які виникли в XIX ст. у вугільних басейнах Півночі й Лотарингії, і нові — комбінати, побудовані в 60—70-х роках у Дюнкерку та поблизу Марселя у Фосі. Найбільший у Західній Європі Лотаринзький залізорудний басейн нині став економічно невигідним як через умови залягання руди, так і через її якість і технологію збагачення. У 50-х роках видобували 60 млн т руди щороку, тепер тільки 10 млн. Все більше залізної руди імпортується морем, що надає перевагу комбінатам, розташованим на узбережжі. Виплавляння алюмінію сконцентроване в передгір'ях Альп, поруч з покладами сировини і джерелами дешевої енергії ГЕС.
Головною галуззю обробної промисловості є машинобудування (38% зайнятих). Найсильніші позиції країни в автомобільному, атомному та аерокосмічному машинобудуванні, в яких вона має солідні традиції, кваліфіковані кадри і наукові досягнення.
Автомашин, в основному марки «Рено» і «Пежо», виготовляється до 4 млн на рік. Майже половина з них експортується. Автомобільні заводи розкидані в двох з половиною десятках міст, у тому числі в метрополітенах Парижа і Ліона-Сент-Єтьєна, в містах Сошо (Мон-бельяр), Ле-Ман, Рен, Дує. Наукові інститути атомної енергії існують у конурбації Парижа і в Ґреноблі. Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Центрами аерокосмічного машинобудування стали Париж, Тулуза, Бордо, Байонна. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані.
На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку, електронні вироби і засоби зв'язку, рухомий склад залізниць, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики.
Добре розвинена у Франції хімічна промисловість, особливо її нові галузі та «верхні поверхи». Після другої світової війни ця галузь розвивалася найшвидшими темпами, її підприємства є в усіх регіонах. Франція — великий виробник синтетичних волокон і синтетичного каучуку, а як експортер хімічної продукції посідає третє місце в світі. Значним є виробництво паперу і картону (7 млн т на рік). Розвинені легка і харчова промисловість. Заслужену славу традиційно зберігає Франція як виробник і експортер таких споживчих товарів: одяг, ювелірні вироби, парфуми, косметика, вина, коньяк, книжкова продукція тощо.
Головними промисловими районами Франції традиційно були Париж, Північ і Схід. Роль Парижа залишається так само високою, в структурі його промисловості основну роль відіграють нові наукоємні галузі. Північ і Схід з їх вугільно-металургійною і текстильною спеціалізацією, які колись процвітали, зараз стали депресивними районами. Значення їх різко зменшилось. Одночасно швидко зростає роль південних і західних районів.
ВИСНОВКИ:
Для Франції характерний високий рівень стандартизації бухгалтерського обліку і детальне методичне опрацювання нормативних документів по бухгалтерському обліку. Правила складання звітності для організацій розроблені такі, щоб формувати вихідну інформацію для системи рахівництва, за допомогою якої держава контролює економіку. Ця система склалася в результаті багатовікових традицій централізації управління і прагнення підприємців отримати підтримку держави. Проте компанії, що здійснюють господарську діяльність на ринках іноземних держав, мають право складати звітність групи за правилами відповідального ринку. Отже, необхідно зробити такий висновок, що Франція належить до континентальної системи бухгалтерського обліку, згідно якої бізнес, виробнича діяльність тісно пов’язана з банками, які переважно задовольняють фінансові запаси компаній. Бухгалтерський облік регламентований законодавчо. Облікова політика спрямована передусім на задоволення вимог уряду. Кім цього, уряди країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати детальну фінансову звітність.
Бухгалтерське законодавство у Франції здійснює незалежна організація – Національна рада з бухгалтерії, що створена в 1957р.
В Франції щорічні бухгалтерські звіти складаються з балансу, звіту про прибутки і збитки та коментарів до них.