Облік зобов’язань

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2010 в 01:00, лекция

Описание работы

1. Зобов’язання, критерії визнання та види.
2. Облік позик.
3. Облік зобов’язань по облігаціях та векселях.
4. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками.
5. Облік розрахунків з бюджетом

Работа содержит 1 файл

Untitled3.doc

— 311.50 Кб (Скачать)

     Як  було зазначено вище, серед фінансових зобов’язань виділяються ті, що виникають внаслідок отримання кредитів від банків та від небанківських установ, а також ті, що виникають внаслідок випуску цінних паперів. Щоб уникнути помилок при визначенні типу зобов’язань необхідно ретельно аналізувати умови їх виникнення, існування та погашення. При цьому слід уважно вивчати не тільки відповідну первинну документацію, починаючи із угоди, але й, можливо, незадокументовані факти господарської діяльності, що пов’язані з існуванням заборгованості. Як було показано у прикладі відносно довгострокового кредиту банку, навіть такі факти, як погіршення фінансового стану підприємства, за певних умов може призвести до зміни категорії зобов’язань.

     Якщо  фінансове зобов’язання виникає  внаслідок отримання кредиту  від банківської установи – таке зобов’язання обліковується і виділяється у фінансовій звітності окремо.

     Довгострокові зобов’язання часто бувають структуровані  таким чином, що певні частки їх повинні  погашатись протягом всього терміну  дії угоди. В такому випадку частина, що підлягає погашенню протягом 12 місяців, або в термін що не перевищує одного операційного циклу, становить особливий вид поточної заборгованості, яка окремо обліковується і відображається у фінансовій звітності – поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

     Із  звичайною комерційною діяльністю підприємств пов’язано виникнення поточної заборгованості за поставки товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення нормального функціонування підприємства, виробництва продукції, надання їм послуг тощо. Ця частина заборгованості становить окремий вид зобов’язань, який дуже часто має значну питому вагу у структурі балансу підприємства і обов’язково виділяється окремою позицією у фінансовій звітності.

     Окремо  у фінансовій звітності виділяють  поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом.

     До  таких зобов’язань  відносяться:

  • зобов’язання з податку на прибуток;
  • зобов’язання з податку на додану вартість;
  • зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб;
  • інші податки, що сплачуються підприємством згідно з чинним законодавством до бюджетів різних рівнів.

     Інші  поточні зобов’язання – як правило заборгованість за розрахунками некомерційного характеру та заборгованість, яка звичайно становить незначну частину балансу і не виділена в окрему категорію. Тут слід зазначити, що заборгованість за нарахованими відсотками для цілей складання фінансової звітності теж відноситься до цієї категорії поточних зобов’язань, оскільки ПБО не передбачено іншого.

     Як  окремий вид зобов’язань слід розглядати доходи майбутніх періодів.

     Доходи  майбутніх періодів – це доходи, які отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнаються як особливий вид зобов’язань.

     До  доходів майбутніх періодів відносяться, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

     Особливим видом зобов’язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного строку та суми погашення на дату балансу. Оцінка забезпечень здійснюється на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень як правило обмежується 12 місяцями – наприкінці року невикористані забезпечення коригуються шляхом донарахування.

     Слід  мати на увазі, що за ПБО 11 заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

     До  зобов’язань відносяться також  суми, які отримані підприємством  для виконання певних цільових програм  – цільове фінансування. Списання заборгованості по цільовому фінансуванню завжди залежить від витрат, які понесені при виконанні відповідних програм. Так, отримане цільове фінансування під створення необоротних активів списується у міру амортизації створених (придбаних) та введених в експлуатацію за рахунок такого фінансування об’єктів. Визнання зобов’язань по цільовому фінансуванню здійснюється шляхом нарахування, за наявності впевненості підприємства в отриманні таких коштів. Тобто ці зобов’язання можуть виникати ще до моменту отримання грошових надходжень по цільовому фінансуванню. При цьому, якщо певні витрати на реалізацію програм вже понесені, відповідні суми цільового фінансування  нараховуються одночасно з дебіторською заборгованістю по коштах цільового фінансування і одразу списуються із визнанням доходів (при створенні необоротних активів списання на доходи здійснюється лише в межах амортизації, нарахованої на ці об’єкти).

     Особливу  групу зобов’язань становлять ті категорії, які не обліковуються за балансом, але є дуже важливими позиціями з точки зору оцінки впливу потенційних наслідків певних подій на перспективи розвитку підприємства. Серед них слід виділити, головним чином, непередбачені зобов’язання.

     Непередбачене зобов’язання це:

  1. зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або
  2. теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити.

