Оюлік товарних запасів

Вступ

    Бухгалтерський  облік здійснюється в усіх ланках народного господарства – на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і невиробничої сфери і служить для спостереження і контролю за їхньою діяльністю. Кожне підприємство (організація, установа) має певне майно – господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупність вкладень засновників, прибутку, позикових коштів тощо). Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням засобів у кожному господарстві здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку.

    Бухгалтерський  облік на підприємствах ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства і до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетентності його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства (законів, Положень (стандартів) бухгалтерського тощо) та установчих документів.

    Організація бухгалтерського обліку передбачає:

• організовування облікового процесу;
• організовування облікового апарату і праці облікових працівників.

    Весь  обліковий процес складається з  трьох етапів: первинного обліку, поточного обліку і підсумкового обліку.

    Первинний облік здійснюється на першій стадії облікового процесу через документування та оцінювання господарських явищ і процесів.

    На  стадії поточного обліку проводять облікову реєстрацію господарських операцій за бухгалтерськими рахунками і обліковими реєстрами.

    На  стадії підсумкового обліку здійснюються узагальнення даних поточного обліку в бухгалтерській звітності.

    На  кожній стадії облікового процесу необхідно  організовувати:

1. облікові номенклатури (перелік господарських фактів, операцій, явищ, процесів, які підлягають відображенню у системі бухгалтерського обліку, наприклад, номенклатура сировини й матеріалів);

    б) способи і техніку відображення облікових номенклатур (вибір форми  обліку);

    в) вибір матеріальних носіїв інформації, їх рух, використання та збереження (виходячи з наявних засобів обчислювальної техніки, форми бухгалтерсько обліку, виду облікових номенклатур тощо).

    Відповідальність  за організацію бухгалтерського  обліку та забезпечення відображення фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років бере (беруть) на себе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який (які) здійснює (здійснюють) керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

    Ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, в установах і організаціях можуть здійснювати :

• бухгалтер, введений до штату підприємства або бухгалтерська служба (відділ “Бухгалтерія”), що є підрозділом підприємства на чолі з головним бухгалтером;
• спеціаліст з бухгалтерського обліку, зареєстрований як приватний підприємець без створення юридичної особи;
• централізована бухгалтерія або аудиторська фірма на договірних засадах;
• Власники або керівники підприємства, звітність яких не неповинна оприлюднюватися.

    Діяльність  будь-якого суб’єкта господарювання немислима без обліку господарських процесів та контролю за ними. Для цього ведеться господарський облік. Господарський облік – це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею. Господарський облік характерний для всіх соціально-економічних формацій.

    Вимоги, які висуваються до господарського обліку:

    точність  і правильність – дані, враховані обліком, повинні реально відображати дійсність, їх слід реєструвати без помилок;

    своєчасність  – усі необхідні дані про господарську діяльність слід подавати у встановлені терміни;

    порівняльність  -  необхідна для контролю за складанням і виконанням бізнес-планів;

    повнота – облік повинен охоплювати всі аспекти господарської діяльності підприємства;

    економічність – на ведення обліку витрати повинні бути мінімальними. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Методи оцінки товарних запасів. 

    Оцінка – це спосіб вираження з допомогою грошового вимірника наявності та руху господарських засобів. Вона є складовим елементом методу бухгалтерського обліку і не тільки тісно зв’язана з усіма іншими елементами, але є передумовою їхнього функціонування.

    Товари  в торгівельних підприємствах обліковуються за продажними цінами. Різниця між купівельною вартістю та вартістю за продажними цінами відображається у звітності як окрема стаття. Окремо відображаються також витрати із завезення товарів й залишок нереалізованої їхньої частини. В кінцевому рахунку відображається фактична вартість товарів за її складовими частинами.

    При продажі товарів необхідно зробити  їх оцінку для того щоб визначити  собівартість реалізованих товарів, по якій вони будуть списані з балансу. Оцінка вибуття товарів здійснюється одним з методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої  собівартості, собівартості перших по часу прибуття товарів (метод ФИФО), собівартість останніх по часу прибуття товарів (метод ЛИФО),  цін продажу.

      Метод ціни продажу заснований на обліку середнього проценту торгової націнки на товар і застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, маючими значну і мінливу номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки.

    Собівартість  реалізованих товарів згідно даному методу визначається як різниця між проданою вартістю реалізованих товарів та сумою торгової націнки на ці товари.

    Сума  торгової націнки на реалізовані  товари визначається як витвір проданої вартості реалізованих товарів і  середнього процента торгової націнки.

    Середній  процент торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звідного періоду і торгових націнок к продажній вартості отриманих в звітнім місяці товарів на суму продажної  вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної вартості отриманих в звітному місяці товарів.    

    Послідовність визначення собівартості реалізованих товарів.

                                                                             

 
 

    Приклад розрахунку по даному методу торгову  націнку та собівартість реалізованого товару:

    Залишок товару у роздрібних цінах на початок місяця – 1200,0 грн. Сума торгової націнки у вартості цих товарів складає 400,0 грн. Протягом місяця придбані товари на суму 1200,0 грн. .Нарахована торгівельна на ці товари у сумі 600,0 грн. у результаті чого їх продажна вартість склала 1800,0 грн. Протягом місяця реалізовано товарів на суму 2100,0 грн. ( у т. ч. ПВД). Залишок товару на кінець місяця рівняється 900,0 грн. (1200,0 грн. + 1800,0 грн. – 2100,0 грн.)

    Для  оглядності представимо  описану умову  приклада у вигляді  фрагмента Оборотної відомості по товарам:

                                                                         

 

    Розрахунок  торгової  націнки  та собівартість реалізованих товарів:

                                                                 

      

      На основі отриманих розрахунків визначено, що торгова націнка на реалізовані товари складає 700,0 грн. ; собівартість реалізованих товарів – 1400,0 грн. (2100,0 – 700,0); прибуток от реалізації – 2100,0 грн.

    У разі, коли підприємство роздрібної торгівлі мають незначну номенклатуру товарів та на ці товари установлені різні рівні торгової націнки, то при визначені собівартості реалізованих товарів можна  використати не метод цін продажу, а один з других методів вибуття товарів. Якщо підприємство роздрібної торгівлі буде  використовувати один з цих методів, то начислення торгової націнки відображається тільки в оперативному обліку і потім  використовується для контролю за вибуттям товарів. В бухгалтерському же обліку товари учитуються по покупним цінам і тому не треба робити розрахунок торгової націнки на реалізовані товари.