Організація обліку розрахунків за страхуванням

     Нова  пенсійна система складається з  трьох рівнів, а саме з солідарної системи (першого рівня), обов’язкової накопичувальної системи (другого рівня) та недержавного добровільного пенсійного забезпечення (третього рівня).

     Перший  рівень пенсійної системи – це солідарна система загально-обов’язкового  державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати  пенсій і надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків  на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на умовах та в порядку, передбачених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон ЗДПС). В цій системі поточні пенсійні виплати пенсіонерам фінансуються за рахунок пенсій-них внесків зайнятого населення та роботодавців до Пенсійного фонду України.

     Другий  рівень пенсійної системи – це накопичувальна система загально-обов’язкового  державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному пенсійному фонді. Внески до цього фонду обліковуються на персоніфікованих накопичувальних пенсійних рахунках осіб. За рахунок накопичених коштів фінансуються: оплата договорів страхування довічних пенсій і одноразові виплати застрахованим особам на умовах та в порядку, передбачених законом.

     Третій  рівень пенсійної системи – це система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами недержавних пенсійних виплат. Ці виплати є додатковими до пенсій з системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

     Переважна частина доходів фонду – це власні доходи, що складають біля 90% всіх надходжень. В структурі власних  надходжень більше 80% випадає на обов’язкові  внески суб’єктів підприємницької  діяльності. Це установлені законодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ  та фізичних осіб підприємств до ПФУ. Їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна та додаткова зарплата, компенсаційні виплати та ін ). зараз такі відрахування установлено на 33,2% фонду оплати праці підприємства. Сюди відносяться також кошти, що поступають до фонду від платників єдиного сільськогосподарського податку.

     Обов’язкові внески громадян – це відрахування від заробітної плати, що виплачується працівникам, які залучаються до роботи суб’єктами підприємницької діяльності, а також фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору, В залежності від суми заробітної плати громадян відрахування до ПФУ складають 2% її величини.

     Надходження у вигляді регресивних вимог – це доходи, які одержує фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов’язання в минулі періоди. У випадках невиконання обов’язкових внесків та інших зобов’язань перед фондом згідно з законодавством керівництво ПФУ має право накладати штрафи на порушників. Тоді мають місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від комерційної та інвестиційної діяльності включають надходження нараховані на інвестиції в цінні папери, депозити в комерційних банках, доходи від проведення лотерей, консультативної діяльності та ін (див.рис1.1)

Рис 1.1.Структура доходів Пенсійного фонду України. 

     Фонд  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Закон про створення цього фонду набрав чинності з 1 січня 2001 р. Фонд є правонаступником Фонду соці-ального страхування України, який було створено в 1991 р. як державний цільовий позабюджетний фонд. У Фонді акумулювалися збори, з нього фінансувалися виплати на обов’язкове соціальне страхування.

     Діяльність  фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності регулюється Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” 18 січня 2001 року N 2240-III

     Згідно  з цим законом, фонд соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

     Законом України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності передбачено, що роботодавці  перераховують у цей фонд 2,9% від  суми фактичних витрат на оплату праці  найманих працівників, а з найманих постійних працівників вираховується 0,5% із сум, яка не перевищує прожитковий мінімум , та 1% із суми, яка підлягає обкладенню з доходів фізичних осіб, що перевищує цей прожитковий мінімум

     Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Основні показники бюджету Фонду за 2010 рік характеризуються наступними даними. Загальна сума надходжень акумульована, в основному, із страхових внесків – 5 829,3 млн. грн., що становить 80,3 % доходної частини бюджету Фонду; відрахувань від єдиного податку – 345,1 млн. грн. (4,8 %); надходжень з

     Державного  бюджету України – 952,1 млн. грн. (13,1 %). Минулого року Фонд недоотримав 100,4 млн. грн. на відшкодування витрат з  виплати допомоги при народженні дитини із 1 042,2 млн. грн., передбачених Законом України “Про Державний  бюджет України на 2010 рік”. Заборгованість за Фондом станом на 1 січня 2010 року зменшилася, порівняно з даними за 9 місяців 2009 року, на 53,7 млн. грн. У співвідношенні із загальною сумою витрат Фонду в 2010році кредиторська заборгованість становить 3,9 % (на кінець 2005 року – 5,3 %).

