Облік власного капіталу

Назва реферату: облік власного капіталу 
Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування 
Завантажено з сайту: www.refine.org.ua 
Дата розміщення: 10.06.2010

облік власного капіталу

Зміст

Вступ

Розділ I. Облік  власного капіталу

1.1. Поняття, економічна  сутність та класифікація власного  капіталу

1.2. Облік власного капітал

Розділ II

2.1. Документування господарських  операцій з обліку власного  капіталу

2.2. Синтетичний та аналітичний  облік власного капіталу

2.3. Відображення даних  про власний капітал в облікових  регістрах

Розділ III. Відображення власного капіталу у звіті

3.1.Порядок складання  звіту про власний капітал

3.2. Розкриття інформації  про власний капітал у примітках  до фінансових звітів

3.3. Взаємозв’язок Звіту  про власний капітал з іншими  формами звітності

Висновки

Список літературних джерел

Додатки

Вступ

Протягом приблизно сімдесятьох  років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим  підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в  органах державної влади. Це привело  до створення єдиної загальнодержавної  мережі розподілу і перерозподіли  фінансових ресурсів, вироблених товарів  і послуг.

Але змінився час, змінилися  і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми  власності. Поряд з державною  утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих  державних замовлень для державних  потреб.

Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У  зв’язку з чим відразу виникло  багато питань:

· як залучити засоби при  утворенні підприємства;

· куди їх направити в  першу чергу на початку діяльності;

· як профінансувати свою поточну  виробничу діяльність;

· які джерела й у  якому обсязі використовувати при  розширенні виробництва.

Ці питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі  можна дати одну відповідь: власний  капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину виникаючих проблем.

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається  з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив  прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією  організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру  власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові  зобов'язання підтверджують права  і вимоги кредиторів щодо активів  підприємства, тому розмір активів  визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування  його зобов'язань.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення  бухгалтерського обліку і складання  фінансової звітності та поширюється  на всіх юридичних осіб незалежно  від організаційно-правових форм і  форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської  діяльності, які зобов'язані вести  бухгалтерський облік та подавати фінансову  звітність відповідно до чинного  законодавства.

Державне регулювання  бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

· створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання  фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і  захищають інтереси користувачів;

· удосконалення бухгалтерського  обліку та фінансової звітності.

Актуальність теми дослідження  полягає в тому, що запровадження  в економічне життя України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих  фірм не державного характеру, що в  свою чергу вимагає грамотної  політики в галузях управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів  діяльності підприємств. Так як попередня  вітчизняна наука розглядала вищезазначені  проблеми з точки зору планової економіки, то й відповідно управлінські питання  розглядались під призмою класового  підходу, а, отже, створення нового підходу - актуалізація та модернізація управлінських  питань стоять відкритими. В курсовій роботі робляться спроби зробити  аналіз методів та шляхів обліку власного капіталу у суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий  вітчизняний і зарубіжний досвід.

Метою курсової роботи є  розгляд проблеми обліку власного капіталу.

Об’єктом вивчення даної  курсової роботи є проблеми обліку власного капіталу.

Предметом вивчення є облік  власного капіталу підприємства.

Розділ I Облік  власного капіталу

1.1. Поняття, економічна  сутність та класифікація власного  капіталу

Термін "капітал" походить від лат. Capitals - головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

З точки тору політекономії  капітал є вартістю, яка має  властивість само зростати, приносячи  так звану додаткову вартість.

Представники класичної  політичної економії (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей та інші) визначали капітал  сукупністю матеріальних благ, що задовольняють  людські потреби в зростанні  вартості. Тобто, капітал ототожнювався  із засобами виробництва. Подібні уявлення характерні також для неокласиків (А, Маршала та інших), а також деяких сучасних економістів (П. Самуельсона, С Фішера та інших).

Марксистська економічна теорія трактувала капітал як сукупність певних виробничих відносин людей, властивих  для системи найманої праці, тобто  відносин з приводу привласнення власниками засобів виробництва  результату неоплаченої праці найманих робітників (так званої додаткової вартості). У цьому трактуванні  капітал - це носій відносин з експлуатації найманої праці капіталістами.

Сучасний монетаризм (М. Фрідмен та інші) ототожнює капітал з грошима або їх замінниками - кредитними грошима, які у своєму русі (обороті) приносять дохід, тобто, з цієї точки зору, капітал — це багатство, яке існує в формі грошей.

Нарешті, прихильники маржиналізму (представники австрійської економічної школи та їх сучасні послідовники) вважають, що капітал - це все, що приносить дохід як результат різної оцінки окремими економічними суб'єктами існуючих і майбутніх економічних благ.

