Облік витрат за статтями калькуляції в енергетиці

3. Узагальнення витрат і калькуляція собівартості електричної і теплової енергії

Облік витрат на виробництво енергії на електростанціях, на її передачу й розподіл у мережах здійснюють бухгалтерії на самих станціях (мережах) або централізована бухгалтерія енергосистеми на підставі первинних видаткових документів, які систематизують в спеціально розроблених таблицях, які складають залежно від розмірів енергопідприємств по цехах або в цілому. У кінці місяця накопичені дані накопичуються у відомість № 12-Е «Затрати основного виробництва», де додатково розшифровані всі калькуляційні статті витрат з деталізацією витрат по змісту й  експлуатації обладнання й загальноцехових витрат по видах, а також відсутні дані про незавершеному виробництву.

Передумовою правильного ведення обліку витрат на виробництво є розробка кодів витрат, які використовуються технічним персоналом енергопідприємств при заповнені первинних документів[9].

На енергопідприємствах застосовують простий метод калькулювання. Особливість його застосування наступна: витрати збирають по стадіях (цехам). При цьому витрати попередніх стадій виробництва не включають у затрати наступних стадій, наприклад, витрати паливно-транспортного цеху не включають у собівартість продукції котельного цеху. Таким чином, собівартість енергії на електростанціях є узагальненням витрат всіх цехів  електростанцій з додаванням загальногосподарських витрат. Це дає можливість поряд із плануванням і обліком витрат по статтях калькуляції планувати й враховувати результати вунтрістационарного розрахунку.

Одне з важних питань калькулювання собівартості енергії на ТЕС - розробка економічно обґрунтованої методики розподілу загальних витрат між електричною і тепловою енергією і розрахунок собівартості одиниці продукції 1 кВт-год. і 1 Гкал. [7]

На енергопідприємствах діє натуральний (ваговий) або фізичний метод розподілу витрат. При цьому методі загальні затрати по виробництву електричної і теплової енергії, зібрані на рахунку «Основне виробництво», розподіляють пропорційно витраті умовного палива. Витрата умовного палива по видах енергії встановлює технічна служба станції.

Загальностаціонарні витрати розподіляють між електричною і тепловою енергією пропорційно до прямих виробничих витрат.

Розподіл виробничих витрат між електричною і тепловою енергією залежить від участі того або іншого цеху в їхньому виробництві. Якщо цех бере участь у виробництві енергії обох видів, то його затрати відносять на обидва види продукції пропорційно витрачанню умовного палива. Якщо цех бере участь у виробництві одного виду енергії, то затрати цього цеху повністю списують на цей вид енергії. Виходячи з цього затрати паливно-транспортного й котельного цехів розподіляють між електричною і тепловою енергією пропорційно витраті умовного палива (при цьому із витрат, що підлягають розподілу, виключають суми, які повертаються: за неповернення конденсата, вартість побічної продукції й відходів); витрати машинного й електричного цехів повністю включають у затрати  електроенергії; витрати теплофікаційного відділення, пов’язані з відпустком тепла, відносять на собівартість тепловий  енергії.

На окремих енергопідприємствах використовують і інший метод розподілу витрат між електричною і тепловою енергією. Незалежно від участі цехів у виробці того або іншого виду енергії затрати всіх цехів ділять між двома видами енергії пропорційно використаному на їхнє виробництво умовному паливу. Такий порядок розподілу встановлений для енергосистем, в яких бухгалтерський облік і планування централізовані й затрати на виробництво планують і враховують не по цехах, а в цілому по електростанції.[8]  

Методика обліку основного виробництва, при вiдсутностi в енергетицi незавершеного виробництва, передбачає визначення собiвартості випущеної в звiтному перiодi енергiї за сумою фактичних витрат на основне виробництво за мiну­сом кредитових оборотiв (поворотних вiдходiв, наданих послуг цеха­ми основного виробництва). Попередньо всi витрати на основне ви­робництво, включаючи витрати на обслуговування виробництва, групу­ються по кожнiй стадiї виробництва на балансових рахунках у вiдпо­вiдних облікових реєстрах (машинограмах). Данi цих реєстрів (машинограм) у розрiзi статей аналiтичного облiку переносяться у вiдомiсть зведених даних про витрати на виробниц­тво в цiлому по енергопiдприємству i проводиться розподiл витрат мiж електричною i тепловою енергiєю.[5]

Отже, для підприємств енергетики пропонують метод обліку повних витрат, який надає можливість  здійснити найбільш точний розподіл витрат між видами готової продукції і визначити економічну доцільність і рентабельність виробництва окремих її  видів.

Визначення собівартості енергії проводиться на основі загальних принципів калькулювання собівартості і  відображається в обліку, як процес збору загальної суми витрат підприємств енергетики,  розподілу їх за видами продукції і визначення собівартості одиниці продукції.

Найбільшого поширення в даний час при калькулюванні собівартості теплової і електричної енергії набув натуральний або фізичний метод. Даний метод забезпечує простоту калькулювання і встановлює залежність собівартості продукції від витрачання умовного палива, як основної затратної статті.

