Організація обліку депозитних операцій

Порядок повернення вкладів  визначається механізмом функціонування рахунку за тим чи іншим вкладом  або тільки індивідуальним договором  між клієнтом та банком.

Режим функціонування вкладу:

• з правом поповнення вкладу;
• без права поповнення вкладу.

Відповідно до правил проведення вкладних операцій можливий вибір одного з режимів функціонування вкладу.

Джерело формування вкладу:

• вклади, що формуються за рахунок власних коштів;
• вклади, що формуються за рахунок коштів підприємства, організації чи установи, де працює клієнт банку.

Вид вкладу:

• "Туристичний";
• "Накопичувальний туристичний молодіжний вклад";
• "Відпускний";
• "Ювілейний";
• універсальний пенсійний;
• "Банкнотний";
• "Exchange";
• "Весінній";
• "Президентський";
• "Мультиприз";
• Різдвяний;
• "Валютна рента";
• "Рантьє";
• "Бізнес";
• "Депозитний сейф";
• "Накопичувальний";
• "Сезонний";
• "Шкільний";
• "Студентський";
• "Універсальний рахунок";
• кумулятивні депозити (житлові цільові заощадження, заощадження для створення власної справи);
• депозитні рахунки грошового ринку[3].

Проміжне місце між строковими депозитами і депозитами до запитання  займають ощадні вклади. Традиційно ці операції проводив “Ощадбанк”, але  в даний час при конкурентній боротьбі за ресурси комерційні банки стали активно опановувати цей сектор ринку позичкових капіталів.

У вітчизняній практиці під ощадними вкладами розуміють перш за все операції з населенням. Головне призначення  ощадних депозитів полягає в  акумуляції грошових заощаджень вкладників протягом порівняно тривалого періоду часу. Ощадні депозити історично відрізняються від депозитів до запитання і строкових депозитів. Вони не призначенні для здійснення платежів, грошові суми на ощадних рахунках, як правило, не мають наперед визначеного строку розміщення. Для ощадних вкладів типовим є повільний, плавний ріст у зв’язку з тим, що використання коштів часто відбувається через кілька років після початкового внеску, на відміну від строкових депозитів, для яких характерна стрибкоподібна зміна розмірів, пов’язана із повним одноразовим використанням сум вкладу.

Поряд із залученням депозитних вкладень, банки широко почали використовувати  другу частину банківських зобов’язань  – так звані недепозитні джерела  залучених засобів, котрі банк отримує  у вигляді позик чи продажі власних боргових зобов’язань на грошовому ринку. Основна ціль цих операцій – покращання ліквідної позиції банку. Підвищення попиту на банківські кредити, інфляція, з одного боку і відносно повільний ріст вкладів з другого – обумовили залучення банками нових джерел. До найбільш розповсюджених форм купування ресурсів у розвинених країнах відносяться:

• отримання позик на міжбанківському ринку;
• угода про продаж цінних паперів з наступним викупом;
• продаж банківських акцептів;
• випуск комерційних паперів;
• отримання позик на ринку євродоларів;
• випуск капітальних нот і облігацій.

Ці ресурси дають банкам можливість відновлювати депозитні втрати, бути готовими до непередбачених обставин (наприклад, передбачений відтік депозитів, заявки на кредит).

В Україні через недостатньо розвинений грошовий ринок і ринок капіталів комерційні банки можуть залучати двома основними недепозитними методами: отримання позик у інших кредитних установ та продажем власних боргових зобов’язань[4].

 

3. Порядок оформлення первинних документів при депозитних операціях

Працівник депозитного  відділу комерційного банку заводить депозитну справу для кожного  клієнта банку, якому відкрито депозитний рахунок.

При бажанні розмістити тимчасово вільні кошти на строкові депозити, керівник підприємства подає до депозитного відділу лист-клопотання на ім’я голови правління банку з проханням прийняти на депозитний рахунок гроші на визначений термін.

При погодженні строків  та відсотків на вкладенні кошти, укладається депозитний договір  у 2-х примірниках.

 Депозитний  договір  засвідчує  право  комерційного банку управляти залученими від юридичних  і  фізичних  осіб  коштами  та право   вкладників   отримати   в   чітко  визначений  строк  суму депозитного вкладу і процентів за його користування.

Основними  реквізитами  та  умовами  депозитного договору повинні бути:

- назва та адреса  банку, який приймає депозит  (вклад);

- назва та адреса  власника коштів;

- дата внесення депозиту;

- сума депозиту;

- дата вимоги вкладником  своїх коштів;

- процентна ставка  за  користування  депозитом (комерційний банк  може  залишити  за  собою право змінювати процентну ставку відповідно до зміни облікової ставки Національного банку України з відповідним   повідомленням про це  вкладника.  У разі  незгоди вкладника договір може  бути  змінений  або  розірваний  згідно  з чинним законодавством України);

- зобов'язання банку  повернути суму, яка внесена на  депозит;

- підписи  сторін:  керівника  виконавчого  органу  банку або уповноваженої на  це особи та вкладників  (для  юридичної  особи  - керівника  або  уповноваженої  на  це особи;  для фізичної особи - власника коштів або уповноваженої на це особи).

Якщо підприємство не має в банку поточного рахунка, то банк відкриває депозитний рахунок  такому клієнтові на підставі депозитного договору за умови подання ним таких документів:

• копії свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченої нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
• копії належним чином зареєстрованого статуту, засвідченої нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;
• копії документа, що підтверджує взяття підприємства або його відокремленого підрозділу на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої тим органом, який видав документ, нотаріально або уповноваженим працівником банку;
• копії документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань щодо намірів платника страхових внесків відкрити відповідні рахунки (подається якщо підприємство або його відокремлений підрозділ використовують найману працю);
• копії довідки про внесення підприємства або його відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально, органом, який видав довідку, або уповноваженим працівником банку;
• картку зі зразками підписів і відбитком печатки, засвідченої нотаріально або вищою організацією (вимагається, якщо в депозитному договорі передбачено перерахування коштів після закінчення строку їх зберігання з використанням платіжного доручення).

 Документи на відкриття  депозитних рахунків підприємств  особисто подають до банку  особи, які мають право першого  та другого підписів. Ці особи мають пред’явити уповноваженому працівнику банку:

• паспорт або документ, що його замінює;
• документ, виданий органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків;
• документи, що підтверджують їхні повноваження.

 Уповноважений працівник  банку здійснює ідентифікацію  осіб, які відкривають поточний  рахунок, і робить у присутності  цих осіб копії сторінок паспорта  або документа, що його замінює,  які містять прізвище, дату народження, серію та номер паспорта, або документа, що його замінює, дату видання та найменування органу, що видав документ, інформацію про місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку, який здійснює ідентифікацію клієнта, та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналові, та зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунка.

Після укладення депозитного  договору, заступник завідуючого  депозитним відділом складає розпорядження  операційному відділу про відкриття  депозитного рахунку, де зазначається: номер виконавця, розмір депозитної ставки, номер депозитного договору та термін його дії.

<p class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439" style=" margin-left: -14pt;