Підсумовуючи все вище сказане, можна дати узагальнене  визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи  дохід, тобто це - само зростаюча  вартість.

Капітал, який приносить  процент, - це капітал власність, тобто  гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим  підприємцям, - це капітал функція. Якщо капітал власність приносить  дохід в формі відсотка, то капітал  функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається  після сплати відсотків.

Отже, підприємство для забезпечення господарської діяльності повинно  володіти певним розміром капіталу.

Враховуючи принцип єдиного  грошового вимірника, капітал у  бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для  господарських цілей, виражених  в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

Капіталу притаманні наступні характеристики:

1) він є основним фактором  виробництва;

2) характеризує фінансові  ресурси підприємства, що приносять  прибуток;

3) є головним джерелом  формування добробуту власників;

4) є головним показником  ринкової вартості підприємства;

5) його динаміка є важливим  барометром рівня ефективності  господарської діяльності підприємства.

Класифікація  власного капіталу

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які  належать йому на правах власності  та використовуються ним для формування його активів.

Класифікацію власного капіталу за формою та рівнем відповідальності наведено на рис. 1.1 «Класифікація власного капіталу».

Рис. 1.1 «Класифікація власного капіталу»

Кожне підприємство для здійснення господарської діяльності повинно  мати економічні ресурси, які називають  активами підприємства. Якщо активи підприємства формуються тільки за рахунок власних  коштів (власного капіталу), то має місце  наступне балансове рівняння:

Активи = Власний капітал (1)

Активи підприємства можуть поповнюватись за рахунок коштів інших підприємств і фізичних осіб. В цьому випадку підприємство матиме заборгованість (зобов'язання). З урахуванням заборгованості наведене вище рівняння набуває вигляду:

Активи = Власний капітал + Зобов'язання (2)

У західній економічній літературі кредиторську заборгованість називають  пасивом. В Україні пасив складається  з власного капіталу і кредиторської  заборгованості В усіх випадках власний  капітал є складовою частиною загальних джерел підприємства або  частиною його активів.

Перетворюючи рівняння (2), можна визначити власний капітал  наступним чином:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання (3)

У формулі (3) величина власного капіталу визначається як різниця між  вартістю активів і зобов'язаннями до сплати.

Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать власникам підприємства. Капітал  власника відображає розмір участі власників (засновників, учасників, акціонерів) підприємства у фінансуванні його активів. Відповідно до МСФЗ це вартість активів, на які  не розповсюджуються фінансові зобов'язання кредиторів. На величину власного капіталу впливають:

♦ інвестиції, які збільшують активи за рахунок додаткових коштів власника підприємства;

♦ вилучення коштів власниками підприємства, що зменшує активи підприємства;

♦ доходи, які призводять до зростання власного капіталу;

♦ витрати, які зменшують величину власного капіталу. [6]

1.2. Облік власного  капітал

До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший  додатковий капітал; резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Облік статутного капіталу.

Статутний капітал — це сума грошових вкладів (саме вкладів!), що їх власник надає в повне  господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він  створює, або вартість відповідного майна.

Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється  за рахунок вкладів (внесків) засновника або учасників та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні  папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а  також інші майнові права (зокрема  на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.

Бухгалтерський облік  статутного капіталу починається з  дня реєстрації підприємства (тобто  статуту) в державному реєстрі та припиняється (закінчується) днем вибуття  підприємства з державного реєстру  внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо.

Бухгалтерський облік  статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 «Статутний капітал», який призначений  для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього  рахунка має відповідати розміру  статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі. Записи за згаданим рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.

Аналітичний облік за рахунком «Статутний капітал» проводиться по засновниках підприємства. На підприємствах, створених у формі акціонерних  товариств, до рахунка «Статутний капітал» можуть бути відкриті субрахунки:

1) за видами акцій —  прості, привілейовані;

2) за ознаками внесків  — оголошений капітал, підписаний  капітал, оплачений капітал, вилучений  капітал.[3]

Облік пайового капіталу.

Пайовий капітал утворюється  за рахунок пайових внесків спілок, кооперативних підприємств і  організацій. Члени кооперативу  чи спілки - це фізичні та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал формується у  споживчій кооперації, колективних  сільськогосподарських підприємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

Розмір пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. Пайовий капітал, на відміну від  статутного, може утворюватися безпосередньо  за рахунок майна членів кооперативу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 «Пайовий капітал»), аналітичний - у відомості  за видами капіталу (види майна, надходження  внесків членів кооперативу) та у  розрізі колективних та індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна  відображати дані розрахунків кожного  члена кооперативу за пайовими внесками, дивідендами та їх отриманням сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.[18]