Необхідно відмітити, що розподілу підлягають не всі витрати, а лише ті, які мають відношення до виробництва як електричної так і теплової енергії. Зокрема, експлуатаційні витрати, витрати паливно-транспортного і котельного цехів підлягають розподілу пропорційно витрачанню умовного палива; витрати турбінного і електричного цехів відносяться повністю на виробництво електро­енергії, а витрати теплофікаційного відділення - повністю на виробництво тепла. Витрати, які носять загальний характер розподіляються між двома видами енергії пропорційно до цехової собівартості (рис.1). Усунення недоліків фізичного методу шляхом правиль­ного розподілу економії палива і інших експлуатаційних витрат зробить його найбільш точним для використання в процесі калькулювання собівартості.

Висновок

Формування витрат підприємств енергетики відбувається під впливом численних і різноманітних факторів, які будучи тісно пов’язаними можуть нерідко різнонаправлено впливати на витрати. Всі ці фактори потребують групування. В основу такого групування доцільно покласти такі ознаки: місце виник­нення, важливість результату, структура, час дії. При цьому зазначається, що найважливішим, є поділ факторів за місцем виникнення  на зовнішні і внутрішні,  оскільки підприємства є одночасно суб’єктом і об’єктом відносин у ринковій економіці.

Суттєвий вплив на побудову і організацію обліку та аналізу витрат мають технологічні особливості підприємств енергетики, основними з яких є: єдність процесу виробництва і споживання енергії; відсутність незавершеного виробництва і складування готової продукції; наявність тісного взаємозв’язку і взаємозалежності між окремими стадіями виробництва, транспортування і споживання енергії; нерівномірність виробництва енергії тепловими електростанціями та ін. . Система  обліку витрат повинна здійснювати облік за статтями витрат з метою забезпечення необхідної інформації для калькулювання собівартості продукції, контролю за витрачанням ресурсів за місцями виникнення витрат і за центрами відповідальності.

Важливе значення для організації обліку витрат має науково-обгрунтована їх класифікація, яка створює можливість для вибору методу обліку витрат та впорядкування обліку шляхом зведення всіх управлінських рішень до мінімуму можливих варіантів. Вдосконалена номенклатура статей витрат на виробництво електричної і теплової енергії, витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих витрат, загальногосподарських витрат, а також статей витрат допоміжного вироб­ництва запропонована із врахуванням змін, які відбулися за останні роки.

Доказовість витрат на підприємствах енергетики досягається суцільним і безперервним документуванням явищ та процесів, що відбуваються на цих підприємствах. Дослідження діяльності теплових електростанцій показало, що найбільш громіздкими для цих підприємств є документування операцій, пов’язаних з обліком палива, як основного виду матеріальних ресурсів, що витрачається на виробництво електричної і теплової енергії.

Список використаної літератури

1. Худенко А.А., Свичар А.Е., Онищенко Н.Ф. Оценка эффективности и

перспектив использования  ЭС Украины для теплофикации // Энергетика и электрификация. – 2005. - №9. – С.4-12.

2. Малахов Ю.В., Шевченко Н.Е., Воробьев И.Е. О стратегии и основных

направлениях развития электроэнергетики Украины в первой половине XXI

века // Энергетика и электрификация. – 2005. - №7. – С.8-14.

3. Ресурсосбережение: эколого-экономический аспект / Н.И. Конищева, Н.А.Кушнирович, Л.В. Рожкова и др.; Отв. ред. Н.Г. Чумаченко, А.П. Савченко; АН Украины. Ин-т экономики промышленности. – Киев: Наукова думка, 2004.– 212с.

4.      Облік витрат на підприємствах енергетики // Вісник Львівської комерційної академії. -Том 4. -Львів: Коопосвіта. - 2007. -С. 140-143.

5.      Розвиток енергетики і функціональна роль обліку в умовах переходу до ринкових відносин //Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми реформування бухгалтерського обліку в сучасних умовах господарювання”, 15-16 травня 1997р. -Львів. - 2004. -С.172-175.

6.      Калькуляция себестоимости в промышлености: учебное пособие/В.А.Белобородова, А.П.Чечета, В.Т.Слабинский и др. – 4-е изд., перераб. И доп. – К.:Финансы и статистика, 1989. – 279с.

7.      Новиченко П.П. Учет и калькулирование себестоимости продукции в важнейших отраслях промышленности. К.: «Экономика», 1990. – 428с.

8.      Клькуляция себестоимости в промышленности.: Учебник/ под ред. проф. А.Ш. Маргулиса. – К.: Финансы, 1980. – 280с.

9.      Сопко В.В., Патрик А.Н. учет затрат и калькуляция себестоимости в продукции в промышленности. – К.: Техника, 1988. – 112с.

10. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка України: Навчальний посібник / За ред. проф. Є. П. Качана. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 310с.             

7