     Фактичні  витрати на всі види допомоги за звітний період становили 6 174, 7 млн. грн. і з урахуванням резерву  страхових коштів виконані на 101,1 %. При цьому на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності за 2010 рік фактично витрачено 2 351,5 млн. грн. або 105,8 % до плану; допомоги по вагітності та пологах – 661,5 млн. грн. або 119,4 % до плану; при народженні дитини – 2 351,6 млн. грн. або 101,1 % до плану; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України за осіб, які отримують зазначену допомогу) – 773,3 млн. грн., або 88,3 % до плану; на поховання – 36,9 млн

    Фонд  загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – державний цільовий фонд. Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень.

     Управління  коштами державних цільових фондів є автономним відносно бюджетів. Керівництво  цих фондів самостійно визначає напрями  витрачання коштів відповідно до законодавства.

     Цільові фонди певною мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

     По  суті перелічені фонди є новою  складовою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

     Фонд  загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів для надання соціальних послуг.

     Фонд  є цільовим централізованим страховим  фондом, некомерційною самоврядною  організацією. Діяльність фонду регулюється: Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР);

     Законом України «Про зайнятість населення 803-12»;

     Законом України «Про загальнообов'язкове дер¬жавне  соціальне страхування на випадок  безро¬біття» (від 2.03.2000 р. № 1533-ІП);

     Законом України «Про розмір внесків на деякі  види загальнообов'язкового державного соціаль¬ного страхування» (від 11.01.2001 № 2213-ІП).

     Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

     Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, хто проходить альтернативну (невійськову) службу, працює неповний робочий день або неповний робочий тиждень та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

     Об'єктом  страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням  якого у застрахованої особи (члена  її сім'ї, іншої особи) виникає право  на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання  соціальних послуг.

     Матеріальне забезпечення здійснюється у таких  формах:

     -допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

     -допомога  по частковому безробіттю;

     -матеріальна  допомога у період професійної  підготовки, перепідготовки або  підвищення кваліфікації безробітного;

     -матеріальна  допомога по безробіттю, одноразова  матеріальна допомога безробітному  та непрацездатним особам, які  перебувають на його утриманні;

     -допомога  на поховання у разі смерті  безробітного або особи, яка  перебуває на його утриманні.

     Соціальні послуги, які здійснюються за Законом  «Про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування на випадок безробіття»  мають такі види:

     -професійна  підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

     -пошук  підходящої роботи та сприяння  у працевлаштуванні, у тому числі  шляхом надання роботодавцю дотації  на створення додаткових робочих  місць для працевлаштування безробітних  та фінансування організації  оплачуваних громадських робіт  для безробітних;

     -інформаційні  та консультаційні послуги, пов'язані  з працевлаштуванням.

     Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття. Усі застраховані особи є членами Фонду.

     Мета  створення фонду — сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіття, створення нових робочих місць та інше.

     Роботодавці та застраховані особи сплачують  страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду проводиться у пропорційних сумах.

     Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік. Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків у виконавчій дирекції Фонду за місцем знаходження, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі тих, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців в обсязі донарахованих сум внесків (недоїмки), штрафів та пені.

     Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

     Пеня  обчислюється виходячи з 120% облікової  ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки.

     Не  сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

     З 2011 року йдуть значні зміни в законодавсті згідно номого податкового кодексу. Цей документ пропонує запровадити в Україні єдину систему збору страхових внесків, їх обліку та контролю за повнотою і своєчасністю сплати, а також єдину інформаційну систему платників страхових внесків та застрахованих осіб. Законопроект передбачає об'єднання функцій зі збору страхових внесків і контролю за їх сплатою одним органом - Пенсійним фондом.