Облік заробітньої плати та її оплати

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону «Про оплату праці»:

1) основна заробітна  плата – це винагорода за  виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

2) відповідно ч. 2 цього ж закону додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До такої заробітної плати відноситься (п.2.2 Інструкції № 5 ): суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, інтенсивність праці, роботу в нічний час, керівництво бригадою тощо.

   При обчисленні середньої заробітної плати(доходу, грошового забезпечення) для визначення лікарняних також слід враховувати положення п. 9 Порядку №1266, де зазначено, що в середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) включається заробітна плата в межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування. Така максимальна (гранична) величина заробітної плати встановлена Постановою №225. З 26 квітня 2003 року її розмір становить 2660 грн. 

 

Коригувальний коефіцієнт (врахування стажу роботи)

Під час розрахунку лікарняних треба враховувати страховий  стаж застрахованої особи.

До страхового стажу  зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, час перебування  у відпустці у зв’язку з  вагітністю та пологами й час перебування  застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Допомога за тимчасовою непрацездатністю виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в розмірах, встановлених ст. 37 Закону №2240:

• 60% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, що мають страховий стаж до п’яти років;
• 80% середньої заробітної плати (доходу) - страховий стаж від п’яти до восьми років;
• 100% середньої заробітної плати (доходу) - страховий стаж понад вісім років;
• 100% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, зарахованим до 1 - 4 категорій осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх заміняє та доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, потерпілою від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.93 р. №3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зі змінами та доповненнями.

 

 

Оплачувані дні непрацездатності

   Під час розрахунку страхових виплат слід враховувати положення Порядку №439, згідно з яким роботодавець виплачує суму лікарняних за всі робочі дні хвороби, але при цьому:

• витрати на оплату робочих днів, що припадають на перші 5 днів непрацездатності, роботодавець відносить на валові витрати згідно з положеннями пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону про податок на прибуток;
• витрати на оплату всіх інших робочих днів непрацездатності компенсуються роботодавцеві Фондом соціального страхування. Компенсація здійснюється шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок роботодавця або шляхом зменшення роботодавцем зобов’язань за внесками до Фонду соціального страхування.

   Під час визначення суми лікарняних треба звернути особливу увагу на п. 2 Порядку №439, де зазначено, що оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за робочі дні (години), згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Тобто роботодавець оплачує тільки робочі дні, що припадають на період хвороби, а не вихідні, святкові й неробочі дні.

 

5.2 Розрахунок  відпускних

   Право на відпочинок громадянам України, іноземним громадянам і особам без громадянства в першу чергу гарантують Конституція України, Кзпп і Закон про відпустки. Основна умова – наявність трудових відносин, які підтверджує укладений у належному порядку трудовий договір між працівником і роботодавцем (підприємством, установою, організацією або приватним підприємцем). Виникає таке право з дня офіційного оформлення трудових відносин. Причому стосується воно як працівників за місцем основної роботи, так і за сумісництвом.

   Відповідно до статті 6 Закону про відпустки строк щорічної основної відпустки повинен бути не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, якій відлічують з дня укладання трудового договору.

   При цьому святкові і неробочі дні при визначені тривалості щорічних відпусток до розрахунку не беруть. На сьогодні в Україні 10 святкових і неробочих днів. Вони збільшують тривалість щорічних відпусток, а також відпусток, що надаються працівникам, які мають дітей, але не оплачуються. Це:

• 1 січня – Новий рік;
• 7 січня – Різдво Христове;
• 8 березня – Міжнародний Жіночий день;
• 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
• 9 травня – День Перемоги;
• 28 червня – День Конституції України;
• 24 серпня – День незалежності України;
• один день (неділя) – Великдень;
• один день (неділя) – Трійця.

   Право на щорічну відпустку повної тривалості (не менше 24 календарних днів) у працівника виникає по закінченні шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

   Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток та компенсації за невикористані відпустки встановлено постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

   Пунктом 7 Порядку № 100 передбачено, що середньоденний заробіток для розрахунку відпускних визначається шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду, за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством. Одержаний результат множать на число календарних днів відпустки.

  Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є поданий працівником листок непрацездатності.

   Відсоток оплати листка непрацездатності визначають згідно зі статтею 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-111 де встановлено, що допомогу виплачують у таких розмірах:

• 100% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких понад 8 років, а також без урахування стажу застрахованим особам, віднесеним до 1 – 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків або особі, яка замінює їх і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
• 80% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких від 5 до 8 років;
• 60% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких менше 5 років.

   Розрахунок середньоденної заробітної плати працівника, який хворів роблять відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджено постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266.

   Перші п’ять днів оплачує власник або уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи згідно з Порядком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, непов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р.№439.

   Періодом, за який проводять розрахунок, є останні шість календарних місяців  (з 1-го по 1-е число), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

   Згідно з порядком 1266 базою для обчислення середньої заробітної плати є нарахована заробітна плата (основна і додаткова інші заохочувальні й компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі), що підлягає оподаткуванню та з якої сплачувалися страхові внески (тобто зарплата в межах максимальної суми, на яку нараховують страхові внески.

 

 

 

 

Висновки

   Питання оплати праці є достатньою мірою дослідженим і лишається актуальним і сьогодні, адже досі точиться безліч дискусій щодо вдосконалення організації оплати праці на підприємстві. Здійснення будь-якого господарського процесу обов'язково пов'язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності; в бюджетних установах асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності. У сучасних умовах на підприємствах застосовуються різні форми і системи оплати праці, але найбільше поширення отримали дві форми оплати праці: відрядна і погодинна. Для погодинної: проста погодинна, почасово-преміювальна, система посадових окладів. Аналітичний облік нарахування й видачі заробітної плати треба вести в розрізі кожного працівника. Все це вимагає використання, поряд із Журналом 5 (5А), інших реєстрів обліку, де нараховану на підставі первинних документів оплату праці групують за об'єктами обліку витрат виробництва та аналітичними рахунками з обліку розрахунків із оплати праці. Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться на пасивному рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» у розрізі таких субрахунків: 661 «Розрахунки за заробітною платою» 662 «Розрахунки з депонентами.

 

Література

1. Закон України «Про оплату праці»
2. Завгородний В.П. «Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием».К.,ВТОВ «А.С.К.»,1997г. Стр.256-314.
3. Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009р. № 1646-VI
4. Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. № 2154-VI
5. Сопко В.В. «Бухгалтерський облік», Київ, 200
6. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. К., Знання, 2004. – 447 с.