     Приклад. Непередбачені зобов’язання

  1. Типовим прикладом є гарантійні зобов’язання, що надаються банку кредитору іншого підприємства. Якщо підприємство виявиться неспроможним сплатити кредит, підприємство-гарант повинно буде погасити його за власний кошт. Але поки ця майбутня подія (неплатоспроможність підприємства-позичальника) не сталася – підприємством-гарантом визнаються тільки відповідні непередбачені зобов’язання.
  2. Прикладом може бути ситуація, коли підприємству пред’явлено судовий позов, але результат розгляду справи, а саме – наслідки для підприємства, його активів є невідомим на час складання звітності (чи доведеться взагалі відповідати майном, сплачувати судові видатки і якщо навіть так, який розмір відповідних витрат?).

     Для накопичення інформації про зобов’язання підприємства та відображення операцій з ними у Плані рахунків передбачені  рахунки:

  • класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”;
  • класу 5 “Довгострокові зобов’язання”;
  • класу 6 “Поточні зобов’язання”.

     Ці  рахунки об’єднуються у відповідні статті, які відображаються у Балансі  за встановленою ПБО 2 формою у Розділі ІІ. Забезпечення майбутніх витрат і платежів, Розділ ІІІ. Довгострокові зобов’язання, Розділ IV. Поточні зобов’язання, Розділ V. Доходи майбутніх періодів.

     Крім  того, для обліку окремих видів  зобов’язань використовуються позабалансові  рахунки:

  • 03 “Контрактні зобов’язання”,
  • 04 “Непередбачені активи й зобов’язання”,
  • 05 “Гарантії та забезпечення надані”.

     Взаємозв’язок між класифікацією зобов’язань, рахунками бухгалтерського обліку та статтями бухгалтерського балансу показано в табл. 11.1. 

     Оцінка  зобов’язань 

     Правила оцінки зобов’язань визначаються головним чином ПБО 11 та за окремими видами зобов’язань:

  • ПБО 14 “Оренда” – у зв’язку з орендою;
  • ПБО 17 “Податок на прибуток” – відстрочені у зв’язку з податком на прибуток;
  • ПБО 19 “Об’єднання підприємств”, ПБО 20 “Консолідована фінансова звітність”, ПБО 23 “Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін” – за операціями з пов’язаними сторонами;
  • ПБО 21 “Вплив змін валютних курсів” – за операціями в іноземній валюті.
 

      Згідно  до вимог, передбачених  ПБО 11 усі довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у балансі підприємства за їх теперішньою вартістю. Тобто, за дисконтованою сумою майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язань.

     Поточні зобов’язання відображаються у балансі за сумою погашення. Тобто, в недисконтованій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства. 

     2. Облік позик та кредитів. 

     Позика - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк та в порядку, що обумовлений договором..

     В якості кредитора (позикодавця) за договором  позики можуть виступати будь-які  юридичні та фізичні особи.

     На  практиці по відношенню до позики часто  застосовують термін, що вживаний у Законі по податок на прибуток – поворотна фінансова допомога.

     За  своєю суттю поворотна фінансова допомога – це безвідсоткова позика.

     Фінансовий  кредит   - економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотків.

     Прийнято  виділяти такі види кредиту:

    • фінансовий (в кредит даються грошові кошти);
    • товарний (в кредит даються матеріальні цінності);
    • інвестиційний, податковий;
    • кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики (наприклад, під облігації або векселя).

     Кредитні  взаємовідносини регламентуються  на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в письмовій формі.

     Кредитний договір повинен містити наступну інформацію:

    • визначення сторін угоди та основні зобов’язання сторін;
    • суму позики;
    • графік повернення позики;
    • розмір процентної ставки;
    • строк користування (повернення) позики тощо.

    В залежності від строку користування кредит може бути:

    • короткостроковим. (до 1 року);
    • середньостроковим (до 3 років);
    • довгостроковим (більш 3 років);
    • прострочений – кредит, по якому закінчився строк повернення, встановлений у кредитному договорі між банком та позичальником, а позичені кошти при цьому не поверненні останньому.
    • відстрочений – кредит, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату.

     Кажучи  про кредит, слід приділити увагу  порівняно молодому, але перспективному їх виду – „багаторазовому” кредитуванню – таких як овердрафт та кредитна лінія.

     Овердрафт – це форма короткострокового кредиту, який надається для тимчасового покриття недостатку оборотних коштів на строк від 1 дня до 1 року.

     Цей вид кредитів надається лише надійним клієнтам понад залишку на їх поточному  рахунку в межах обумовленої суми (ліміту овердрафту).

Информация о работе Облік зобов’язань